“Нещодавно президент України Володимир Зеленський заявив про нову небезпеку, що походить із території Білорусі. Йдеться про розгортання в цій країні спеціалізованих станцій управління БПЛА . Якщо раніше увага світу була зосереджена переважно на ракетних арсеналах та військових базах, то тепер на порядку денному — значно більш гнучкий, мобільний і важче відстежуваний інструмент війни: системи дистанційного”, — повідомляє: ua.news
Нещодавно президент України Володимир Зеленський заявив про нову небезпеку, що походить із території Білорусі. Йдеться про розгортання в цій країні спеціалізованих станцій управління БПЛА . Якщо раніше увага світу була зосереджена переважно на ракетних арсеналах та військових базах, то тепер на порядку денному — значно більш гнучкий, мобільний і важче відстежуваний інструмент війни: системи дистанційного керування дронами.
Події останнього часу підтверджують цю тривожну тенденцію. Інциденти із вторгненням безпілотників у повітряний простір Польщі у вересні 2025 року, найімовірніше, пов’язані саме з військовою активністю Білорусі. Все це формує принципово нову конфігурацію загроз, де Мінськ виступає не просто як вірний союзник і сателіт Москви, а як дуже важливий елемент інфраструктури нової гібридної війни.
Що розуміється під поняттям «станція управління БПЛА»? Як це загрожує Україні та Європі? Як режим Лукашенка маневрує між Росією і Заходом, одночасно отримуючи вигоди від обох сторін? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в питанні.
Що таке станції управління дронами і як вони змінюють правила гри
У сучасних військових конфліктах безпілотники давно перестали бути просто зброєю. Вони стали частиною складної системи, де вирішальну роль відіграє саме управління. Станції керування — це одночасно «мозок» і «нерви» такої системи. Вони включають в себе супутникові антени, мобільні командні пункти, ретранслятори, замасковану техніку та польові центри зв’язку. Деякі з них стаціонарно закріплені на військових базах, інші ж постійно пересуваються, ховаючись в лісах чи навіть серед цивільних об’єктів.
Їхнє головне завдання — забезпечити надійний зв’язок між оператором і дроном на сотні й більше кілометрів. І саме ця здатність робить їх особливо небезпечними, коли такі станції розташовуються поблизу кордонів з ЄС чи Україною. У такому випадку оператор може фізично перебувати в глибокому тилу, а дрон при цьому виконує бойове завдання на території іншої держави.
Найтривожніше те, що така конфігурація майже не дає змоги оперативно встановити, звідки саме запущено апарат. Це створює ідеальні умови для операцій «під чужим прапором»: можна влаштувати провокацію, а потім розводити руками — мовляв, «це не ми, доведіть». Втім, чудово зрозуміло, що при класичному сценарії, якщо станція стоїть неподалік литовського чи польського кордону, ймовірність того, що оператори БПЛА працюють саме з білоруської сторони, є вкрай високою.
До того ж Білорусь останніми роками активно вбудовується у військову структуру Росії. Це стосується і військових баз, і навчання та лікування російських окупантів, і систем РЕБ, і управління дронами, тощо. Тож фактично територія сусідньої республіки давно перетворилася на операційний майданчик для армії РФ, де є все необхідне для ведення потенційної повітряної війни на західному та південному напрямках.
Білоруський плацдарм: від 2022-го до сьогодення
Після лютого 2022 року сприйняття Білорусі в Європі та особливо в Україні змінилося раз і назавжди. Танкові колони, що йшли на Київ, ракетні удари, перекидання російських військ — усе це відбувалося в тому числі через білоруську територію. Документальні підтвердження, відео, свідчення очевидців і звіти міжнародних організацій — ці речі змінили сам публічний образ Білорусі. Від просто звичайної пострадянської автократії держава перетворилася на джерело цілком реальної військової загрози.
Сьогодні Білорусь — це не просто сусідня країна, а повноцінний елемент російської військової логістики. Спільні навчання, розгорнуті російські підрозділи, постійне нагнітання і провокації на кордонах із Польщею та Литвою — все це створює нестабільність і змушує відволікати ресурси на потенційно небезпечний напрямок.
А вже з 2025 року додався новий вимір — загроза БПЛА з боку Білорусі. Інциденти у вересні того ж року в Польщі, коли дрони в країну НАТО заходили в тому числі з боку Білорусі, показали: тепер тиск може здійснюватися не тільки гучними заявами чи військовими маневрами, а й роями дронів, які важко збити, важко ідентифікувати й ще важче відстежити та довести, що вони прилетіли саме з конкретної локації.
Розміщення станцій управління БПЛА в Білорусі — частина великої гібридної стратегії. Її мета полягає в тому, щоб не стільки завдати якогось миттєвого удару, скільки тримати сусідів у стані постійної напруги, змушувати витрачати ресурси на захист, шукати винних, сумніватися у власних силах, нервувати, тощо.
Для Європи це означає новий рівень ризику. Звичайна армія — це хоча би доволі передбачувано. А от дрони, керовані з пересувної станції, вже є інструментом раптових точкових диверсій, розвідки, психологічного тиску. А головне, що Мінськ завжди може заявити про непричетність, і довести зворотне буде досить складно. Найбільш вразливими в такій ситуації, окрім північного флангу України, є прикордонні регіони Польщі та країни Балтії (зокрема, Литва).
Додає складності й політичний аспект. Білорусь — формально незалежна і суверенна держава, хоча всі ключові військові рішення ухвалюються в тісній координації з Кремлем. Для міжнародного права це сіра зона, а відповідальність суто в юридичному сенсі в такому випадку дуже сильно розмивається.
Подвійна гра Мінська: як Лукашенко балансує між Вашингтоном і Москвою
Олександр Лукашенко за 32 роки своєї беззмінної влади відточив мистецтво лавірування до рівня, який важко з чимось порівняти. Сьогодні цей стиль проявляється особливо яскраво. З одного боку, режим у Мінську робить широкі жести у бік США, демонструючи готовність до діалогу. Він також досягає зняття санкцій з калійних добрив і окремих банків, намагається переконати Вашингтон, що може бути корисним, тощо. Американська сторона, своєю чергою, радо пом’якшує обмеження, сприймаючи це як інструмент впливу.
З іншого боку, паралельно з цими заграваннями із Заходом Лукашенко поглиблює військовий альянс із Росією. На білоруській землі вже розгорнуто російську тактичну ядерну зброю, працюють спільні центри підготовки військових, а тепер ще й створюється інфраструктура для управління ударними дронами, які можуть застосовуватися як проти України, так і проти країн ЄС. Все це — не стільки самостійна політика Мінська, скільки частина російської військової стратегії, де Білорусі відведено роль плацдарму.
Така двоїстість дає Лукашенку можливість виторговувати вигоди з обох боків. Від Росії — фінансові вливання, дешеві енергоносії та військові гарантії (без яких його влада навряд чи проіснувала б довго). Від США — пом’якшення санкційного тиску, що дозволяє підтримувати економіку, яка зазнає втрат через війну та міжнародну ізоляцію.
Це класична «багатовекторність» по-лукашенківськи: розмивати відповідальність, залишати собі свободу для ескалації в потрібний момент, а потім, залежно від ситуації, грати роль то миротворця-суверена, то відданого Кремля. І поки Захід вчергове намагається розгадати, яка з цих іпостасей справжня, інфраструктура для ведення війни на території Білорусі продовжує розбудовуватися.
Думки експертів
Військовий експерт, капітан ВМС США у відставці Гаррі Табах прокоментував UA.News ситуацію довкола Білорусі наступним чином.
«Про розміщення станцій управління дронами в Білорусі та їхню потенційну загрозу для України та Європи — це ще не факти. Точніше, так: це суміш фактів, припущень і спірних тверджень. Це складно коментувати, а пророцтва тут недоречні. І взагалі: Україна хіба не Європа? Ну, а на що здатна у військовому сенсі Європа, ми теж давно переконалися за останні чотири роки і зараз це підтверджується у війні з Іраном. Що ж стосується потепління у відносинах між Сполученими Штатами та Республікою Білорусь — сенс тут в тому, що таким чином Білорусь відійде від Росії і стане ближчою до США. Або як мінімум буде нейтральною. Так, поки що не вдалося досягти цього повністю. Однак Трамп вже дуже багато змінив у відносинах із тими, хто роками був поруч із Москвою», — впевнений Гаррі Табах.
Військовий експерт Олег Жданов також не бачить жодних протиріч у тому, що Білорусь з одного боку налагоджує відносини із США, а з іншого — потурає Росії.
«З приводу того, що Лукашенко маневрує між РФ і США — тут все дуже логічно. Трамп перебуває на боці РФ, і Лукашенко відповідно. Тут немає ніяких протиріч. Подивіться на останній раунд перемовин: США з новою силою тиснуть на нас, аби ми поступилися територіями. Тож з цим питанням логіка абсолютно зрозуміла. Я думаю, що Трамп в якомусь сенсі все ж не довіряє Путіну, а тому хоче знайти людину більш спокійну і менш задіяну в політичних чварах і скандалах, в якості посередника.
Що ж стосується саме розміщення станцій керування БПЛА — про це почали говорити ще в січні. Ще тоді казали, що росіяни розставляють вздовж кордону ці станції. Вони дозволяють в онлайн-режимі керувати «шахедами». Окрім цього, починають будувати смеш-мережі, які сильно збільшують радіус дії ретрансляторів. Будь-який дрон, який знаходиться в зоні дії ретранслятора, під’єднує до себе інші дрони та сам стає ретранслятором. Створюється мережева система на доволі велику відстань. І особливо це видно, коли дрон влучає в рухомі цілі. Ось там стовідсотково ручне онлайн-управління. Я вважаю, що Україні ці станції потрібно оголосити законною ціллю для ЗСУ. Навіть не зважаючи на те, що вони на території Білорусі. Формально вона не бере участь у війні, так, однак всі все чудово розуміють. Тож для нас ці станції — величезна проблема, особливо для північних і західних регіонів», — зазначив Олег Жданов.
Резюмуючи, розгортання станцій управління дронами на території Білорусі варто розглядати як сигнал про перехід до нової фази потенційної ескалації, де ставка робиться на посилення озброєння, мобільність засобів ураження, прихованість і тестування реакції сусідів.
Історична пам’ять нагадує: 2022 рік був лише чотири роки тому. І вже тоді Білорусь використовувалася як плацдарм для повномасштабного вторгнення в Україну. Сьогоднішня розбудова дронової інфраструктури свідчить, що сценарій повторення агресії цілком можливий, але вже з новими технологічними можливостями та ще більшим радіусом ураження. Тобто загроза з боку безпілотників уже не обмежується лінією фронту в Україні, а перетворюється на загальноєвропейський виклик.
Щоб не опинитися в ситуації, коли кожен новий «невідомий дрон» буде призводити до всеєвропейської паніки, потрібно посилювати системи ППО, забезпечити спільний моніторинг і — це головне! — припинити сприймати Білорусь як другорядного гравця, кумедну «картопляну диктатуру». Це абсолютно хибне уявлення про республіку та її роль в глобальному російському протистоянні з Заходом.
