Вітер і пил, а не вода: вчені з’ясували походження темних смуг на Марсі

Марсіанські схили – від кратерів до вулканічних плато – вже з 1970-х років привертали увагу вчених. На знімках із супутників NASA видно темні смуги, які розростаються, розгалужуються, а згодом зникають. Багато хто вважав їх найкращим доказом того, що на Марсі досі є рідка вода.

Але нове дослідження це спростовує. Його результати опубліковано в журналі Nature Communications, пише УП. Життя з посиланням на Reuters та IFL Science.

«Наш аналіз показує: немає ознак того, що ці смуги пов’язані з водою», – каже планетолог з Університету Брауна Адомас Валантінас.

Дослідники зібрали базу з понад 87 000 супутникових знімків, де ідентифікували близько 500 000 смуг. Реальна кількість, за їхніми оцінками, може сягати двох мільйонів. Їх довжина – до 700 метрів, вони обходять перешкоди та мають форму потоків – але це ілюзія рідинної поведінки сухого пилу.

Читати ще: Учені виявили на Марсі океани. Де планета ховає воду

«Маючи глобальну карту, ми змогли порівняти її з іншими даними: температурою, вологістю, швидкістю вітру, наявністю зсувів, гідратації поверхні», – розповідає Валентин Біккель.

Натомість спостерігається чітка кореляція з підвищеною швидкістю вітру та накопиченням пилу.

Що ж із водою на Марсі?

Хоча рідка вода вважається ключовою умовою для життя, її існування на поверхні Марса зараз надзвичайно малоймовірне. Атмосферний тиск занадто низький, температура – надто холодна.

Утім теоретично можливе утворення дуже солоних роп (brines) – якщо, наприклад, вода виходить із підземних льодовиків або волога конденсується з повітря. Але ця гіпотеза не підкріплена зв’язком із реальними смугами.

«Якби смуги утворювалися через солону воду, це були б потенційно населені мікроніші. Але наразі ми не бачимо жодного зв’язку з вологістю, температурою чи сонячною орієнтацією», – додає співавтор дослідження.

Читати ще: Марс приховує запаси рідкої води, що можуть покрити планету

RSL – інший тип марсіанських смуг, які з’являються влітку і зникають узимку. Вони також вважалися можливим слідом сезонного танення. Але і вони, на думку вчених, вони мають «сухе» походження, а не водне.

Це дослідження звужує поле для пошуків позаземного життя: тепер відомо, що схили з темними смугами – не найперспективніше місце. Але це також звільняє ресурси для дослідження інших регіонів, де можуть бути більш імовірні сліди води під поверхнею.

«Усе зводиться до одного питання – про придатність до життя. Якщо вода тут ні до чого, треба шукати її в інших, перспективніших точках», – каже Біккель.

Читати ще: На Марсі колись могли бути піщані пляжі та океан

Тепер науковці знатимуть, де не варто шукати ознаки води, а отже, й життя. І саме аналіз «великих даних» дозволяє робити такі висновки, ще не запускаючи космічні апарати.

«Це велика перевага нашого підходу: ми можемо спростувати деякі гіпотези ще до польоту місій», – резюмує Валантінас.

Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу