Джерело: tsn.ua
Формування кіл-зон стало важливою особливістю ведення бойових дій у сучасній війні
Зміст
За роки війни українці часто чули від військових про «зони смерті» або «кіл-зони». Це сірі зони поруч із лінією фронту, де знищується все, що там знаходиться. Подекуди ці території простягаються на великі відстані, через що виникає хибна думка, ніби лінії фронту не існує, а війна скрізь.
Що таке кіл-зона та як вона працює Раніше такі зони розтягувалися на 10–15 кілометрів. Але за роки повномасштабного вторгнення вони кардинально змінилися і значно розширилися — передусім завдяки активному формуванню цих ділянок з обох сторін.
На думку військового експерта Ігоря Романенка, формування кіл-зон стало важливою особливістю ведення бойових дій у сучасній війні.
В коментарі для TСН.ua експерт детально пояснив механіку роботи таких зон:
«Простір, де формується кіл-зона — це в основному суходіл, до якого може примикати водойма, а також повітряний простір над ними. Це територія, де, використовуючи засоби завдавання різних ударів — від сучасних дронів та артилерії до авіації — знищується все, що є ворожим на цій території. Причому це робиться настільки ефективно, що отримало неофіційну назву — кіл-зона або зона смерті. Якщо у цю зону потрапляє військова техніка чи жива сила противника, то за короткий час розвідка їх виявляє, і засоби нанесення ударів знищують цілі», — розповідає Ігор Романенко, військовий експерт, генерал-лейтенанта у відставці та заступника начальника Генштабу (2006–2010 рр.)
За словами експерта, останнім часом площа кіл-зон від лінії бойового зіткнення зміщується в обидва боки.
«Вона стабільно сягає близько 30 кілометрів. І кіл-зони нарощуються передусім за рахунок дронів, які літають на довгі дистанції та завдають ударів. Це досягається завдяки технічним змінам у БПЛА, а також використанню дронів на оптоволокні. Їх кількість збільшується, і засоби РЕБ проти них безсилі. Також у кіл-зонах використовуються дрони-матки. Такий дрон долає відстань до 40 кілометрів і несе на собі 2–3 FPV-дрони-камікадзе, які додатково розширюють зону для завдавання ударів», — зазначає фахівець.
Окрім безпілотників, «зони смерті» активно підтримує авіація керованими бомбами (КАБами), а також артилерія та РСЗВ, дальність яких сягає 40–60 кілометрів. У сукупності це розширює небезпечну територію далеко за межі 30-кілометрової зони.
Війна іде під землю: приклади Запоріжжя та В’єтнаму Поява на фронті кіл-зон змусила військових буквально вкопуватися в землю. Зараз на лінії зіткнення чимало підземних бункерів, звідки ведеться керування боєм.
Нещодавно окупанти продемонстрували свій підземний командний пункт на Запорізькому напрямку, де вони нібито почуваються у безпеці.
Ігор Романенко пояснює цю тенденцію історичними паралелями:
«Сучасні війни змушують військових йти під землю. Особливо коли у противника є перевага в авіації. Протилежна сторона, щоб виживати, змушена вгризатися у землю. Згадаймо таке домінування авіації США у В’єтнамі. Їхні військові будували у джунглях цілі підземні міста. Тож і зараз на лінії зіткнення в Україні з’являються підземні схови, завдяки яким можна не тільки вижити, а й вести управління військами. Поки що це лише елементи підземних міст, але все це розвивається, бо якщо ти не заглиблюєшся у землю — будеш знищений противником», — каже генерал-лейтенант.
Водночас він додає, що технології не стоять на місці: сучасні ракети на кшталт Storm Shadow, SCALP та TAURUS здатні пробивати бетонні дахи підземних інженерних споруд і знищувати все всередині.
Управління військами з-під землі: як просунулися технології Експерт вказує на разючі зміни в управлінні військами, що відбулися з середини минулого століття:
«Ще 50-70 років тому командні пункти ППО мали підземні пункти управляння, куди сходилася вся необхідна інформація і командування велося з підземних пунктів управління. А от для керівництва Сухопутними військами такої можливості не було, бо все це коштувало занадто дорого. Навіть у Європі та США від цього відмовилися. Але пройшло 70 років, техніка просунулася вперед і ми бачимо, що у сучасного командира механізованої сухопутної бригади, у підземному пункті управління є все необхідне — інформація з дронів, супутникові знімки, фактично війна на моніторі. Йому вже не треба вилазити на пагорб і видивлятися у бінокль, де свої, а де чужі. Війна перейшла на новий рівень, а але, на жаль, все це є і у нашого противника».
Чому росіяни без Starlink стають «сліпими» Ігор Романенко наголошує, що технології сьогодні вирішують усе. Як приклад наводить ситуацію з відсутністю Starlink у ворога, що критично впливає на їхню здатність діяти в «зонах смерті».
«Без Starlink росіяни осліпли. За рахунок цього вони супроводжували свої малі групи, які намагалися пройти нашу оборону і закріпитися на потрібній позиції. Їх супроводжував дрон-розвідник. Росіяни бачили, де перебуває ця група, що з нею, ставили їй завдання щодо просування, підказували, куди звернути, допомагали. Зараз без Starlink вони не спроможні проходити кіл-зони», — пояснює Ігор Романенко.
Війна частково перейде під землю? За словами експерта, у перспективі війна на лінії зіткнення може частково перейти під землю:
«Такою вона може стати, щоб врятувати особовий склад. Але щоб змінювати ситуацію на фронті війну потрібно вести і мобільно. До речі, за чотири роки війни у Донецькій області росіяни змогли просунутися лише на 60 кілометрів. Ми тримаємо оборону завдяки тому, що там багато промислових підприємств у містах. На кожному є міцні бункери, які використовують наші Сили оборони. Навіть у Маріуполі, можна було тримати оборону, якби росіяни за перші дні війни не просунулися значно вперед. Вони, на жаль, обрізали можливість підтримувати наші війська оточивши місто».
Попри наявність кіл-зон, ворог продовжує повільно просуватися вперед.
«Таке відбувається тому, що ми не напрацювали ефективних засобів протидії саме щодо малих груп противника, які мають змогу просуватися вперед. На жаль, у росіян більший потенціал по людях і засобах, і вони його використовують. Так, робити це швидко вони не можуть, але нарощують зусилля на окремих ділянках фронту і за рахунок цього просуваються вперед», — підсумовує Ігор Романенко.
Дрони полюють на людей і літають, як птахи Галина, жителька Дар’ївської громади розповіла ТСН.ua про умови життя під ворожими атаками. Село — за понад 10 кілометрів від лінії фронту. Починаючи від літа, окупанти активно слідкують та полюють на людей. Раніше були тільки обстріли з танків, артилерії.
З її слів, жителів намагаються попередити, якщо ворожий дрон залетів до села. У такі моменти — на вулицях ні душі. Інколи вони вибухають, інколи десь зникають. Те, що вони перетинають лінію фронту — вже давно не новина для тих, хто залишився у прифронтових селах.
«Дрони, частіше FPV, літають як птахи. Вже залітають російські дрони на оптоволокні. Не так давно на городі у себе виявила білі павутинки, що залишив безпілотник. Але не буде безпеки, і ми всі це повинні розуміти», — розповідає жінка, додаючи, що період осені 2025 року — це був суцільний терор. Бувало, що цілий день не можна вийти з будинку, бо літають.
«Жити на Херсонщині — це дивитися по обидва боки, під ноги і до неба», — додала вона.
Хоча центральними вулицями натягнути антидронові сітки — це, скоріше, психологічне заспокоєння, каже Галина.
«Залітають під сітки, пробивають їх. Тут кожен дрон полює на тебе. За роки війни ми вже навчилися розрізняти на слух, де працює артилерія, де танк, а де дрон», — додала вона.
