Адже будь-якої миті може обвалитися опора високовольтної лінії на рукотворному острові поблизу шахтарського міста (на фото)…
Історія глиняного родовища, що межує із селом Низкиничі Іваничівського району та Нововолинськом, починалася цілком законно. Ще з 1956 року Нововолинський цегельний завод видобував тут сировину, необхідну для своєї діяльності. Цього ж року через кар’єр із боку села Будятичі в напрямку шахти №4 збудували повітряну лінію напругою 35 кВ. Десятки років сусідство родовища та високовольтної лінії відповідало усім вимогам, роботі один одного вони не заважали та, що головне, — нікому не загрожували.
Та у 2006 році розробка кар’єру була призупинена. Першою на сполох забила Державна екологічна інспекція у Волинській області. Причиною стало те, що цегельний завод (у результаті численних реорганізацій він встиг змінити кілька назв і тепер став «Нововолинським новобудом») порушив численні пункти Кодексу України про надра та Земельного кодексу. Підприємство працювало, не маючи ані акта про надання гірничого відводу, ні документів на право користування земельною ділянкою для потреб надрокористування, ні проектно-кошторисної документації розробки родовища та рекультивації порушених земель. Численні порушення у розробці кар’єру зафіксували згодом і представники теруправління Держгірпромнагляду у Волинській області.
Та якщо недоліки в паперовій роботі з часом ще можна було виправити і повернути діяльність «Нововолинського новобуду» у законне русло, то сам кар’єр, площа якого тепер становить чотири гектари, вимагає негайного порятунку. Над його уступами нависають козирки з грунту, які можуть обвалитися будь-якої миті, а на дні вже утворилося справжнє озеро глибиною кілька метрів з очеретом та, як кажуть місцеві жителі, навіть із рибою. Можливо, на цьому історія колишнього цегельного заводу була б закінчена, а люди купалися та рибалили б у рукотворній водоймі, якби не одне «але»: через багаторічний видобуток глини без подальшого відновлення природного ландшафту родовища одна з опор високовольтної лінії, що простягається через нього, опинилася на справжньому острові висотою вісімнадцять метрів! Його обкопали з усіх боків, залишивши тільки своєрідну дамбу, яка з’єднувала острів з «великою землею». Більше десяти років тому по ній ще можна було доїхати до опори. Та кілька наступних років стали для дороги фатальними — глину тут і далі копали, від чого краї осипалися, і згодом вона перетворилася на вузьку стежку.
З 2009 року підприємство не працює, проте руйнацію родовища продовжила природа. Кілька сніжних зим та дощових весен зробили свою справу — стежка згодом повністю зникла. У глибоку прірву тепер і дивитися страшно. А з самого острівка, де стоїть опора, і далі постійно сповзає грунт. В окремих місцях від опори до провалля залишилося трохи більше двох із половиною метрів, хоча згідно з Правилами охорони електричних мереж для лінії напругою 35 тисяч вольт повинна становити 15 метрів.
Через постійні зсуви грунту опора лінії електропередач опинилася в аварійному стані: її відхилення від вертикального положення видно неозброєним оком. Через додаткові навантаження на тілі опори з’явилися тріщини. Обрив лінії такої напруги загрожує тривалим знеструмленням великої частини шахтарського міста.
Розповісти про причини, які призвели до проблемної ситуації, погодився колишній директор, а тепер ліквідатор «Нововолинського новобуду» (6 червня 2013 року рішенням господарського суду Волинської області ця організація визнана банкрутом) Василь Жигалюк. Проблеми з офіційними дозволами він пов’язує з тим, що територія родовища досі не є частиною ані міста Нововолинська, ані сусідньої Грядівської сільської ради, тому й відповідальних за її використання знайти важко. Саме через невизначеність власника земельної ділянки, на його думку, не була підтримана позиція «Новобуду» семирічної давності про винесення лінії за межі родовища та про затвердження проекту розробки кар’єру, у відсутності якого підприємство звинуватила згодом Державна екологічна інспекція.
Зараз винести лінію за межі кар’єру немає можливості: вся земля навколо роздана у приватні руки. Енергетики як вихід із ситуації пропонують замінити дві залізобетонні опори, що сусідять з аварійною, на міцніші й вищі металеві, які б надійно тримали лінію над родовищем. Це недешевий для «Новобуду» варіант, але таким чином небезпека знеструмлення шахтарського міста звелася б до мінімуму і можна було б спокійно проводити рекультивацію кар’єру.
До рекультивації «Нововолинський новобуд» ще чотири роки тому зобов’язала Нововолинська міська рада, рік тому і господарський суд підтвердив це рішення та встановив чіткі терміни розробки проекту відновлення ландшафту родовища — два місяці. Минув майже рік, а наразі розроблена тільки кошторисна документація на будівництво дороги до аварійної опори.
Приватне підприємство з Нововолинська «Сантехмонтаж», яке розробило кошторис, готове виконувати роботи з будівництва дороги. Та в енергетиків виникає чимало запитань: хто підтримуватиме цю дорогу в належному стані, як довго вона проіснує в кар’єрі-озері і чи не спіткає замінену опору через десяток років доля її попередниці? Та й головне питання — хто профінансує «Сантехмонтажу» це будівництво — не вирішене. «Нововолинський новобуд» вже офіційно банкрут. Його територія потрохи заростає бур’янами. Ані працівників, ані відповідної техніки тут уже немає, не кажучи про кошти. Та невже раніше, коли підприємство повноцінно працювало і мало необхідні ресурси та прибутки, цей острів і стоси приписів про ліквідацію порушень були для попередніх керівників невидимими?
Інна ПІЛЮК, volyn.com.ua
