Питання щодо присвоєння загиблим героям звання “Почесний громадянин” сьогодні обговорювали на дні депутата. Дивно, але навіть сьогодні, на четвертому році війни депутати не розуміють, навіщо присвоювати загиблим героям почесні звання, мало того – свої неетичні міркування не бояться висловлювати перед родичами полеглих. Про це інформує депутат міськради, помічник нардепа Володимир Шаповал, його пряма мова без змін:
10 жовтня 2017 року – як завжди за два дні до сесії – відбувся День Депутата. Не знаю, як то проходить в інших містах. Кажуть, десь приходять усілякого роду чиновники і розповідають тим, кому громада делегувала можливість відстоювати їхні інтереси, про різні суттєві справи. Наприклад, як правильно оформити земельну ділянку, чому потрібно виділити таку суму коштів для певних потреб, за яким принципом формуються статті в бюджеті, особливості надання пільг та інше, дійсно потрібне і важливе.
У Нововолинську день депутата перетворюється на генеральну репетицію сесії. Я не проти цього, адже дійсно ряд питань вивчається більш детально, є можливість заслухати керівників відділів та структур, наприклад, Волчанюк Н.Б., Бурочук Г.В., Остапюка М.П. Там же можна заслухати депутатські звернення та запити. Порою доходить до небанальних дискусій. Можна було би зараз довго писати про те, чи потрібно у Нововолинську автономне опалення, однак хочу зосередити Вашу увагу на іншому моменті.
В рамках обговорення питання надання статусу “Почесний громадянин Нововолинська” (посмертно) Героям, що віддали свої життя за Вітчизну, відбулось дещо надзвичайне, гадаю, навіть для тих, хто вже давно протирає одяг на депутатських лавах.
Представник громади міста Нововолинська, відомий лікар, що вже не вперше носить в кишені депутатське посвідчення, Магомаєв Магомет Джамбулатович, поцікавився, чому воїни, що полегли на фронті за країну в ході неоголошеної війни, повинні отримати таке високе звання.
Триває четвертий рік бойових дій.
Мені прикро, що один з моїх колег по депутатству, поважний сивочолий чоловік, українець за паспортом не може зрозуміти такого очевидного.
Мені прикро, що він задав це питання в присутності пана Володимира Демчука, батька нашого “кіборга” Вадима Демчука та Марини Шепелюк, чий чоловік Олексій не повернувся живим з Іловайського котла. Більше того – звернувся російською мовою.
Ми не повинні забувати, у якій країні живемо, і якою ціною коштує нам мирне небо.
Ви знаєте, що я – помічник-консультант народного депутата України Ігоря Гузя. Одна з моїх колег – Вікторія Клімчук, чий тато – Сергій Клімчук – “айдарівець”, що віддав життя за Україну. Загинув 17 серпня 2014 р., того дня дві роти «Айдара» розміщувалися у Новосвітлівці та Хрящуватому. Сергій переносив поранених побратимів в укриття під мінометним обстрілом, загинув від осколкового поранення в голову. Його проводжали в Луцьку у День Незалежності. В той день все місто було в жалобі.
До слова, питання надання статусу “Почесний громадянин району” знайшло підтримку серед депутатського корпусу Іваничівщини, іменем полеглих в АТО називають школи. А у Нововолинську окремі депутати ставлять під сумнів подвиг своїх односельців.
