Джерело: www.volynnews.com
Про це Суспільному розповіла староста округу Надія Стежко.
При в’їзді у село стоїть Свято-Миколаївський храм – кам’яниця ХІХ століття. З того часу зберігся й іконостас. Навпроти – ставки, біля яких мешкають дикі птахи.
Жителька Мишева Юлія порається у квітнику: планує вирощувати на продаж хризантеми. Невеликий шмат землі за хатою разом із чоловіком засадили полуницею. Зі слів господині, садову ягоду висаджують другий рік і продають у Володимирі й Нововолинську.
Торік полуницю підживлювали попелом, а цього року планують зміцнити саджанці дріжджами. Юлія каже: цікаво куштувати перші ягоди, коли ще ні в кого немає.
«Дорого, буває, дехто каже, але скільки праці треба вкласти! Тут скільки посапаєш, і підстелиш, і постійно відкрий-накрий, коли вже ягоди починають запалюватися. Трошки треба побавитися, але оскільки працюю ще на роботі, то два дні вдома і мені легше трошки. Чоловік трошки відкриває-закриває», – сказала жінка.
Поради з вирощування смачних ягід, каже господиня, вишукує в інтернеті. Найбільше до вподоби їй народні рекомендації.
«Гербіцида не хочеться дати, щось таке натуральніше, чим замінити можна. Хочеться натуральний свій запах, як колись вирощували і ніхто не давав ніякої хімії», – зазначила волинянка.
Місцева дітвора – на весняних канікулах.
У Мишеві господарі й господині розпочали саджати картоплю.
Мирослава та Сергій – подружжя. Вони клопочуться вдома господарськими роботами: обрізають на городі кормові буряки. Кажуть: що підгнило – піде у смітник, решта – на корм худобі.
«Корівка, теличка є. Свині є. Курочки є, кролики. Та й треба. Та й готуємо все потрошки», – кажуть господарі.
Мирослава показує теплицю, де вирощує зелень та ранні овочі. З її слів, у селі треба важко працювати, а продавати урожай доводиться за безцінь.
«Отут моя цибулька, петрушечка, то вже я її підживила. Вона вже в мене піднялася, от як гарно. А ось тут теж є цибулька. Це посходила редисочка, вже посіяла раніше», – показує господиня.
Аби робота йшла легше, онуки влаштували для дідуся й бабусі концерт. Співають про Шевченка і Франка.
Читати ще: «Запорожцем» їздить до крамниці: 85-річний волинянин хазяйнує сам на хуторі
Фіксує і записує історію Мишева його мешканець Володимир Матвіюк. На місцевому кладовищі чоловік віднайшов та доглядає могили поміщиків Чапліних, яким, з його слів, колись належало село.
«Вони купили те помістя від Чацьких. Багато років воно Чацьким належало. А мати отого Дмитра була коліжанкою Чацької. Вони разом, по-моєму, навчалися у Маріїнській школі шляхетних дівчат», – пригадав чоловік.
У горішній кімнаті будинку чоловік облаштував домашній музей. Усе – від побутових дрібничок до новин державного рівня – Володимир Матвіюк записує у щоденник.
«Посаджений город чи щось там зроблено. Обробив поле таким-то там препаратом, таке-то поле – таким-то препаратом. Потім через днів 10-14 результат буде. Ще вдома якась господарська діяльність. У тому числі й політика, різні політичні серйозні питання, що на рівні держави сталося», – каже волинянин.
Жителька села Мишів Ліна фарбує паркан. У господарстві має птицю – курей та індиків, а також дві великі собаки. З її слів, багато землі в селі тримають хіба що фермери, які сіють пшеницю, кукурудзу, сою, буряки та інші культури.
Волинянка додає: усе було б добре, якби не війна.
«Молодь позабирали, і вже мало людей. Уже нема кому що навіть помогти вдома, слухайте, картоплю посадити чи що… Ще тільки діти йдуть до школи, то ще щось є…» – зазначила господиня.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
