А я вже було розвісив вуха… Після клятвенних запевнень заступників начальника Нововолинського МВ УМВС, що пиятикам на свята у громадських місцях більше ніколи не бувати. Ви знаєте, такого «розгуляю» та такої кількості торгових наметів, горілки, пива, вина, енергетичних напоїв, а до них «загризону» – у вигляді шашликів, смаженої печінки, курячих окістів і т.п. я іще ніколи у своєму житті, навіть у радянські часи на свята, не бачив.
Люди, як подуріли, хлебчучи оковиту так, ніби останній раз у житті.
Поміж ятками походжали багато міліціонерів, своїх і привозних, із кайданками, кобурами і гумовими довбнями, які пильно захищали громадський порядок посеред нетверезої публіки.
«Та це ж вони охороняють масові безпорядки посеред громадського місця, організовані місцевою владою, в Парку культури і відпочинку Нововолинська. У центрі шахтарського міста! Та від законних вимог припинити пиятику таких, як я – слухняних і лояльних до законодавства Держави і її Конституції членів територіальної громади», – подумалось мені. Порушуючи при цьому найголовніший документ та закони «Про обмеження споживання і продажу пива та слабоалкогольних напоїв», «Про захист суспільної моралі». Як вам?
Сама міліція покривала беззаконня, що чинилось із благословення міського голови В. Сапожнікова! На очах у численних зарубіжних делегацій та гостей міста. Поміж і під столами та лавами розважались діти й підлітки, навчаючись питію та споживанню залишків згарячувальних напоїв із недопитих пляшок, дикому мату від своїх татів і мам, чуженьких тьотів і дядів. Потім, коли підростуть, оце вміння пригодиться їм на точно таких самих, організованих міською феодальною знаттю, бенкетах беззаконня та бездуховності. Саме до цього нині їх і привчають. Підбираючи тліючі недопалки та роблячи невмілі затяжки, дітки розважалися, як могли.
Конкурентами неповнолітніх були бездомні пси та коти із кістками в зубах… Хоча, послухавши виступ голови Волинської ОДА Б. Клімчука, який, здійснюючи церемонію нагородження шахтарів, говорив напівзабутими вже фразами, ніби парторг чи піонервожатий у радянські часи, я вже нічому більше не дивувався.
Разом зі своїми товаришами, увімкнувши диктофон, підійшов до своїх, місцевих охоронців порядку. Повідомив про порушення закону, що відбувалися в них на очах із вимогою припинити розпивання спиртних напоїв у громадському місці.
Вони починали тікати… Потім поспілкувався на диктофон із нарядом міліції з міста Володимира-Волинського. Ніхто не виявив бажання перешкодити беззаконню. Посилалися на міського голову, на День міста, на якийсь міфічний дозвіл обласного керівництва про відміну на 24 години прийнятих Верховною радою України Конституції та зазначених законів Держави у цей п’яний для Нововолинська день.
Про необхідність наших письмових звернень і слізних, трохи не на колінах, прохань до міського депутатського корпусу та прокуратури… Для чого це, коли Основний та інші Закони, на котрі плюють місцеві волинські феодали, і які ніколи не визнавали чесних правил гри, встановлених самостійною Україною ще 22 роки тому?
Їх ніхто не відміняв. Але основні комедійні події розгорнулись після цього. П’ять разів, у присутності чотирьох свідків, я телефонував на 102 для повідомлення про злочин і виклику слідчо-оперативної групи. П’ять разів на тому кінці проводу піднімали і клали слухавку, зауваживши висвітлений на моніторі мій номер мобільного і який черговим у міліції, очевидно, відомий.
Тільки після дзвінка, здійсненого з мобільного телефона помічника народного депутата Є. Мельника, – Володимира Мигаса, я зміг викликати наряд міліції, котрий прибув у приміщення ГО «Координаційна рада НРУ» на пр. Дружби, 25 через 15 хвилин. Вперше. Дозволю вам доповісти, за стільки років!
Три міліціонери, один із котрих незабаром кудись зник, почали допитувати… нас. На моє запитання, чому вони не взявши нас – активістів, як свідків і у їхній присутності, у парку культури та відпочинку, разом із міліцейськими нарядами, що несли там службу, не розпочали слідчих дій по факту продажу та розпиття спиртних напоїв у громадському місці, сказали таке.
Мовляв, після нашого повідомлення про злочини, котрі там відбуваються і про які вони анічогісінько не знали, всі міліцейські пости тепер приступили до розслідування та складання протоколів на п’яниць і власників наметів, із яких незаконно продавали спиртне.
Словом, щоб не забирати вашого часу, послухайте диктофонні записи та подивіться фото.
Запис 1 запис 2 запис 3 запис 4
А тим часом пиятика розтяглася до пізньої ночі. І продовжувалась після феєрверку, подекуди до ранку. Допивали хто де.
У цей день для себе я чітко усвідомив:
1) українець – це діагноз;
2) українська міліція – епідемія.
Але основні «фішки» я приберіг на сьогодні. Трохи менше, аніж за тиждень до описуваних мною подій, я написав інформаційний запит у Нововолинський МВ УМВС та міську прокуратуру, в якому повідомив про адміністративний злочин, що готується місцевою владою на День міста у громадському місці.
Із міської прокуратури отримав банальну відписку.
А ось нововолинська міліція визнала численні факти продажу горілки, пива та вина з наметів на газонах посеред парку та їхнього масового розпиття громадянами Нововолинська. Пославшись при цьому на рішення виконавчого комітету Нововолинської міської ради № 251 від 15.08.2013 року.
Це вже щось нове. З яких це пір виконком присвоїв собі повноваження відміняти, хай навіть тимчасово, дії законів України та Конституції?
Ані словом не обмовлено і про складені протоколи на власників торгових наметів чи хоча би списки злісних порушників із числа підприємців, котрі регулярно виїжджають на свята споювати громаду.
Неясним залишається, при напівпорожній міській касі, і питання про сплату податків до місцевого бюджету з прибутків від продажу спиртних напоїв та продовольчих товарів у Парку культури у дні масових гулянь. Із яких формуються фонди зарплат освітян, лікарів та комунальників міста. Виконуються ремонти шкільних, дошкільних і позашкільних закладів освіти та медицини. Виділяються гроші на харчування учнів у школах та дитсадках. На утримання «поліклініки» у дитячій котельні на 15 мікрорайоні…
Словом, думайте, громадяни, до чого ми дійшли за останні 15 років. І до чого іще нас змусить «докотитися» місцевий владний сонм древніх «господарників» у найближчому майбутньому.
Та й чи переживемо ми це? Фото, цифрові записи та документи, додаю. А. Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща», журналіст.
Відредагував Alex_ini .
