Парк зустрів пеньками свіжозрізаних дерев та різким духом згарища. «Додихає» – подумалось. І справді, дикі хащі, де влітку буяли будяки, осот, та лобода, котрі залишилися зимувати на лужку поміж дерев, хтось запалив і сухі, як порох стебла, вигоріли дотла. Вражає.
Біля куп стихійних смітєзвалищ із різної гидоти, ніби посеред «взятих в оренду на 49 років», багатіями, наших лісів та гаїв, бігали кози жуючи різний непотріб. Пастухи сиділи на свіжих пеньках. Цікаво, від того молока, котре видоять і продадуть на базарі власники козячого стада, та регулярного його споживання, у мешканців Нововолинська виросте на спині третя нога? Або, ще одне око на лобі, як у циклопа чи прибульця із сузір’я Гончих Псів?
Чи передадуться ці мутації іще пізнішим поколінням аборигенів та їхнім нащадкам? А як передадуться, то який вигляд вони матимуть років так, через сто? Всякого бувало у наших волинських краях у різні часи але, щоб люди висипали сміття у парку, хай і безгоспному, у річку чи озеро – такого не було ніколи! Паркові дерева ріжуть регулярно. І незабаром, любителям поживитися деревиною на дурничку, красти там буде нічого. Тим більше, що місцева влада Нововолинська двома природними озерцями та парковою зоною, розміщеною майже поруч із центром міста, перейматися не бажає. У неї інші пріорітети та клопоти…
Люди про них знають. Очевидно, що міське чиновництво після оформлення пенсіону держслужбовця, жити тут не збирається. А може, до стану випаленої, ніби напалмом землі місцеве начальство доводить парк по завданню (і не за так!) котрогось із скоробагатьків, якому впала у око ця ділянка, майже у центрі міста? Прецедент є, і то поруч із парком…
Як би там не було, цей острівець дикої волинської природи, потрібно рятувати. І то негайно. В минулому році начальник ВУКГ всерйоз запропонував мені разом зі членами громадської організації «Україна + Польща», очистити парк від стихійних сміттєзвалищ. Дозвольте, але кожен повинен займатися своєю справою. «Совок» давно минув і не наша провина, що тліючі уламки від нього ще залишилися у душах діючої поки, місцевої влади.
До речі, а В.Сапожніков, міський голова, туди навідувався хоча б раз? Якщо ж ні, хай побуває, чисто віртуально, подивившись фото. У разі не реагування я змушений буду, на цей раз, апелювати до обласних, центральних та міжнародних природоохоронних організацій. Ми, бідняки, не можемо дозволити собі жити у бунгало на тропічних островах чи у курортних гірських місцевостях швейцарських Альп. Ми залишаємося. Назавжди.
Анатолій Бідзюра, голова ГО «Україна+Польща». Журналіст. Нововолинськ. Волинь
