—Ось український парламент. Поруч — головна ялинка в Києві. А за ними — китайський ринок, де торгує багато приїжджих із цієї країни, — хлопчина про кожен свій виріб може розповідати багато. — А це — руїни Чорнобиля, де вибухнув четвертий реактор. Ось кораблі: «Титанік», «Коста–Конкордія», «Олімпік». Недавно в «Ютубі» знайшов цікаву передачу про них…
Не по роках серйозний і допитливий, Сашко починає переповідати трагічну історію «Титаніка». Справжнє захоплення викликає ще один сюжет, про який хлопчик каже:
— Це мініатюрна Москва, Кремль, а погляньте на Красну площу, де вивішений… український прапор, – пише Алла Лісова, газета “Волинь нова“.
Є тут Варшава, Львів, інші міста, терикони шахт, пам’ятник Івану Франку, і про кожен витвір — багато матеріалу в пам’яті. Але найбільше знає про автомобілі відомих людей, яких у його колекції — понад двадцять:
— Оце лімузин королеви Єлизавети, її кортеж я побачив теж у «Ютубі», багажник і капот можна підняти, тільки треба акуратно це робити, — з якимсь особливим трепетом демонструє пластилінові фігурки другокласник. — Подивіться на «БМВ–Ізетту», в неї відчиняються передні дверки.
— А такою машиною Янукович їхав на інавгурацію. За ним стоїть ЗІЛ–лімузин — авто Леоніда Брежнєва. Недавно зліпив маленьку гоночну машину, яку поставив біля «Пошти» і нашої «Волинянки–амфібії». На особливому місці «Ролс–Ройс» — такий хлопчина мріє колись собі придбати.
Для людини, не обізнаної в автолюбительських справах, досвід восьмирічного Сашка видається з розряду фантастики. Він детально розповідає, що кожну модель починає «майструвати» зсередини: двигун, кермо, сидіння, різноманітна «начинка».
Любов до автомобілів у хлопця не випадкова. Тато Леонід та старший брат Роман — далекобійники. Після кожної подорожі вони багато розповідають Сашкові.
Захоплення ліпленням із пластиліну в хлопця ще з садочка. Він займається цим щодня — відтворює все, що бачить навколо, про що чує від старших чи ровесників. Іноді над одним предметом може просидіти цілий день, а окремі «народжуються» за годину. Коли приходять товариші і просять погратися, то господар застерігає, щоб робили це обережно.
Учитель Світлана Едуардівна Розсадіна всіляко заохочує до улюбленої справи свого учня. Часто його вироби демонструються на шкільних виставках.
Батьки тішаться, що хлопчина плекає в собі таке захоплення, яке ще й відволікає від комп’ютера. Попри те, що «все заліплене пластиліном», вони терпляче сприймають хобі свого сина і сподіваються, що в майбутньому воно посприяє правильному вибору професії. Хоча коли про це заговорили, Сашко мовив:
— Я буду або далекобійником, або… мером!
Що ж, гарні плани. Хай вони збуваються!
