Головна Влада Восьма річниця замаху на вбивство

Восьма річниця замаху на вбивство

220
0

31 березня виповнюється вісім років зі часу замаху на вбивство міського депутата Євгена Кліндухова, яке провели невідомі до цих пір, особи.

Тоді, у 2005-му, біля власного подвір’я, очікуючи на сусіда який мав підвезти його на сесію міськради, і було скоєно напад кілерами. І тільки завдячуючи особистій мужності та ще двом вчителькам-пернсіонеркам, що проходили повз, Є.Кліндухов залишився живим.

По факту замаху була відкрита кримінальна справа, яку потім перекваліфікували у хуліганство і яка до цих пір припадає порохом на полицях міської прокуратури і, як вбачається, до цих пір не закрита. Потерпілому відомі імена заплічних справ майстрів, як і замовників.

Після цього було багато дивних і страшних подій – замах на вбивство заст.голови УРП В. Коптюка, побиття людей, що охороняли кабель до звукоозвучувальної установки на мітингу, котрий проводився згідно плану акції «Нововолинськ без Сапожнікова», розгром наметового містечка під стінами міської ради, вручення пофарбованих у помаранч чоботів на День міста міському голові на стадіоні, похід сотень людей під приміщення СБУ, прокуратури та МВ УМВС, поїздки до Києва у Адміністрацію Президента В. Ющенка, до Прем’єр-Міністра України Ю. Тимошенко, Міністра внутрішніх справ Ю. Луценка та до Луцька у Волинську ОДА зі скаргами на свавілля найвищих посадових чиновників Нововолинська.

Цікаво, чи пам’ятають тодішні Президент України, Прем’єр-Міністр, Міністр Внутрішніх справ держави та голова Волинської ОДА В. Бондар колективні волання мешканців до справедливості і законності у постпомаранчевому революційному Нововолинську?

Потім, були мітинги під стінами міськради, революційні барабани, відгороджування металевими турнікетами та шеренгами міліціонерів від людей, місцевих держчиновників, судові процеси по надуманих причинах міських владних осіб до того ж Є. Кліндухова, В. Коптюка та покійного вже, Федора Свідерського. Із вимогами компенсації за заподіяну моральну шкоду у площині «честі, гідності і ділової репутації». Потім – ліквідація ДЮЦу, замах на вбивство І. Желізка, рейдерське захоплення приміщення, майна та обладнання КТ «Львівська жінка» і опозиційної газети «Нововолинськ»…

Всього не перерахувати. Зло не покаране і торжествує, поглиблюючись і укріплюючи свої позиції. Корупція процвітає. Злочинність збільшується. Комунальне майно міста розтягується. Земля громади переходить у руки свояків, кумів, сватів і слуг. Побори, благодійні внески та хабарі узаконюються. Свята закону та справедливості, так і не відбулось. Ми знову мовчимо. Що далі?…

Група соратників

Анатолій Бідзюра, журналіст, Нововолинськ.

 




реклама у Нововолинськ