Що ж сталося 28 січня о парламенті? Це перемога? Чи це тимчасовий відступ влади, щоб потім почати все заново і більше по звірячому? Якщо вважати, що була війна – а війна була розпочата і була у фазі кровопролиття – в цьому сенсі те, що сталося, дійсно перемога. Чи не стратегічна, але тактична перемога опозиції.
Під опозицією я маю на увазі і політичну опозицію, і той Майдан, який у Києві і по всій країні мерзне, б’ється, захищає і захищається. Виграш і перемога, досягнута ціною життя і здоров’я мужніх хлопців, сміливих дівчат і жінок. Але є і частина Майдану, яка легко піддається провокаціям, пліткам, і служить інструментом для розколу єдності, для деструкції та ескалації антиморалі на самому ж Майдані. Я б сказав, ми досягли великої перемоги, якщо б я думав , що уряд Азарова було автором і виконавцем всіх злочинів проти народу. Але кабмін це всього лише шістка Кремля. І з відставкою Азарова вся ця темна сила не забереться з України і не припинить свою антинародну, антиукраїнську діяльність . Навпаки, вона може посилитися.
На жаль, та частина Майдану, яка є фоном і провідником провокацій і технологій, нав’язаних Майдану, теж не зникає. Це маса людей, які – одні розуміючи, інші не розуміючи – вільно чи мимоволі зраджують Майдан. І часто змушують, змушують Майдан відмовлятися від своїх же цінностей. Серйозність і небезпека часу, відповідальність за майбутнє кожної людини і країни в цілому, філософія історичної відповідальності говорить про те, що настав час використовувати слово “зрада”. Ми стали закривати очі на те, що відбувається зрада. Ми дуже часто явну зраду сприймаємо як свободу думок і право на розбіжність. Це тоді, коли йде війна, коли перед тобою ворог, за спиною ворог і всередині тебе безліч ворожого. І в такій ситуації створюється псевдомораль псевдосвободності. Здавалося б, ми всі розумні і розуміємо, в чому полягає мета і завдання Майдану. А коли і мета зрозуміла, і завдання зрозуміла – хіба це не той випадок, коли можна заявити: “Все інше від лукавого”?!
Всі все знають. Тоді чому дозволяємо те, що “від лукавого”? Тобто – зрада. Так, є перша перемога. Але люди у в’язницях, їх тримають як заручників для переговорів. Але заручників тримає завжди ворог. А це означає, що уряд Азарова пішов у відставку – а ворог залишається. По всій Україні легалізуються чорносотенці і всякі подібні організації. І ними управляє, і буде управляти не Азаров і не Янукович. Янукович сам собі не господар. Тому, досягнувши перемоги, її треба зміцнити мораллю Майдану, всенародної готовністю – і всіма легітимними способами продовжувати боротьбу за зміну Системи . Звичайно , дуже хочеться розслабитися, святкувати і розпустити Майдан. Але, на жаль, все найважче тільки починається. Тому що є речі, які важче витримати, ніж бій на вулиці… І що не доведеться в майбутньому знову приймати бої, теж немає гарантії. Я говорю не як песиміст, а як великий оптиміст. Іноді доводиться затрачати величезні зусилля, щоб домогтися невеликих, але важливих змін. Але щоб відбулися докорінні і безповоротні зміни, потрібні будуть зусилля, розмір яких і вага яких порівнюється тільки силою духу і цінністю життя. І вони, зусилля ці, не питають, ” як довго ще?” Тому що вся робота, боротьба спрямовані не на скорочення або продовження часу, а на досягнення мети. Ми перейшли в фазу, коли все тільки починається: і справжні труднощі, і низка перемог.
Хочу нагадати всім: найдорожче в цьому світі, найдорожче в цьому житті – саме Життя. А хлопці віддали свої життя. Ті сотні, якщо не тисячі покалічених і поранених хлопчика і дівчат, які залишилися живі – вони теж віддали свої життя – вони поставили свої життя. Тому так дрібно, так негідно нарікати, зраджувати і стає тлом для технологій.
Все вищесказане – моє бачення і моє переживання, які я, будучи всередині, бачу як би з боку. Я буду продовжувати говорити те, що відчуваю. Я зараз бачу небезпека не в Януковичі, з ним все ясно. Питання в нас, в Майдані, в єдності і моралі Майдану – небезпека всередині нас. Я готовий радіти сьогоднішнім і майбутнім перемогам, але я переживаю програші всередині нас. Але разом з цим, в сміливості, стійкості і сили українців – дефіциту немає. Це наочно і переконливо продемонстрували події останніх днів і люди, які стали уособленням цих подій.
Я вірю, що Майдан, народ України переможе в першу чергу мораллю – розумом – духом!
Борис Єгізарян
Передано сайту Ромашевським В.І.
