Проходячи мимо, до ринку біля стадіону, вирішили випити квасу у цю пекельну спеку. І о диво! На цінниках у пересувному торговому вагончику значилася лише ціна, а об’єму квасу, що продавався у пластикових стаканчиках, чомусь не було. Коли ми запитали, за скільки грамів ми платимо 1,5 і 3,0 гривні, відповідно, відповідь була така: «А я не знаю. Мне хозяин привозит тару и квас, и говорит, что и почем я должна продавать». Кінець діалогу. (див. фото)
Чомусь ніхто із людей не цікавився, скільки грамів квасу він випиває і за що платить. Воістину, як у Т.Шевченка: «Село неначе погоріло, неначе люди подуріли…» Це ж без указаних грамів, нашим людям можна за три гривні втулити 100 – грамовий стаканчик. Мабуть, ніхто не звернув би уваги. Ми ж такі багаті… Що цікаво: і з горілкою так було б?
На іншій торговій точці, поблизу ринку, таки були цінники і вказувались грами споживаного членами громади квасу. Хоча, сумніви беруть, що він продається у 0,2 і 0,5 л. тарі. А ще ж, може, і не доливають.
Як стало відомо, нещодавно молоді хлопці з одного нововолинського інтернетсайту теж зацікавились цією штуковиною, і пройшлись із відеокамерою по квасних рядах. В момент, на всіх точках міста, закінчився квас і до кінця дня торговці його так і не «привезли», собі ж у збиток. А податки у порожню міську касу, платяться?
Хіба це наша справа перевіряти законність, наявність ліцензій, хімічний склад, робити бактерицидні аналізи, порядок відпуску, останні медогляди продавців, змиви з рук та прилавків, відповідність кількості продукту його відпускній ціні тощо?
У міській раді, для цього, є цілий сонм працівників, що повинні були б робити вказане, згідно посадових інструкцій. На штатній державній зарплаті. Та не бажають, як вбачається. А може, вони щось, із того мають? Керівництво їх до роботи не силує, соромлячись і червоніючи, ніби цнотливі панночки.
Згадалася пісенька Віллі Токарєва, ще із радянських часів: «В Союзе я рабочим пиво продавал, А чтобы пенилось – я мыла добавлял. А вот в Америке, не так там, люди пиво пьют. За пену – даже цента не дают!» Це він не про ту піну співав. А про шумовиння у головах нашого начальства. Як було – так і залишилось. Ще із тих часів.
Пане В. Сапожніков, ви недавно зі Сполучених Штатів приїхали, були там у відрядженні 18 днів. Набиралися ума-розуму, щоби тут у рідному Нововолинську його застосувати. Іще гарнішу «Europe» у нас побудувати і рога достатку для нас, ваших виборців, звідтам запозичити. Скажіть, і них так? Знаєте, як люди розшифровують абревіатуру СССР? Згідно перших літер вашого і ваших заступників, прізвищ. Напишіть, зателефонуйте, прийдіть чи приїдьте. А як треба, то ми самі прискочимо. Без «ганьби», гасел і мегафонів. Поговоримо. Ми люди порядні, хоч і бідні.
11.07.2012 р. Анатолій Бідзюра, АКС (Антикорупційний сайт «Красти не можна!»)
