Пропоную до уваги читачів. За результатами фінансової діяльності нововолинської місцевої влади за період із 01.01.2013 року по 01.10.2015 року. Впевнений, що переважна більшість із вас ніколи не бачила подібного документа. Люб’язно наданого мені обласною Державною фінансовою інспекцією у особі заступника начальника ДФІ В. І. Гальчука.
Раніше, такі відомості неофіційно і негайно засекречувались. А після ознайомлення із ними у обласній прокуратурі, клалися під сірі савани архівного забуття. І хоча, у мене є деякі претензії щодо самого процесу проведення ревізії і неповних та, як вбачається, дещо прихованих за звичкою порушень фінансового та іншого законодавства працівниками ДФІ, читати цей документ надзвичайно цікаво, повчально і корисно.
Ну, хоча б про, можливо, завуальовані ремонти чиєїсь, як вбачається, приватної квартири по вул. Шахтарській, 20 кв. 10 під кодованою назвою «Капітальний ремонт квартири…» на загальну суму 73 162, 25 грн. Чи те ж саме по вул. Шахтарській, 22 кв. 5 на суму 97 748, 28 грн. Або, знову ж таки, по тій самій вул. Шахтарська, 7 кв. 22 на загальну суму 95 291, 91 грн. Хто власники цих квартир? Не до мене питання, а до міського голови Віктора Сапожнікова.
Головним підрядником у всіх випадках було ТзОВ «Євродизайн». Хто-хто? Звідки я знаю. У телефонному довіднику значиться Селедець О.В. Є телефони: 3-25-33 і 3-25-38. Зателефонуйте, якщо так цікаво. Може, вже не він. Може, продав фірму. Ну, чому все я та я? Сума там немаленька. 265 602,44 гривники, що належали колись нововолинським платникам податків.
Працівники ДФІ зафіксували іще й приписки у бік завищеної вартості. І не тільки із вищеназваною будівельною фірмою. А й із іншими.
Газеті «Наше місто» за неповних три роки було виділено із бюджету на оплату праці та нарахування, у загальному, 648 500, 00 грн. Очевидно, на госпрозрахунку комунальна газета існувати не може взагалі – не купують люди «совєцького» друкованого слова, хоч розірвись!
Пан І.Лісовий (редактор) звик жити, як «будівельник комунізму» – на широку ногу. Як голова колгоспу чи товариш парторг. А силою, імовірно, нав’язувати свій, так би мовити «інтелектуальний продукт» простим людям, можна? І за кошти підприємств та бюджетних організацій виписувати, умовно кажучи, їхнім співробітникам цей рупор місцевих кланових «баблотримачів», дозволено? Конституцією у її Розділі ІІ і законами Держави, це допускається?
Чи не є це порушенням моїх та ваших конституційних прав і свобод? Одним словом, багато чого ви знайдете у 39 сторінках машинописного тексту акту ревізії обласної ДФІ. На мою думку, тут за деякими фактами, мабуть, сміливо можна відкривати декілька кримінальних справ. Не полінуйтеся прочитати.
Анатоль Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща», журналіст. Нововолинськ
