Більшість уявляє проблеми осіб з інвалідністю специфічно, базовано або на сльозливих історіях в мережі чи газетах, або на кіно. Насправді – все далеко не так.
Про це пише у блозі на БУГ член ГО «Світ для дітей» з Нововолинська Андрій Близнюк.
“Чи знаєте, що це таке отримати інвалідний візочок? – цікавить він у дописі. – Це найбільш зрозумілий технічний засіб для реабілітації. Хоча чи можна вважати щось, що допомагає пересуватись, пристроєм для реабілітації? Але то вже таке. Ці неймовірні мандри, де починаєш з лікарні, документи, підтвердження на підтвердження, хоча діагноз таки встановлено і все ж зрозуміло.
Є хвороби, які минають. Є хвороби, які залишаються назавжди. Ті ж самі ампутовані кінцівки не відростають точно”.
За його словами, соцзахист, який так потрібний людям з інвалідністю, є окремою країною, яка живе за своїми реаліями. Ніби комунікують з людьми, яких торкнулось життя жорсткіше, ніби мали б навчитись співчуттю, але канцелярщину не вибити.
“Спеціалісти ніби і спеціалісти, а мали би дати нормальну фахову консультацію. Хтось із знайомих колись казав – нас не розуміють винятково тому, що з цим просто не стикаються, не бачать питання нашими очима, не можуть ввійти в становище. Банально – зробити ксерокс для нас це не завжди доступно.
Не кажучи про супровід – потрібні кадри, фахівці, які будуть обслуговувати візки, їх ремонтувати, доводити до пуття. Оперативно і на місці. Так, вони теж ламаються. Всяке буває. Особливо вуличні, бо не мені розповідати про те, які в нас стежки і асфальти”, – продовжує він далі.
“Просто уявіть, як то для візочника, коли не всі тротуари для нас адаптовані. І коли щось трапляється, треба вмикати сарафанне радіо, яке підкаже номер телефону якого чарівника.
І знаєте, що відбувається? Люди здаються. Люди перестають вірити в місцевий соцзахист, шукають альтернативу. Я знайшов вихід на благодійників з-закордону, які нас дуже рятують. Хоча в час пандемії це дуже і дуже непросто”, – каже Андрій Близнюк.
На завершення додає: “Особи з інвалідністю – сильні. Життя нас до цього змушує. І соцзахист. І недоступне місто, яке треба змінювати. Для нас і для тих, хто поряд”.
Головне фото – ілюстративне
