Не кожен день, погодьтеся, можна зустріти наукову статтю про чисту воду, яка є запорукою демографічної безпеки держави, зокрема. Та її самостійницького існування у сучасному глобалізованому світі, як суверенного утворення посеред інших країн, взагалі. Котрі, намагаючись утриматись на плаву, вилазять одна одній із ногами на голову та ще й прагнуть відкусити вам шматок вуха чи носа. Що ми й спостерігаємо у своїй власній домівці на прикладі Росії, яка відгризла наш Крим.
Та ще коли ця стаття надрукована в солідному науковому журналі «Економічний аналіз» № 2 (18) за 2008 рік. Та ще й коли вона написана Нововолинським міським головою В. Сапожніковим. Який, перейнявшись бідами рідного міста, усвідомив нарешті, що без чистої води його виборцям – ні туди ні сюди. А потім забув. І доклався, зрештою, до споживання нами іржавої та брудної води, яке несе у недалекій перспективі скорочення народжуваності та різноманітні хвороби в умовах загального зубожіння населення. Коли ні за що купити ліки на міську «безоплатну» медицину та раніше строку кладе власних виборців у могили біля шахти-2. У зовсім іще не похилому віці. Приємно за мерські турботи, правда ж?
А іще приємніше, що саме він – наш всенародно обраний голова, першим зі всіх відомих нам місцевих господарників Нововолинська уздрів загрозу не тільки для здоров’я свого електорату, а й для самого існування держави Україна. Так воно й є. Проте, не дивлячись на явну позитивну метаморфозу, що сталась тоді зі свідомістю найвищого владного очільника нашого міста, ми й далі продовжуємо хлебтати іржаву каламуть. Я не вдаватимусь до критичного аналізу, що і чому. Вистачить і нагадування про недобудовану поліклініку для дорослих на території ЦМЛ, яку давно можна було б добудувати за благодійні внески регулярно сплачуваних громадянами сум у лікарняну касу. З мінімальними асигнуваннями із бюджету міста. І, хоча воно ніякого відношення до питання гнилих водогонів міста не має, та все, що не зроблять наші міські довголітні наймити, повірте, взаємопов’язане поміж собою.
Якось аж не по собі від визнання факту, що пером міського голови Віктора Сапожнікова чорним по білому підтверджуються 80% хвороб, котрі настають від вживання людьми брудної води. Отож і я зафіксував на камеру 23 березня 2014 року потік помаранчевої води зі свого кухонного крана та водоканалівського гідранта по вул. Нововолинській (фото 1 і 2).
Так що на 80% мої болячки – саме від цього. Не я придумав, так написано у вашому, В. Б., науковому дослідженні. Там стверджується ще, що старі водогони є причиною величезних втрат води, а отже – її завищеної в рази ціни. Окрім того, як взірець наводиться приклад досвіду Швеції, де максимальний термін експлуатації водогонів складає 20 років. Після чого вони демонтуються і міняються на нові.
Дозволю нагадати вам, що у старій забудові Нововолинська водопровідні труби прокладались як тимчасові і через 10 років повинні були б бути замінені. Проте, деякі із них лежать по 40, а то й по 50 років. Беручи до уваги ваші численні закордонні відрядження по обміну досвідом, хочу запитати: на зарубіжних конференціях ви наводили шокуючи дані про підвищений вміст заліза і марганцю внаслідок корозії внутрішніх стінок водогонів у питній воді в Нововолинську? А про мікробне забруднення, котре нерідко служить джерелом, як ви пишете, кишкових інфекцій та гепатиту А? А про нематод, що живуть у трубах? Тут ви вже не можете сказати: «А я не знав!» Написано вашою рукою. Окрім того, вами у науковій праці стверджується, що, цитую: «…повинна бути надана можливість громадського контролю за якістю питної води, і у разі її невідповідності загальноприйнятим стандартам, ініціювання відключення споживачів від джерел постачання питної води з одночасним оприлюдненням цього рішення у засобах масової інформації».
Отже, ви все знали! І, мало того, бездіяли. Не дуже рветесь виправляти ситуацію з питною водою, очевидно, і тепер. Хоча на людській біді у вигляді рудих водопровідних струменів із нематодами й отримали науковий ступінь кандидата наук. Я не був на останньому вашому звіті у сесійній залі міськради. І не знаю, торкались ви питань водопостачання у помешкання виборців, чи вони задавали їх письмово. Із огляду на занадто добре знання ваших звичок і словесних викрутасів на звітах, вони мене зовсім не цікавлять. І так знаю: лили водичку. Іржавого кольору. На млин власного популізму.
Із пристрілкою на майбутню п’яту каденцію на тлі впертого небажання, як ми спостерігали нещодавно, писати заяву про добровільну відставку. Хоча розмови про вашу повну чи часткову службову невідповідність займаній посаді в Нововолинську ведуться давно. Поживемо – побачимо. Після люстрації.
А. Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща»
