Під такою назвою виріс велетенський намет на бульварі Шевченка у центрі Нововолинська. Я поцікавився: звідки? – Із Чернівців, була відповідь. Не можу повірити, щоб у обласному центрі Західної України обписували недержавною мовою свої крамниці, хай навіть і пересувні. Ця тема, всім нам тут, і болить і пече. Хоча, і не у тім річ. Як вбачається, не так просто добитися дозволу на торгівлю поруч із двома аналогічними, рідними кожному нововолинцю, книжковими магазинами «Кобзар» і «Світ книги». Поцікавився цінами у аборигенів і заїжджих ярмаркувальників. Вони були майже однаковими. Навіть, трохи, на користь своїх. Очевидно, приїжджі продавці заплатили. Кому і скільки? Наскільки це законно? Що потрапило до напівпорожньої міської каси, на тлі скажених черг у лікарні та задекларованої у Конституції України «безоплатної» нововолинської медицини? Поборів у освіті, «тендерних закупівель» продовольства, ліквідації гуртків дитячої народної творчості і самого ДЮЦу, скорочення медичного і педагогічного персоналу, розміщення дитячої поліклініки у технічному приміщенні бойлерної 15 М-ну… Продажу за безцінь міської комунальної власності і землі, у т.ч. «своїм» релігійним конфесіям. На тлі безробіття і кризи духовності. Нещодавнього круїзу міського голови В. Сапожнікова до Сполучених Штатів, як плещуть злі язики, за кошти громади. І тому подібне.
Я часто думаю, це ж наскільки потрібно впевненим у своїй безкарності і мати настільки тупе нахабство, щоби і думка не виникла у заклопотаній підрахунками неміряної кількості грошових знаків різних країн світу, голові: а чи не викинуть мене завтра, разом із кріслом і письмовим столом, із поверху міськради?
04.07.2012 р. Анатолій Бідзюра, голова ГО «УкрПоль», Нововолинськ, Волинь
