Про це йдеться на його сторінці в соцмережі.
“Мабуть найважче втрачати друзів, саме тих, що підтримують тебе у всьому, справжніх друзів – однодумців. Сьогодні ми втратили гарну людину, друга і колегу Ігоря Желізко. 27 червня 2017 року, близько 5 години ранку у Ігоря Желізко стався інсульт і його серце перестало битися. Лікарі боролися за його життя, але смерть виявилася сильнішою.
Ще нещодавно Ігор Желізко був присутній на церемонії нагородження Всеукраїнського літературного фестиваля “Відродженння поезії 2017”, де став лауреатом і отримав друге місце у номінації “Скрижалі душі”. Ще нещодавно ми зав’язували вінок співдружності поетів між містами, а сьогодні його не має серед нас. Він визнав наш фестиваль одним із найкращих в Україні і оцінив дуже високо. Скільки у нього було планів! Скільки своїх мрій він не втілив по відродженню українcької культури! Скільки чудових віршів не дописано! Бо саме його поезія -це біль і втрата, крик душі і серця. Поезія Ігоря Желізка- це все що він пережив, це особисте життя.
Поховали Ігоря у Львській області у селі де похована його мати. Зі слів дружини Марії, це було особисте рішення Ігоря.
Желізко Ігор Миколайович займав посаду директора кабельного телебачення телерадіокомпанії “Вільне слово з України”. Відомий у Львові (1980-1990-ті) борець за незалежність. Був особисто знайомий з В’ячеславом Чорноволом. Мав власну радіостанцію з кілька годинним мовленням на хвилі «Свободи». Допомагав «Братам Гадюкіним» на початку творчого шляху. Власник 4-х медіа-підприємств. Утримує власним коштом два притулки для бездомних тварин (Івано-Франкове, Нововолинськ).
За час профеійної діяльності на Ігоря було скоєно два замахи на життя, які спровокували в подальшому ообисту трагедію. На початку 2000-х років Ігор Желізко разом із першою своєю дружиною Христиною Кравець заснували і розбудували кабельні мережі у Нововолинську та Ковелі і «Львівська жінка» у Львові.
За його діяльність проти влади і за правду, тоді директор Львівського підприємства «Радіоорганізація «Львівська жінка» Ігор Желізко отримав понад десять ударів ножем у живіт та спину. Напад стався у ніч із 16 на 17 квітня 2010 року в місті Нововолинську Волинської області. Коли його колишня дружина приїхала до Нововолинська налагоджувати справи, біля будинку, де вчинили напад на Ігоря, її було жорстоко побито. П’ятеро нападників били жінку ногами у голову, живіт, спину. Винуватців так і не знайшли. Того ж року Ігоря намагалися отруїти миш’яком – він дивом лишився живий». Через півроку після побоїв у Христини виявили ракову пухлину, а за три роки вона померла. Ігор весь час перебував біля дружини й не міг належно контролювати роботу підприємства та його директора, котрий потиху створив нову кабельну мережу. Нове підприємство, що з’явилося на майні та коштах «Львівської жінки», звалося ТзОВ «Нововолинське Телебачення Телефонія Інтернет» (ТТІ). Усі працівники підприємства та частина абонентів опинилися в ТТІ, а засновники ТТІ напряму пов’язані з мером міста Нововолинськ.
Багато інших випробувань зазнав Ігор Желізко, але він борцем був до кінця своїх днів.”
Фото Ірини Лузанчук.
