29 лютого 2011 року по телеканалу «Інтер» пройшов сюжет про нововолинське сміттєзвалище поблизу села Лішня. Журналісти виявили там рабів, у яких новітні рабовласники, відібравши документи і цінні речі, змушували за 100 грамів горілки та миску юшки тяжко працювати на полігоні твердих відходів. Етнічні українці риючись у смердючому смітті добували панам пластик, папір, метали та скло, які потім їхні «господарі» реалізовували на переробних заводах. Жили гої у напівзруйнованій хатині поблизу. (див. фото та http://podrobnosti.ua)
Хто сказав, що у Нововолинську, вірніше у місцевій Еurope, таке явище неможливе і міська влада знову анічогісінько не знала? Я попереджав про подібне, ще приблизно, два роки тому. Правда, не конкретизуючи цих диких фактів, бо сам тоді ще не відав у яку гротескну форму виллється наше з вами боягузство, відсутність волі до громадського опору місцевому владному режиму та небажання стати, нарешті, вільними людьми. Пройшло два роки після виборів, і прошу дуже, це здійснилось. І буде, схоже, іще гірше. Тому, що ми самі, не бажаючи, або лякаючись внутрішньої заміни свого зашкарублого «совкового» менталітету на загальнолюдський і християнський нічого не зможемо вдіяти ні в Україні, ні із власною долею. Коротше, без персонального якісного перетворення у душах, не станеться змін на краще у повсякденному нашому житті. Це аксіома.
У передачі «Подробности» по «Інтеру», із уст тележурналістки Інни Білецької прозвучало слово «Нововолинськ». Був показаний член владної партії Василь Бутинець – начальник ВУКГ, відповідальна посадова особа, у віданні якої знаходиться міське сміттєзвалище, як бачимо, золоте дно при «умілому» підході до таких справ. Особисто я не вірю, що найвищі посадові особи, в т.ч. і міський голова В.Сапожніков, нічого не знали про нелегальне тримання у гетто, на сміттєвому полігоні, стада рабів. Пам’ятаєте знаменитий вислів мера: «Міський голова несе персоніфіковану відповідальність за все, діється в Нововолинську?». Золоті слова. Як і не вірю, що про це не чули у Виробничому Управлінні комунального господарства, яке займається транспортуванням та утилізацією сміття, і знати про українців-рабів там зобов’язані були. А якщо таки ні, то настала пора написати заяву за власним бажанням. І міському голові теж. За повну службову невідповідність займаним посадам і фахову непридатність.
Я не буду апелювати до їхньої честі, совісті і ділової репутації, бо ми всі тут у Нововолинську, на прикладах викрадення мас-медійного підприємства «Кабельне телебачення «Львівська жінка» та замаху на життя його власника Ігоря Желізка, знаємо справжню ціну цим фальшивкам. Тим більше, після передачі по ТБ «ZIK» «Хто де живе?» та викликаних нею судових позовів до О.Гольчука, І.Желізка і цього ж таки антикорупційного телеканалу. Що є, як вбачається, переслідуваннями за іншодумство і патріотизм. В яких теж фігурують «честь, совість, ділова репутація» тощо. Як і у 2005-му за «Нововолинськ без Сапожнікова». Тільки тоді було шість судових позовів, тепер – три. І теж судили представників корінної нації.
Намагалася не відставати від ТБ «Інтер» і наша «Волинь-нова». У коротенькій публікації Романа Флішаровського «Бізнес процвітав на… сміттєзвалищі», від 01.03.2012 р., у рубриці «Новини», Нововолинськ не згадується. Якби не сором’язливе посилання на «…на одне зі сміттєзвалищ Іваничівського району» та начальника обласного відділу боротьби із кіберзлочинністю і торгівлею людьми полковника міліції П. Шпигу, можна було б подумати, що це відбувалося на Марсі, а злочинці і їхні невільники – зелененькі чоловічки із лійками замість вух. Якщо це той Флішаровський, про якого я думаю – нічого дивного.
У цій ситуації вже не скажеш: «А це не я! Так депутати вирішили на сесії». Хоча, хтось із них, без сумніву, про це міг знати. Кажуть, раби працювали там три роки.
Якщо проаналізувати зацікавленість центральних ТБ-каналів Нововолинськом то сміливо можна констатувати: мало які місяці обходяться без їхньої пильної до нас уваги. Востаннє – сюжет по ICTV про ліквідацію у місті українського дитячого закладу позашкільної освіти. Потім влада враз, раком якось, позадкувала, нічого мовляв, не відбулось – це реорганізація, яку планували давно. І анічичирк про звільнених педагогів та кількість викинутих із гуртків дітей. Не відреагували, належним чином, на це неподобство і громадськість міста, ЗМІ, ВОДА під проводом Б.Клімчука в якого на особистому контролі, до цих пір, стоїть резонансна справа «Львівської жінки».
Це тільки те, про що нам відомо. А скільки ми ще не знаємо! Проте, не за горами часи, коли на поверхні з’являться ще й інші, більш неправедні справи нововолинської лжееліти. А чому б із тими бідолахами, зі сміттєзвалища, не поговорити Ігорю Лісовому, редактору комунальної газети «Наше місто», а потім зробити шалений фоторепортаж на сторінках свого часопису? Із залученням прокурора міста, керівництва СБУ, міліції… Або, хоча б прислати своїх журналістів, котрі, як вбачається, давно обслуговують міський владний режим. Чому б не взяти інтерв’ю у неофеодальних кріпаків журналістці Л.Арсеник – автору і натхненнику провладної передачі «В об’єктиві Нововолинськ», а потім показати її по Волинському телебаченню? І взагалі незрозуміло: маємо власного штатного кореспондента «Волинь-нова» Аллу Лісову, а повідомлення про рабів на нововолинському смітнику зробив Роман Флішаровський із Луцька.
Та і позиція В.Свириденка, шефа місцевого радіомовлення, якась дивна – йому без інтерв’ю, ну аж ніяк. А є ще радіо «Нова» та напівздохла філія однієї солідної володимирської газети… Про кабельне телебачення «ТТІ» і мови нема. Це акула ЗМІ, монополіст, яка постала невідь звідки і невідомо куди йде, на основі чого підвищує ціни на свій сигнал, що транслюється по якихось віртуальних кабелях, можливо, із допомогою іношопланетних технологій чи засекречених натівських космічних станцій на навколоземній орбіті. «Честь, совість і ділова репутація» якої мають єдину мету. Ось, припинили б прославляння голови та зросійщування мешканців музичними поздоровленнями на мові «старшого брата», та й зробили нормальну передачу про рабів і рабинь із всенововолинського звалища. Українські «Львівська жінка» та газета «Нововолинськ», місце котрих дивним чином вони зайняли, такої нагоди не пропустили б нізащо.
Владна бюрократична команда, ідучи на вибори, чого тільки не обіцяла територіальній громаді! В т.ч. бути її вірними наймитами. Це стосується і міських депутатів. Пройшов час. Щось змінилось у нашому із вами повсякденному житті? Анічогісінько, окрім погіршення становища із конституційними правами та свободами, запровадження іще жорсткішої цензури у міських ЗМІ, поглиблення узурпації влади місцевими бюрократами. Ви і ваші діти, шановна громадо, хочете у ясир, у неволю, у рабство на смітниках? Потрібно визначитись, нарешті. Кому пора туди, нам чи міським держслужбовцям? Третього варіанту не існує.
04.03.2012 р. Анатолій Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща», Нововолинськ
