На столичних пагорбах оголошено останній розпродаж того, що залишилося від колись потужної промисловості часів СРСР. До приватизації готують майже 1200 підприємств, серед яких ключові енергетичні активи, шахти, спиртзаводи. До бюджету від цієї приватизації планують залучити до 70 мільярдів гривень. Перші «ластівки» останнього розпродажу долетіли і до Волині.
У вересні продали останній пакет акцій «Волиньгазу», що належав державі. Повним ходом іде підготовка до продажу 75% акцій «Волиньобленерго». У програмі приватизації — і шахти Нововолинська. Чи виграють від цього шахтарі, дізнавалися «Відомості».
Спочатку трішки історії. Нововолинськ — наймолодше волинське місто. Його заснували у 50-х роках минулого століття як місто гірників. Відтоді тут було збудовано дев’ять шахт. У 1996 році копальні, згідно з державною програмою, почали закривати. У Нововолинську тоді ліквідували шість шахт. У результаті у пресі тих часів з’явився вислів: «Нововолинськ — місто, що вмирає». Тут швидкими темпами росло безробіття, в результаті розцвіли злочинність і наркоманія. Першого ВІЛ-інфікованого було виявлено саме у Нововолинську.
— У ті часи нас порятувало лише створене у 1998 році об’єднання «Волиньвугілля», — пригадує міський голова Віктор Сапожніков. — Таким чином нам вдалося врятувати чотири шахти, які ще й досі працюють. Це №1, 5, 9 і «Бужанська». Нове життя у місто вдихнула зона пріоритетного економічного розвитку. Тоді у місто прийшла низка потужних інвесторів. Дуже шкода, що з 1 січня 2005 року цю зону закрили. Якби вона працювала, сьогодні ми б у місті не мали проблем із зайнятістю.
Віктор Сапожніков визнав, що на волинських вугільних підприємствах є проблеми. Передусім зі збутом і виплатою заробітної плати.
— Сьогодні львівське та волинське вугілля не має попиту. Близько 50 тисяч тонн його лежить на складах. Якщо немає реалізації, втрачається стимул до видобутку. Маємо чотири мільйони боргів із зарплати. Одна з причин полягає у тому, що збагачувальна фабрика у Соснівці Львівської області зупинена на ремонт. Вона зупиняється вже вдруге протягом року. Після приватизації «Західенерго» у нововолинського підприємства виникла ще одна проблема — нинішні власники Добротвірської і Бурштинської ТЕС, які були основними споживачами нашого вугілля, одночасно є і власниками «Павлоградвугілля». Тому, зрозуміло, вони купують сировину у себе на підприємстві. Що буде з волинськими шахтами, наразі незрозуміло. А там працює понад 3 тисячі 800 осіб. На всіх удома чекають сім’ї. Щодо закриття шахт, то такі, як наша 5-та, на Сході вже давно закриті. Під сумнівом робота і 9-го вугільного підприємства: воно ефективно працюватиме, якщо туди вкласти великі гроші на розробку Кречівського горизонту. Там ще є поклади вугілля. Проте всі наші надії, звичайно, пов’язані з початком роботи 10-ої шахти. Та щоб вона запрацювала, потрібно ще вкласти півмільярда гривень. Інакше процеси закриття вугільних підприємств можуть додати місту соціальних проблем.
У самому Кабміні вже визначилися з долею нововолинських шахт. Останньою постановою, виданою 19 вересня цього року, уряд доручив Міненерго та Фонду державного майна корпоратизувати 17 вугледобувних державних підприємств до 2015 року. В їх переліку — і «Волиньвугілля».
На самому ж підприємстві позитивно ставляться до урядової постанови про корпоратизацію.
— Ми ще можемо зрозуміти, що це таке, та це буде першим кроком до приватизації шахт, — прокоментував помічник генерального директора ДП «Волиньвугілля» Андрій Развін. — Хочу наголосити на нашій принциповій позиції: про закриття шахт і скорочення людей не йдеться. Не закриватимемо навіть 5-ту і 9-ту шахти. Адже сьогодні маленьке гірниче підприємство, яке видобуває 300 тонн вугілля, може на всю зиму забезпечити потреби якогось поліського району в енергетичних ресурсах. Наше вугілля за своїми фізико-хімічними показниками підходить для брикетування. Це найближче майбутнє. Збагачення дозволило б утриматися на плаву. На жаль, немає грошей на свою збагачувальну міні-фабрику. Потрібно сім-вісім мільйонів гривень. Узагалі, сьогодні закрити шахту значно дорожче, ніж закупити сучасне високопродуктивне устаткування, яке б дозволило працювати. Ми думаємо, що корпоратизація дасть шанс отримати необхідні гроші для модернізації.
До речі, про модернізацію. Згідно з даними українських ЗМІ, 80% державних шахт України збиткові через високий знос основних фондів, несприятливі умови залягання вугілля та його низьку якість. Через це дотування вугільної галузі становить 10-13 мільярдів гривень на рік. Скільки ж із цих грошей «перепадає» Нововолинську?
Один красномовний факт: у липні цього року Верховна Рада проголосувала зміни до бюджету, виділивши 2,2 мільярда гривень на капітальне будівництво і технічне переоснащення державних вугледобувних підприємств. За словами Андрія Развіна, шахтарі волинського міста не отримали з цієї суми жодної копійки. Нагадаємо, що для завершення будівництва 10-ої шахти потрібно півмільярда гривень. До речі, у перспективі вона може виявитися єдиною державною копальнею у Нововолинську. Наразі ж прості шахтарі гірничого міста не зовсім упевнені у своєму майбутньому: вони бояться, що у разі приватизації можуть опинитися без роботи.
Джерело Відомості.UA
