Вівторок, 2 квітня. Шоста ранку. Опозиція сьогодні запланувала мітинг біля ВРУ. Вимога – призначити вибори міського голови Києва та Київради, де-факто – звільнити столицю від диктатури Партії регіонів. Функціонери Партії регіонів поспішно будують сцену біля ВР з боку Маріїнського палацу, налаштовують звук. Вони отримали чітке завдання: «перекричати» мітинг опозиції. Попередньо в Інтернеті «міні польові командири» розмістили сотні оголошень: мітинг, 20 грн/год, телефон такий-то (на фото). Я записався до кількох таких командирів для «включеного» спостереження. Спитав, за кого мітинг. «Не знаю. Від «Батьківщини по ходу», – відписав командир (на фото). Молодь «ведеться». Збираються о 7:30 на виході з метро «Арсенальна». Тисячі молодих хлопців і дівчат шукають своїх командирів і рушають до Маріїнського палацу. Їх там шикують в шеренги по п’ятеро, роздають національні прапори.
…Підходжу до сцени. Там, розглядаючи сценарій збіговиська, посеред організаторів… Максим Клим’юк: мій знайомий, організатор КВН у Володимирі й Нововолинську, депутат Володимир-Волинської міськради від «Сильної України» (де-факто після злиття – Партія регіонів).
«Скільки молоді купили…», – кажу. «Не знаю», – знизає плечима Максим. «Очевидно, для того, щоб перекричати мітинг на іншому кінці площі?» – питаю. «Кожен розуміє по-своєму. Ми – «Молодь за європейське майбутнє» – незворушно відповідає депутат.
Молодь прибуває і прибуває. Організатори прорахувалися: людей прийшло стільки, що сотні стояли… позаду сцени! Місця бракувало. О дев’ятій бутафорний мітинг розпочинається: музика стихла, на сцену виходить ведучий, запрошує лідера молодіжної організації, який розповідає, як в Європі добре. «Ми вимагаємо, щоб депутати нас почули й виконували свої обов’язки, почали працювати, приймати закони, які від нас вимагає Європа!», «Тупотіть, гарцюйте, гуркотіть, щоб нас чули»… А ще – недолуге гасло «Yes – Є-ес!» І так до п’ятої години. Часом музика не стихає по півгодини: регіонам немає про що говорити. На мітингу роздають «ідейну» макулатуру (на фото). Мітингувальників просять то підійти до сцени, то відійти на 5 метрів (на фото), щоб штучно збільшити людську масу. «Чергові» підганяють назад, якщо хтось відходить від гурту. Ведучий відмічає, що «молодь прибуває і прибуває». Насправді багато, не повіривши старшим і не дочекавшись кінця, втікають додому. Йдуть відпочивати на лавки в Маріїнський парк, дехто засинає (як хлопці на фото). Підприємлива жіночка продає каву всім охочим (от пощастило!) (на фото). Їжі й питва для учасників дев’ятигодинного мітингу Партія регіонів цього разу не передбачила.
На придворних каналах телебачення, які знімають «активну молодь», мітинг виглядатиме солідно. Тут теж цікаво. Підходить знімальна група каналу «СТБ». Партійний функціонер пояснює хлопцям шкільного віку, як і що говорити, тільки після цього вмикають камеру (на фото).
На щастя, не всі журналісти продажні. Бачу знімальну групу каналу «Україна». «Хлопці, – кажу, – навіщо знімаєте оплачений мітинг?» – Хочемо дізнатися, скільки платять», – не розгубився журналіст. «Так давайте я вам все розкажу», – відповідаю. Камера вмикається, я розповідаю, як усе відбувається, хто і скільки платить. Хлопці й дівчата кругом стоять перелякані…
А тим часом – десята година, почався мітинг опозиції. Влада подбала про те, щоб сумарна кількість міліціянтів та спецпризначенців була не меншою, ніж мітингувальників. Час від часу в раціях командирів лунає попередження про «колону в сторону Верховної ради». То про людей, які йдуть на опозиційний мітинг. Усюди – автобуси, кордони спецзагонів. Всі бігають, метушаться, а народні об(с)ранці через вікна третього поверху ВР дивляться на вулицю. Їм страшно, але гріють душу міліційні загони.
Недалеко люди ПР готують провокацію: переодягаються в морквину і кроликів – «символ» ненависників Арсенія Яценюка (на фото), беруть морквини і йдуть на мітинг опозиції. Звідти їх з криками проганяють.
Ідея «продажного» мітингу – «Молодь за Європу». Можна зрозуміти, чому там школярі та студенти, але навіщо пенсіонери??? Перша година дня. «Бабусі» виснажені, на мітингу з’являються сидячі місця (на фото). Для малих дівчат місць немає: сидять навпочіпки (на фото). Підходить польовий командир до бабусь: «Работаєм да двух». Та не так сталося, як гадалося. Час в Раді затягують, до питання про вибори далеко, тому «работать» довелося спочатку «да двух», потім – «да трьох», «да чєтирьох» і «да пяті». Хлопці й дівчата стоять незворушно, часто ходять на прекур: їм сказали приблизно так: «Ілі стаїтє да канца мітінга і палучяєтє больше дєнєг, ілі уходітє сєйчяс і ні палучяєтє нічіво». Усі обурюються, але нічого вдіяти не можуть.
П’ята година, в Раді слухають питання про вибори і… провалюють! Регіони і комуністи не голосують. Продажний мітинг розходиться, керівники переписують тих, хто вистояв (на фото) і «запрошують» свої групки для отримання «кровно зароблених» хто куди. На місці готівки не дають нікому. Одну групу попросили через годину прийди до Жовтневого палацу через годину. Прийшли, чекають. Годину, півтори, дві… Керівника вже готові живцем роздерти: він або говорить щось незрозуміле, або не бере трубку. А він тим часом ніяк не може отримати гроші в штабі. Коли ж усе-таки отримує, виявляється, що, по-перше, на всіх не вистачає (треба їхати ще раз), по-друге – замість 135 всі отримають лише по 100: не всі прапори повернуто, керівництво не задоволене. Театр абсурду ненадовго закриває завісу. Квіти та оплески – то вже від вас.
Олександр Топорівський, журналіст. Фото автора.
