Рекомендації щодо боротьби з борщівником Сосновського

Борщівник сосновського (Heracleum sosnowskyi Manden) – культура, яку вирощували на корм (силос) для тварин у 50-ті роки минулого сторіччя. Поїдаючи силос із борщівника корови давали молоко з гірким присмаком, яке було непридатним для споживання як людьми, так і тваринами. Тому культуру залишили без уваги. З часом борщівник Сосновського почав поширюватись у вигляді своєї здичавілої форми. З’ясувалось, що під час вегетації борщівник накопичує фотодинамічно активні органічні сполуки: кумарини, фурокумарини. Сік рослин, що потрапляє на шкіру з такими речовинами, під впливом сонячного світла (ультрафіолету) здатний підсилювати пігментацію шкіри людини і тварин, викликати дерматити, які називають “опіками”. Найчастіше дерматити від попадання соку борщівника на шкіру проявляються у вигляді пухирів, які викликають  неприємні больові відчуття. Такі пухирі з часом стають темними плямами, що сходять протягом 3-6 місяців.

Борщівник успішно проникає в природні екосистеми: на узбіччя автомобільних та залізничних шляхів, польових доріг, на крайові смуги сільськогосподарських угідь, каналів, ярів, балок, заплави річок, на необроблювані землі, пустирі, сміттєзвалища, обочини лісів. Рослину можна знайти в парках, садах, населених пунктах.

Біологічні особливості та умови поширення.

Борщівник Сосновського («гераклова трава», «ведмежа лапа») це – багаторічна рослина родини зонтичних з 2-5-річним циклом розвитку.

З центральної її бруньки на 3-5, рідше – на 2-3 році життя утворюється квітковий пагін. Квітка – складний зонтик, білий або зелено-жовтий. Після плодоношення рослина повністю відмирає. Розмножується переважно насінням. Воно легко поширюється з допомогою вітру і води, проростає неодночасно: першого року зазвичай – 20-70%, другого – 30-60% від непророслого першого року. Деяке насіння борщівника може прорости тільки через 5-6, або навіть через 12-15 років! Одна рослина може давати 15-20 тисяч, а в окремі роки   – до 100 тис. життєздатного насіння.

Борщівник – морозо і холодостійка рослина (під снігом витримує морози до – 40-50°С), добре витримує приморозки до – 10°C і спеку до + 37°C. Вимогливий до світла, погано переносить затінення та покривні посіви. Може вегетувати 6-8 років. Коренева система стержнева, добре розвинена, сягає до 2 м. Висота рослин – до 2-2,5 м, порожнинне стебло завтовшки до 10 сантиметрів. Листки міцні, 80-100 см, завдовжки та до 70 см завширшки, іноді довжини листка сягає до 2 м і більше, тому і виникла назва   – «гераклова трава».

Борщівник має алелопатичні властивості й здатний витісняти місцеві види рослин, включаючи хвойні дерева.

Методи боротьби з борщівником.

Оранка декілька разів за вегетаційний період (через кожні 3-4 тижні, починаючи з моменту відростання борщівника) продовж від 2-3 до 5-7 років. Перша – поява можливості виїзду в поле; друга – до фази розгортання листків і викидання на поверхню суцвіть.

Плоскорізний обробіток – підрізування коренів на глибині 5-10 см. Індивідуальний спосіб з використанням ручної лопати – рано навесні потрібно зрізати (зрубати) точку росту борщівника нижче кореневої шийки. Якщо зрубати вище – на корені залишаться сплячі бруньки, які підуть у ріст. Дрібні однорічні сходи борщівника легко знищити прополюванням.

Скошування до періоду цвітіння і не пізніше, як через 2-3 тижні після першого скошування.

Обрізування квіток у фазах бутонізація-початок цвітіння. Цей спосіб ефективний, але небезпечний через ймовірність отримати дерматози.

Спалювати насіння борщівника можна, коли воно добре підсохне буде легко обсипатися. Тому зрізування парасольок з сухим насінням треба виконувати обережно й акуратно. У період горіння парасольок важливо дотримуватись усіх запобіжних заходів, адже з плодів борщівника буде виділятися летка ефірна олія. Важливо дотримуватися протипожежної безпеки, намагатися не допускати попадання соку рослин на відкриті ділянки тіла та одяг.

Використання ремедіаторів – запровадження нових видів рослин, які можуть бути використані для відновлення земель після знищення борщівника (високопродуктивні злаки – костриця, стоколос, або бобові культури – козлятник).

Використання покрівельних матеріалів продовж 3-5 років.

Обробка гербіцидами гліфосатної групи (використання препаратів на основі ізопропіламінної солі гліфосату, калійної солі гліфосату) відповідно до «Переліку пестицидів і агрохімікатів дозволених до використання в Україні».

Перший раз – з початку відростання борщівника, другий – через 15-20 днів, обов’язково до цвітіння. Біологічні властивості борщівника виключають можливість його повного знищення в результаті лише одноразового застосування гербіцидів. Після першої обробки і знищення вегетативної маси на цій же площі необхідне проведення повторної обробки для знищення сходів борщівника. При внесенні гербіцидів необхідно забезпечити не менше як 80% змочування рослини.

Зважаючи на те, що борщівник Сосновського спричиняє опіки при контакті з людиною, всі роботи з його знищення слід проводити в захисному одязі.

Не рекомендується:

Скошувати борщівник в період закінчення цвітіння і початку зав’язування плодів, тому що це не матиме ефекту, якщо тільки скошені рослини не будуть знищені відразу після скошування.

Залишати скошений борщівник покинутим на місці. Навіть насіння у фазу воскової стиглості борщівника здатне дати сходи.

Скошування борщівника у період осипання насіння з рослин, особливо у вітряну погоду.

Бути роздягненим або мати незахищені ділянки тіла. Краще використовувати водонепроникний захисний одяг.

Восени виконувати оранку на полях, зарослих борщівником, бо це буде сприяти нагромадженню насіння в грунтi.

Перша допомога при опіку борщівником Сосновського.

Якщо все ж відбувся контакт із соком рослин, то необхідно:

– по можливості, в найкоротші терміни, промити уражені ділянки з господарським милом в проточній воді;

– промити (саме промити, а не протерти) уражені ділянки спиртовмісної рідиною (одеколоном, горілкою, спиртом), змастити обпечену поверхню протизапальним засобом одноразово (пантенол, олазоль, борний вазелін, уснінат натрію на ялицевому бальзамі; лініментсинтоміцин) і негайно закрити уражене місце від сонця кількома шарами тканини (одягом або пов’язкою);

– не розкривати пухирів, які утворились;

– у випадку значних пошкоджень шкіри на місці пухирів, які розкрились, наносять підсушуючу мазь (цинкову) і накладають стерильну пов’язку;

– звернутись до медичних установ.

Якщо контакт відбувся в темний час доби і не вжито ніяких заходів, то при опроміненні шкіри на наступний день клінічні симптоми бувають такі ж, як і при ураженні вдень.