У нашому місті нині дуже напружена ситуація, яку спричинили невиплата зарплат гірникам, плани закриття копалень і відсутність фінансування добудови шахти «Нововолинська» № 10.
Шахтарські протести, які почалися наприкінці минулого року, продовжуються й у 2015-му. Представники трудових колективів, щоб вирішити назрілі проблеми, прибули до Києва. Тут вони мали нагоду зустрітися з міністром енергетики та вугільної промисловості Володимиром Демчишиним, взяти участь у розгляді програм розвитку вугільних підприємств та побувати у Верховній Раді. У цей же час їхні колеги продовжували протестувати у Нововолинську.
Представники ініціативної групи шахтарів Богдан Макарчук і Анатолій Мухомеджанов відзначили, що завдяки поїздці до столиці змогли привернути увагу влади до проблем нововолинських шахт. Почули вони й обіцянки від можновладців, проте ще треба діждатися їхнього виконати.
«Усюди, де були, ми озвучували три основні вимоги наших трудових колективів: виплатити заборговані зарплати за минулий рік, продовжити фінансування будівництва шахти «Нововолинська» №10 аж поки вона не стане до ладу, не закривати копальні та не звільняти людей, – зазначив Анатолій Мухомеджанов.– На усіх зустрічах ми відчували порозуміння і бажання допомогти. Але чи виконають наші вимоги, чи обіцянки так і залишиться на рівні декларацій – побачимо найближчим часом».
Шахтарі наголошують: якщо їх не почують, то вони й далі проводитимуть акції протесту – до переможного кінця. Адже у людей немає іншого виходу: вони не отримують зарплат, а після закриття шахт їм взагалі ніде буде працювати. Від подальшої долі тутешніх шахт залежить життя всього Нововолинська.
«Настрої у людей дуже непередбачливі, – наголосив Богдан Макарчук. – У першу чергу тому, що існує заборгованість із зарплати. Шахтарі, які не мають засобів для існування, готові майже на все. Людина, яка не має за що купити харчі, чим заплатити за житлово-комунальні послуги, придбати одяг і взуття для своїх дітей, діятиме радикальніше. Що в результаті отримаємо? Ще один Майдан? Зараз необхідно максимально згуртувати й заспокоїти народ. Але без зміни управлінців на усіх рівнях нічого не змінюється. Шахтам потрібні нові керівники, та їхнє призначення має бути погодженим з профспілками».
Нововолинські шахтарі радять українській владі звертати увагу на європейську практику у вугільній галузі. Так, Анатолій Мухомеджанов нагадав, що нині у сусідній Польщі теж закриваються копальні, але тамтешня влада надає підтримку гірникам. Хоча при цьому протести все ж відбуваються.
«У Польщі закривають чотири шахти, де загалом працює 11 тисяч осіб, з яких 6 тисяч – переводять на інші копальні, – розповів Анатолій Мухомеджанов. – Решті теж пропонують підтримку. Гірникам, яким залишилося чотири роки до пенсії, відправляють у «шахтарську відпустку»: вони отримуватимуть 75% пенсії, а як досягнуть пенсійного віку – всі 100%. І при цьому мають право працевлаштовуватися. Ті, хто працює під землею і звільниться за власним бажанням, отримають компенсацію у розмірі 24 середніх зарплат, переробники вугілля – 10 зарплат, а працівники, зайняті на поверхні – 3,6 зарплати. Середній заробіток у вугільній промисловості Польщі складає 6500 злотих – приблизно 2 тисячі доларів. На закриття чотирьох шахт польський уряд виділив 2,7 млрд злотих. До речі, у ЄС дотації копальням продовжили до 2018 року. А наші вже закривають і знищують…»
Разом з ініціативною групою шахтарів Нововолинська на зустрічах з представниками Міненерговугілля був і голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець. Він відзначив, що після діалогу з’явився певний прогрес у вирішенні питання. Проблемами вугільної галузі, та й в цілому енергетичної галузі, почали цікавитися народні депутати.
«Ми побачили, що у міністерства є бажання віршувати питання, – зазначив Михайло Волинець. – Але треба розуміти, що не все вирішуються у стінах Міненерговугілля. Водночас міністр має усвідомити: не можна просто закривати шахти, не створивши попередньо нові робочі місця. Також зараз існує проблема заборгованості заробітної плати. Поки ми почули обіцянки, що її поступово частинами погашатимуть. Та з 1 січня вона знову зростатиме».
Михайло Волинець водночас наголосив, що гірники передусім захищають енергетичну безпеку України, а потім уже – власні шахтарські інтереси. Він також нагадав: за свої права нині борються гірники Західної України, звідки найбільше захисників іде боронити нашу землю на Сході.
