Вчора ввечері відійшла у вічність найкраща в світі мама та кохана дружина Світлана Костюк. Прощання триватиме з 16.00 8 січня за адресою: м. Нововолинськ, вул. Пирогова, буд. 5, кв. 14. Похорон розпочнеться 9 січня о 13.00 за тією ж адресою.
відкривайте мене в моїх посмішках сонцем цілованих
ніжних кутиках вуст до яких не торкнулись роки
ще у книгах у віршах на згадку колись подарованих
у бездонні очей і легкому тремтінні руки…
не вивчайте мене все одно залишуся загадкою
у тайнописі серця – акорди надривно сумні
я зостанусь для вас тихим світлом чи світлою згадкою
білі тіні і вітер гойдатимуть тишу мені…
я в ромашкових веснах напевно колись заблудилася
у смарагдовім царстві зеленої вічно сосни
мене тут не було я літала я просто наснилася
ви не вірте у дійсність яка розчаровує сни…
не шукайте слідів моїх марно вони ще невидимі
просто слухайте вітер і шепіт пшеничних колось
просто будьте душі моїй навіть на відстані вірними
пам`ятайте…та так… як нікому іще не вдалось…
С. Костюк
Світлана Степанівна Костюк (дівоче прізвище Бусел, народилася 30 листопада 1964 в селі Кукли Маневицького району Волинської області — українська поетеса, журналіст, педагог, громадський діяч. Член Національної спілки письменників України (з березня 2015).
Закінчила із золотою медаллю десятирічку в Куклах. Після школи закінчила Луцьке культурно-освітнє училище (спеціальність бібліотекар) і Волинський університет імені Лесі Українки, факультет філології. Проживає в місті Нововолинську. Працювала бібліотекарем, кореспондентом районної газети (у зоні ЧАЕС), викладачем рідної мови, директором школи у Іваничівському районі.
Викладач української мови та літератури, голова районної ГО “Спілка «Чорнобиль України». Учасниця численних міжнародних та вітчизняних форумів і конференцій. Автор книг поезії «Спалахи душі» (1998), «Наодинці зі світом» (2012), «Маленьке диво» (для дітей, 2012), «Листи без конвертів» (2013), «Мереживо чудес» (для дітей, 2014), «Про що шепотіли листочки» (переклади польською, 2014), «Траєкторія самоспалення. Щоденникові записи у віршах» (2015)[2], «Barefoot to the sky» («Босоніж в небо», переклади англійською, США, Нью-Йорк, 2016), «Зцілення любов’ю» (Чернівці, «Букрек», 2016). Друкувалася у колективних книгах «Перевесло», «Мамина криниця», «Апостол правди і науки», «Викрадення Європи», «Воїнам світла», «Осінь у камуфляжі», «Подяка Богу», «Скіфія -2014», « В століттях чатує Чернеча гора», «Натхнення», «Вінтаж», «Антологія сучасної української літератури», «Берегиня» та ін., журналах «Дзвін», «Дивослово», «Золота Пектораль», «Буковинський журнал», «Світязь», «Склянка часу», «Ангелятко», «Світ дитини», «Педагогічний пошук», «Український вісник», газеті «Літературна Україна» та в періодичних виданнях США, Італії, Польщі, Румунії, Ізраїлю.
Твори С.Костюк перекладалися англійською, польською, російською, італійською, іспанською мовами. Автор близько 50 пісень, написаних разом з українськими та зарубіжними композиторами.
Переможець Міжнародного літературного конкурсу «Між словом і вічністю» (поезія) — Італія, Неаполь, 2015, Міжнародного конкурсу до 200-річчя Т. Г. Шевченка «В століттях чатує Чернеча гора», Всеукраїнських конкурсів ім. Леся Мартовича, «Незламні українці», «Викрадення Європи», «Сто творів, які варто прочитати влітку», лауреат першої Всеукраїнської літературної премії ім. Івана Низового, відзначена Міжнародною премією літературних критиків за малу прозу(Італія, 2016). Орден «За гуманність та милосердя» від Всеукраїнської ГО «Спілка Чорнобиль», медаль «25 років незалежності України».
