Випускниця 11-Б класу Нововолинської спеціалізованої школи № 1 – колегіуму Катя Коренга за результатами зовнішнього незалежного оцінювання стала однією з кращих учениць України, – пише “Вісник і Ко”.
З двох предметів – географії й математики – вона набрала максимально можливу кількість балів – по 200. Лише дещиці не вистачило до такого ж показника з української мови. Лише двоє одинадцятикласників у цілій Україні можуть похвалитися максимальними 600 балами. Здавалося б, за дівчину з такими результатами повинні були б змагатися кращі виші країни.
– Такого не було, – всміхається Катя. – Разом із батьками ми давно вирішили, що майбутня спеціальність буде пов’язана з економікою та фінансами. Така професія популярна, і можна буде знайти роботу. Документи здавала у київські вузи – національний університет і політехнічний. Обрала факультет економічної кібернетики КНУ імені Шевченка. Буду економістом із дуже хорошим знанням комп’ютера. На одній удачі 200 балів не заробиш.
Я дуже вдячна всім педагогам нашої школи, особливо ж учителю географії та нашій «класній» Аллі Євгеніївні Горбач. З нею було легко й цікаво. Дівчина каже, що ніколи не була «зубрилкою», просто на уроках уважно слухала і старалася зрозуміти суть сказаного. Вона поки не вважає, що досягла чогось дуже вагомого у житті – найбільші перемоги ще попереду. Головне, щоб поруч були батьки та надійні друзі, на яких можна покластися.
– Мене Катин результат зовсім не здивував, – зазначила Алла Горбач. – Вона завжди наполеглива, старанна, системна. Багато працювала і заслужила успіх. Дуже радію за неї і пишаюся. Коли учень досягає успіху – це найвища нагорода для вчителя.
Треба сказати, що Алла Євгеніївна Горбач – заслужений вчитель України, яка підготувала призерів міжнародних олімпіад Влада Дричика та Рому Вороб’я. Вона переконана, що і Катя має дуже великий потенціал, але їй «не пощастило» вчитися в одному класі з Ромою, який завжди на міських олімпіадах випереджав її на бал-другий.
– Зате Катя на ЗНО «обійшла» Рому, – всміхається вчителька. – А взагалі вони у мене всі були дуже талановитими. Я називала їх «зоряним» класом. Із 28 учнів 25 вступили у виші на державну форму навчання. 18 – у Київ! Це і національний університет Шевченка, і Могилянка, й Інститут міжнародних відносин, і авіаінститут імені Антонова, медінститути… Думаю, що Україна про цих дітей ще обов’язково почує.
