Джерело: sylapravdy.com
Щорічну декларацію про майно та доходи за 2025 рік представник Феміди подав 20 березня 2026 року.
Суддя Іван Сіліч проживає з дружиною та донькою. Власного майна немає, лише на правах спільного проживання чи користування.
Торік Територіальне управління Державної судової адміністрації у Волинській області нарахувало йому майже 1,4 млн грн зарплати, тобто в середньому 115 тисяч на місяць.
З доходів у сім’ї – також кошти, вторговані за вигідно продану автівку. Дружина Оксана Сіліч продала, очевидно, автівку Infiniti QX60 2016 року випуску з оціночною вартістю понад 350 тисяч, яку Сіліч декларував раніше. Після близько п’яти років користування пані Оксана змогла збути її утричі дорожче, ніж купила, – за 1,1 млн грн. Покупець – луцьке ТОВ «Інтерлюмінес», яке торгує машинами.
З нового у 2025 році – квартира доньки Марії. Торік у грудні вона стала власницею помешкання площею 42 кв. м у селі Зміїнець вартістю 1,1 млн грн.
Сім’я Сілічів проживає у будинку площею 128,5 кв. м у тому ж таки Зміїнці, що належить дружині (з 2020 року). Дружина також є власницею СТО площею 356 кв. м, чотирьох земельних ділянок загальною площею близько 0,3 га (одна з них на понад 11 квадратів, ймовірно, під будівлею) та незавершеної господарської споруди на 144 кв. м – усе в тому ж Зміїнці.
Особистого транспорту суддя не має: він безоплатно користується Volvo XC90 2010 року, що належить, ймовірно, сестрі Любові Сіліч.
Готівки та банківських заощаджень суддя не задекларував, однак він і донька мають рахунки у банку. У 2024-му Сіліч зберігав у готівці 400 тисяч гривень.
У липні 2025 року правоохоронці повідомили Івану Сілічу про підозру щодо вимагання неправомірної вигоди та шахрайства. Голова суду зі спільником нібито підбурили волинянку дати хабар одному з суддів за ухвалення «потрібного» рішення у цивільній справі. Хоча із представником Феміди змовники ділитися не планували, а ухвалене ним рішення було і так на користь особи. Йшлося про 17 тисяч гривень та 400 доларів.
Після повідомлення про підозру, в серпні минулого року, Вища рада правосуддя відсторонила Сіліча від обов’язків.
На початку 2026 року Спеціалізована антикорупційна прокуратура завершила досудове розслідування й передала справу до суду. САП деталізувала, що корупційна змова виникла через цивільну справу про поділ майна подружжя. При цьому голова Рожищенського райсуду через посередника розповідав представнику позивача відомості про хід судового розгляду цієї справи, які дізнавався завдяки службовому становищу.
За версією правоохоронців, підозрювані, аби приховати злочин, одну частину хабаря обміняли у пункті обміну валют, а іншу – у знайомого.
Івана Сіліча судитимуть за підбурювання до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, а також у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану (правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 190 ККУ).
У березні 2026-го стало відомо, що Вища рада правосуддя розгляне питання про позбавлення Івана Сіліча посади.
Раніше «Сила правди» писала, волинський лісівник, фігурант справи про незаконне збагачення, взяв у кредит японський позашляховик.
