Дощу «революційного, атестаційного, люстраційного, майданного, парламентсько-оновлювального…» чи якогось іншого – це вже як шановному панству завгодно буде. Щось змінилося після цих чистих «дощів»? Ні. І я зовсім не здивований, що нововолинські депутати не проголосували за систему «PROZORRO». Бо подібну гру у хованки практикували і практикують буквально у всіх регіонах Української держави. Згадайте, хоча б помпезно анонсоване центральною владою запровадження системи «е-декларування»…
Я міг би писати й в «ура-патріотичному» чи підлабузницькому до місцевої влади форматі, надіючись на щедрі «дощі» із певних панських дивідендів, як «будівельник комунізму» у «НМ». Проте, принципи закладені у моє виховання, іще в дитинстві, й минуле першорухівця – людини, що була причетна до боротьби задля відновлення самостійності Української Держави, упродовж майже трьох років, цього не дозволяють. Після очищувального дощу ІІ Майдану вся ота комуністична зараза знову починає вилазити на поверхню. Як це схоже на українців! Покласти сотні і тисячі життів дівчат і хлопців за грядущу правду для своїх, нині сущих і майбутніх дітей та онуків, а потім все забути і змиритися із реваншем диявольської раті…
Скажу вам, що вони на це тільки й розраховують і надіються. Згадайте зорю нашої української Незалежності 1989-91 років. Потім – І Майдан, за ним ІІ-й і Небесну Сотню. Ми знову все забули! Ми навіть твердо не пам’ятаємо чого ми тоді хотіли і чого прагнули. А провиною всьому наша національна «козлячість».
Знаєте, я приблизно, так десь рік чи півтора тому, починав свій день з того, що купував у магазині «Чорний квадрат» з десяток сирих курячих яєць. Потім йшов до почесного стенду навпроти, і 3-4 яйця розбивав об портрет зі зображенням міського голови Віктора Сапожнікова, який красувався там, вітаючи «гостей і мешканців міста». Після цього мій шлях пролягав до ринку на стадіоні.
Там, на фасаді, висіли два величезні банери із нововолинськими спортсменами. Ну, і звичайно ж, у самісінькому їх центрі стояв найголовніший «спортовець» – знову ж таки, мер В.Сапожніков. Із золотими медалями на забронзовілій шиї, на стрічечках – за боротьбу у греко-римському стилі, і ще там за щось. Навколо нього, посеред справжніх міських чемпіонів, зафіксовані деякі кримінальні авторитети… Що кажете? Так, маю фото тих банерів, зберіг про всяк випадок, щоби не звинуватили у брехні.
Ну, і певна ж річ ті яйця, що іще залишились, розбивались об мармизу найголовнішого «чемпіона». Це відбувалося посеред білого дня і скупчення народу, що поспішав на ринок за хлібом щоденним. Як реагували? Та, хто як. В основному із розумінням і мовчазним схваленням. Проте, жоден із громадян, жодного разу не перешкодив мені робити ту святу справу. Тільки, дехто із підприємців просив мене зачекати хвильку-другу, щоби встигнути забрати своє авто з-під злощасних банерів, щоб не забризкало жовтками. Після обіду, через дві-три години від моєї «протестної акції», зазвичай місцеве владне начальство викликало комунальників. Вони, до кінця робочого дня, мили і відшкрібали добряче таки підсохлі вже, жовті патьоки і приводили портрети високої «парсуни» місцевої феодальної системи у достойний вигляд. І так щодня.
Чи знало про це саме «тіло»? Безумовно. І не тільки знало, а й спостерігало за «процесом» на моніторі із допомогою дорожезних камер зовнішнього відео спостереження. Які там присутні у немалих кількостях. А ще, слухало доноси від своїх штатних «стукачів», які майже завжди були поруч. Потім банери зняли. Зняли й портрета на дошці пошани. Щось змінилось. Проте, ненадовго.
І ось, днями, після чергового реваншистського «дощу», а радше у процесі оновлення того самого комуністичного стенду і його капітального ремонту за гроші міських платників податків, на одній із кольорових картинок, знову вигулькнув Віктор Борисович. На якій він урочисто вручає молодій парі чи то диплома про вищу освіту, чи свідоцтво про «швидкий шлюб». Колесо часу провернулося і зробило повний оберт – настають ті самі часи, коли у кабінеті мера висів портрет президента «всіх часів і народів» – зека Януковича. Якого ми вигнали за межі держави до його російського адвоката і сюзерена – В.Путіна.
І це знаково. Зашпори відійшли. Мер – колишній комуніст і, якщо не сказати іще чогось, вцілів та вийшов сухим із революційних повеней, і знову став під «бандерівський прапор». Під ним – таки найкраще! Це вам не «совок», коли потрібно, вкравши щось, ховатися і тремтіти, як драглі, щоби не посадили на довгі роки. А народ наш добрий та ввічливий – зла не тримає і не мстить. Волиняки, одним словом. Та й міські депутати покірні, як вівці – деруть руки за все, що заманеться чужаку, задовольняючись схвальним словом чи поглядом пана. Можуть і ноги, якщо феодал забажають, помити. І воду випити. Без проблем.
Мені цікаво, скільки було витрачено на виготовлення стенду грошей міських платників податків? Хто був ініціатором і приймав рішення щодо прославляння на ньому нововолинського міського голови? Міська рада, міський виконавчий комітет, сесія місцевих депутатів чи перший заступник-секретар міської ради? А може, це була ініціатива самого В.Сапожнікова, і за його власні кошти? Тоді потрібно надати квитанцію про сплату грошей у міську касу і відповідні дозволи відповідних служб, органів міської ради та організацій із посиланнями на законодавчі акти держави. Копії заяв про розміщення там власного портрета, мету цього заходу, клопотання меценатів чи родичів і тому подібне.
Одним словом, Вікторе Борисовичу! У «Чорному квадраті» яєць багато. Зніміть своє зображення у центрі міста, від гріха подалі. Не славте самого себе – бо немає за що. Тиждень на роздуми. Якщо ж ні – буде шоу у вигляді «молитов, поклонів» і «освячень» вашого зображення яєчними жовтками. Із відповідними повідомленнями про майбутнє дійство в поліцію та прокуратуру. Згідно закону.
16.08.2016 року Анатоль Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща». Нововолинськ
