Дивлячись по телебаченню передачі про смерть і шкоду, якої завдає людям іноді «добровільне» щеплення, нововолинянки Жанна та Надія Давиденки співчували горю їх рідних і розділяли їхнє обурення, але навіть і припустити не могли, що все це колись може торкнутися їхньої родини. Життя непередбачуване…
У вівторок, 23 липня, пані Жанна вирішила допомогти своїй 19-річній дочці Надії швидше пройти лікарський медогляд, аби та могла влаштуватися на роботу на одне з місцевих підприємств.
Ось як розповідає про все, що з нею сталося того злощасного дня, сама Надія Давиденко:
— Уже о 9-й годині ми з мамою були в міській поліклініці. До кінця медогляду мені залишилося пройти ще лише два кабінети, оскільки на той час у довідці вже поставили свій вердикт «здорова» близько десятка лікарів. Під час медоглядів біля лікарських кабінетів завжди є черги, тому я й попросила маму піти зі мною. Мама пішла в барак займати чергу до лікаря, який дає висновок про допуск до роботи, а я піднялася на другий поверх до кабінету №48, де приймала сімейний лікар (наш колишній дільничний терапевт) В.А. Корнійчук. Переглянувши підписи і печатки своїх колег, лікар заявила: «Я не підпишу тобі довідку, бо в тебе немає відмітки про обов’язкове для всіх щеплення проти дифтерії і правця (стовбняк), яке ти мала зробити ще у 18 років». Після того вона поклала переді мною якийсь бланк і попросила заповнити його і підписати, що я згідна на вакцинацію. Побоюючись, що у випадку відмови, мені й справді не підпишуть довідку і тоді втрачу роботу, я підписала згоду. Бланк лікар вклеїла в мою амбулаторну картку, і медсестра-практикантка тут же в кабінеті ввела мені в руку вакцину. Не минуло й хвилини після цієї процедури, як у мене раптово запаморочилася голова, в очах потемніло. Відчувши, що ось-ось упаду, сказала медикам, що мені недобре. Ще пам’ятаю, як вони бігали по кабінету і шукали нашатир. Далі – провал….
— До тями я прийшла від того, що лікар з силою натискала мені на грудну клітку. Помітивши, що в мене відкрилися очі, вона полегшено зітхнула і промовила: «Слава Богу, отямилась…». А я ніяк не могла зрозуміти, де знаходжуся, і що зі мною, побачивши над собою кілька схилених голів людей у білих халатах, їхню метушню та голку крапельниці у руці. Потім за спинами медиків угледіла перелякані мамині очі та її сполотніле лице…
«Моя дитина лежала на кушетці біла, як стіна, і навіть не ворушилась…»
— Якусь незбагненну тривогу і неспокій на серці того дня я відчула, щойно прокинувшись. Ці відчуття не полишали мене й тоді, коли ми з Надею їхали в лікарню, а також поки стояла в черзі під кабінетом лікаря. Простоявши під кабінетом десь півгодини і не дочекавшись Наді, я вирішила піти в поліклініку і подивитися, чому її так довго немає, — продовжує розповідь дочки мати. — Підійшовши до 48-го кабінету, побачивши метушню медиків і почувши перемовляння пацієнтів про те, нібито якась дівчина знепритомніла, я спочатку якось навіть і не звернула на це увагу. Та вже через мить мозок, ніби пронизало електрострумом. Відкривши поспішно двері кабінету і заглянувши всередину я обімліла: на кушетці лежала, біла як стіна, моя дитина, у руці в неї стирчала голка крапельниці, а навколо кушетки метушаться п’ять чи шість медиків – роблять їй уколи, а один викликає «швидку». На мої тривожні запитання лікар відповіла, що нічого страшного не сталося. Мовляв, моя донька злякалася уколу, і їй стало зле: тиск упав до 60/40, від чого вона знепритомніла. Але ж моя Надійка ніколи не боялася ні уколів, ні крові, і навіть візитів до стоматологів. Що ж сталося з нею в лікарському кабінеті, чому там її життя зависло на волосині?
— Після того як приїхала «швидка», лікарі ще кілька хвилин вирішували, куди мене везти – в реанімацію чи то в терапію? Потім машиною невідкладної допомоги з крапельницею в руці доставили в терапевтичне відділення, де тиждень лікували і обстежували, далі ще на кілька днів дали лікарняний, – згадує Надія.
— В амбулаторній картці лікарі поставили діагноз: «алергічна реакція на АДП-М (анатоксин дифтерійно-правцевий, очищений, абсорбований, із зменшеним вмістом антигенів, рідкий). Уже вдома, шукаючи в Інтернеті пояснення того, що зі мною сталося, я натрапила на інформацію: щось подібне буває з людиною в стані анафілактичного шоку (один з проявів алергії, що виникає як гостра реакція організму на введення лікувальних сивороток та вакцин). Прочитавши далі, що «анафілаксія може викликати запальні ураження слизових оболонок, шкіри, суглобів, окремих органів, а іноді й навіть призвести до смерті», я подумала, що мені, мабуть, ще пощастило, адже всі симптоми мого стану після щеплення( різке падіння артеріального тиску, порушення дихання, втрата свідомості) й справді нагадували анафілактичний шок.
— У всій цій історії мене найбільше зачепило за живе те, що в Надіїну амбулаторну картку вклеєна вкладка, де написано: «запропоновано щеплення, про його можливі прояви побічної дії пацієнтку інформовано, на щеплення згодна», а тієї згоди ніхто й не питав. Усе робилося добровільно–примусово. Не за горами день, коли в дитсадок треба буде оформляти внучку, тож мене цікавить, чи пройде вона медогляд і чи візьмуть її в дитячий заклад, якщо ми напишемо відмову від щеплення? – продовжує Жанна Іванівна.
«Дівчина просто злякалася уколів»
Відповісти на ці питання та прокоментувати історію з Надією Давиденко прошу головного лікаря Центру первинної медико-санітарної допомоги Нововолинської ЦМЛ Ольгу Попіко та педіатра Раїсу Ждань:
— Відповідно до ст.12. Закону України „Про захист населення від інфекційних хвороб”, профілактичні щеплення проти дифтерії, коклюшу, поліомієліту, кору, правця, туберкульозу є обов’язковими для всіх українців і включені до календаря щеплень. Згідно з ним, щеплення проти дифтерії та правцю виконуються у визначеному віці, а саме: у 3, 4, 5, 18 місяців, 6, 14, 18 років, далі кожні 10 років (наказ №48 МОЗ України від 03.02.2006 „Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів”).
19-річна Надія Давиденко проходила в нас медогляд на працевлаштування. В кабінеті терапевта з’ясувалося, що в неї немає щеплення від дифтерії і правцю, які вона мала зробити у 18 років. Тому лікар, змірявши дівчині тиск і температуру, запропонувала їй пройти вакцинацію, попередньо давши підписати на це згоду, адже жодне підприємство чи то дитсадок не прийме у свій колектив людину без щеплення, побоюючись спалаху інфекції. Згоду пацієнтка підписала, і щеплення їй зробила не практикантка, як вона каже, а медсестра із процедурного кабінету. Практикантів у нашій лікарні зараз немає взагалі, — пояснює Ольга Олександрівна.
— Того ранку дівчина нічого не їла, а ще зізналася медсестрі, що боїться уколів. Тому, мабуть, усе це і є причиною того, що через 30 секунд після вакцинації їй стало погано, і вона впала. Надії відразу ж зміряли тиск, який виявився дуже низьким, і поставили крапельницю, щоб той тиск підняти.
— До речі, подібні випадки, коли в людини після уколів падає тиск і вона втрачає свідомість, у лікарській практиці трапляються досить часто, причому, навіть зі здоровими і міцними чоловіками. У карточці пацієнта тоді робиться відмітка: «реакція на ін’єкцію», а в дужках — «відчуття страху». Із лікарні Надію виписали під наш нагляд, оскільки реакція на щеплення може спостерігатися впродовж 30 днів. Ми не хотіли, щоб із дівчиною щось сталося, тому повторно брали в неї аналізи і в поліклініці, тобто просто перестрахувалися, — пояснює лікар, наводячи приклади подібних випадків. У нас це перша така реакція на вакцинацію за багато років.
— Скажіть, будь ласка, а якщо хтось напише відмову від щеплення його й справді не приймуть ні на роботу, ні в дитсадок?
— Як вже було сказано раніше, щеплення на деякі хвороби є обов’язковими для всіх, хоча ст. 53 Конституції гласить: «Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов’язковою» Але у той же час, відповідно до ст.15. Закону „Про захист населення від інфекційних хвороб”, «дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем вакцинації, відвідування дитячих закладів не дозволяється», – долучається до розмови Раїса Максимівна.
— Чи існують якісь протипоказання стосовно вакцинації і чи попереджають про них пацієнтів перед процедурою?
— Протипокази, звичайно, існують. Наприклад, якщо дитина перехворіла ГРЗ, щеплення відкладаються. Але з іншого боку, смертельних випадків і тяжких наслідків від вакцинації у сотні разів менше, ніж від інфекцій серед не щеплених людей. І, приміром, за кордоном, якщо в людини немає обов’язкових щеплень, її не приймуть ні в навчальний заклад, ні на роботу, ні в дитсадок. Так само при в’їзді в іншу країну, на кордоні від наших співвітчизників тепер вимагають не довідку від психіатра чи нарколога, а довідку про наявність усіх обов’язкових щеплень. Робити їх насильно ми нікого не примушуємо, але люди мають знати, що без них вони навряд чи зможуть влаштуватися на роботу у великий колектив чи в той же дитсадок..
— Чи припускає законодавство можливість ускладнень при щепленнях?
Таку можливість Закон якраз забороняє:
«Медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов’язаних із впливом на організм людини) допускається лише в тому разі, коли воно не може завдати шкоди здоров’ю пацієнта» (ст.42 Закону „Основи законодавства України про охорону здоров’я”)
— Чи зобов’язані лікарі інформувати батьків про можливі негативні наслідки щеплень?
«Кожний громадянин України має право на … достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров’я і здоров’я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь. Лікар зобов’язаний пояснити пацієнтові в доступній формі мету запропонованих лікувальних заходів, … в тому числі наявності ризику для життя і здоров’я» (ст. 6 і ст. 39 Закону „Основи законодавства України про охорону здоров’я).
Чи законно відмовлятися від щеплень?
Так.
По-перше, щеплення, як й інші процедури (такі, як проба Манту, флюрограма, аналізи крові й т.і.), є видом медичної допомоги, від якої можна відмовитися.
По-друге, щеплення є методом профілактики, причому досить ризикованим.
По-третє, можливість відмови від щеплень безпосередньо обговорена тим же законом „Про захист населення від інфекційних хвороб», Конвенцією про права людини та біомедицину та рядом інших законодавчих норм. Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою… Особам, які не досягли п’ятнадцятирічного віку…, щеплення проводяться за згодою їх батьків, віком від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років — за їх згодою та за згодою батьків.
Що робити людям яким через відсутність щеплень відмовлено у прийомі на роботу? Чи коли дитинку не приймають у дитсадок?
Їм можна звернутися:
«Ліга захисту громадянських прав». Телефони: 095-163-56-46 (робота зі ЗМІ, 066-3 37-57-37 (загальні та юридичні питання), 38-099-226-66-36;
Консультації з влаштування нещеплених дітей через суд: до школи – тел. 096-2759195, e-mail: krava146 @ mail.ru , до дитячого садка – 099-3186745, e-mail: sabdusheva @ mail.ru;
Приймальня Президента України: м. Київ, вул. Шовковична,12, тел. (044) 226-20-77, 01220, м. Київ, вул. Банкова, 11 – для листів;
Приймальня Генпрокуратури: м.Київ, вул. Різницька 13/15, Телефон приймальні – (044) 200-78-22;
Міністерство охорони здоров’я України: 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 7, тел. 253-24-39, факс 253-40-17, приймальня громадян: (044) 253-54-84, 253-54-84, 253-24-39.
Джерело: Місто Вечірнє
