45 вугільних шахт повинні бути підготовлені до приватизації до кінця поточного року. Про це є відповідний наказ Фонду держмайна. Серед цих вугільних підприємств опинились і копальні ДП «Волиньвугілля». Чи чекають інвесторів у Нововолинську та чи виграють від цього шахтарі, дізнавалися «Відомості».
Про приватизацію шахт говорять уже кілька років. Президент Віктор Янукович заявив, що приватизація у вугільній галузі України й остаточне реформування ринку вугільної промисловості будуть завершені до кінця 2014 року. В кінці вересня 2012-го Кабінет Міністрів України доручив Міністерству енергетики та вугільної промисловості спільно з Фондом держмайна провести приватизацію державних вугледобувних підприємств протягом 2012–2014 років. 1 квітня цього року Кабмін ухвалив нове рішення, яким відклав терміни початку приватизації держшахт на 2014 рік. І от на початку вересня виходить наказ Фонду держмайна №2212. У ньому конкретно визначено, які шахти і коли мають бути підготовлені до приватизації. Серед копалень — відокремлений підрозділ «Шахтоуправління «Нововолинське», шахти «Бужанська» і №9.
У регіональному відділенні Фонду держмайна підтвердили, що отримали відповідний документ. Процес передприватизаційної підготовки почався.
— Це зовсім не значить, що завтра почнеться приватизація, — зазначила «Відомостям» начальник регіонального відділення Тетяна Маслечко. — Це процес досить тривалий. Спочатку треба розробити і затвердити передприватизаційну пропозицію, провести екологічний аудит тощо. Що ж думають про приватизацію у Нововолинську? Тут цей процес коментують із обережністю. Адже у місті у 90-х досить болісно пережили закриття шести вугільних підприємств. Тоді з’явилися такі поняття, як «депресивне місто», «місто, що вмирає». Вистояти допомогла зона пріоритетного економічного розвитку.
— Завдяки тому, що Нововолинськ став зоною пріоритетного розвитку, в місто прийшла низка потужних інвесторів, — зазначив міський голова Віктор Сапожніков. — Дуже шкода, що з 1 січня 2005 року цю зону закрили. Якби вона працювала, сьогодні ми б у місті не мали проблем із зайнятістю. На шахтах працює майже три з половиною тисячі чоловік. Чи знайдеться їм усім робота у разі приватизації копалень? Це питання, над яким треба працювати. На мою думку, найменш болісне його вирішення — якнайшвидше запустити 10-у шахту.
Побоювання щодо часткової втрати зайнятості гірників у разі приватизації небезпідставні. Логічно, що потенційних інвесторів найбільше цікавитимуть перспективні вугільні копальні. Тобто ті, де ще є що видобувати. Спеціалісти кажуть, що умовно перспективними вважаються шахти, у яких запаси становлять понад 10 мільйонів тонн. Як зазначається на сайті Міненерго, промислові запаси на першій копальні Нововолинська становлять до 5 млн т, стільки ж мають 5-а і 9-а шахти. Лише запаси «Бужанської» оцінюють від 5 до 20 мільйонів тонн. Тому питання, хто купить такі шахти, зовсім не риторичне.
Ще одна проблема — якість волинського вугілля. Воно потребує збагачення. А це ставить нововолинські шахти у залежність від роботи збагачувальної фабрики у Соснівці Львівської області. Останнім часом вона частенько почала зупинятись. А як тільки фабрика зупиняється, шахтарі працюють на склад. За це грошей не платять.
Також є проблема зі збутом. Основні споживачі нововолинського вугілля — Добротвірська і Бурштинська ТЕС. Після приватизації «Західенерго» туди почали завозити вугілля зі Сходу: в «Павлоградвугілля» і «Західенерго» ті ж самі власники. Природно, що вони використовують своє паливо. Нововолинське вугілля не затребуване.
— Сьогодні фонд заробітної плати підприємства «Волиньвугілля» становить до 30 мільйонів гривень щомісяця. З них майже 25 мільйонів ми отримуємо з державного бюджету, — зазначив голова Волинського теркому профспілки працівників вугільної промисловості Юрій Калістратов. — Я розумію, що це не вихід, шахтарі повинні заробляти самі. Але якому інвестору цікаво вкладати стільки грошей, не отримуючи віддачу? Тому ілюзій не маємо. Наша позиція принципова: якщо приватизовувати, то цілий майновий комплекс, а не кожну шахту окремо. Приватного ж власника якщо і зацікавить, то тільки перспективна «Бужанка». А куди йти іншим людям працювати, особливо молоді? Взагалі, ми проти приватизації. Можна піти іншим шляхом — дати можливість вичерпати промислові запаси на 1-й і 9-й шахтах. До того часу, сподіваємося, запрацює 10-а, і люди будуть переведені на роботу туди.
Стосовно добудови 10-ї шахти, то, за словами Віктора Сапожнікова, щоб її запустити, потрібно приблизно 115 мільйонів гривень. Порівняно з тим, що сюди вже вклали, це мізер. Тут сподіваються, що перша черга запрацює вже до кінця року.
Без цієї шахти нововолинським гірникам і справді доведеться сутужно. Сподіватися на інвестора у тих умовах, в яких сьогодні перебувають шахти, не доводиться. Навіть якщо їх і продадуть за 1 гривню, як передбачається в урядовій постанові. Надто це дороге задоволення — утримувати шахти з мінімальними запасами вугілля без допомоги держави. Інше питання: чи вистачить у держави грошей на дотацію нерентабельних копалень?
Наталка Слюсар, vidomosti-ua.com
