У Львові минуло 80 років з моменту проведення псевдособору Української греко-католицької церкви (УГКЦ), організованого НКВС з метою ліквідації церкви. Цей захід відбувся 8-10 березня 1946 року у Святоюрському соборі.
Після другого приходу радянських військ до західних областей України влітку 1944 року, питання УГКЦ стало одним із пріоритетів нової влади. До смерті митрополита Андрея Шептицького в листопаді 1944 року, радянська влада утримувалася від різких дій, але активно працювала над ліквідацією церкви, створюючи агентурну мережу всередині її структури.
З нагоди 80-річчя псевдособору, Служба зовнішньої розвідки України розпочала публікацію розсекречених документів, що демонструють методи сталінського режиму та вплив Російської православної церкви на процес ліквідації УГКЦ. Незважаючи на заборону, частина священників продовжувала свою діяльність у підпіллі.
Хронологія подій показує, що вже 27 липня 1944 року радянські війська знову зайняли західні регіони України. Після смерті митрополита Шептицького, новим главою УГКЦ став митрополит Йосиф Сліпий, який намагався зберегти автономію церкви.
Вже в березні 1945 року Йосип Сталін затвердив інструкцію, що передбачала ліквідацію греко-католицьких парафій шляхом їх приєднання до Російської православної церкви. Цей процес супроводжувався арештами єпископів та священників, які чинили опір.
У грудні 1945 року було затверджено план скликання собору для остаточного возз’єднання УГКЦ з РПЦ. 8-10 березня 1946 року на псевдособорі, в якому взяли участь 216 представників місцевого духовенства, було проголошено ліквідацію Берестейської унії 1596 року.
Історик Роман Скакун у своїй книзі «Агентура НКВС-МДБ-КДБ у православному єпископаті України (1939–1964)» описує, як радянська влада використовувала агентурну мережу для контролю над церквою. Він зазначає, що радянські органи безпеки активно збирали інформацію про співпрацю священників з підпіллям ОУН та УПА, що стало підставою для репресій.
Підготовка до псевдособору включала проведення деканальних зборів, на яких священників залякували та переконували перейти під юрисдикцію ініціативної групи. Багато священників під тиском підписували заяви про перехід до РПЦ.
НКВС активно працювало над створенням ініціативної групи, що включала священників, готових підтримати ліквідацію УГКЦ. В результаті, на псевдособорі більшість учасників були агентами НКВС, а рішення про ліквідацію церкви було заздалегідь узгоджено.
Цей псевдособор став важливим етапом у боротьбі радянської влади з УГКЦ, що тривала багато років. Незважаючи на репресії, частина священників продовжувала свою діяльність у підпіллі, намагаючись зберегти традиції та віру українського народу.
80 років тому у Львові відбувся псевдособор УГКЦ, організований НКВС для ліквідації церкви. Цей захід став важливим етапом у репресіях проти греко-католиків, які продовжували свою діяльність у підпіллі.
