“Українці, які співпрацюють з Росією”. Історії цивільних громадян, яких віддали Росії під час обміну

57 хвилин(и) тому

Під час обміну полоненими в п’ятницю 23 травня до Росії виїхали не тільки російські військові, а й 70 засуджених за колабораційну діяльність цивільних громадян України, які висловили таке бажання.

Завдяки цьому в Україну повернулися “десятки українських цивільних заручників”, яких роками утримували в Росії, повідомили в соцмережах “Хочу к своим”.

Такі обміни проводяться вже не вперше.

“Хочу к своим” – це проєкт, який реалізує Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими за підтримки військової розвідки, міноборони, СБУ та уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

“Хочу к своим” заснували, щоб українці могли там поділитися інформацією про людей, які співпрацювали або допомагали російській владі у війні проти України.

На сайті також можна зголоситися “громадянам України, які досі співпрацюють із ворогом”, але хочуть припинити це.

Крім того, на “Хочу к своих” опубліковані профілі людей, які отримали вироки за співпрацю з російською владою і висловили бажання виїхати до Росії.

Російська сторона повідомила, що в рамках обміну в Росію повернулися 270 військових і 120 цивільних.

За даними російської сторони, 20 із них – це мешканці Курщини, що підтвердив губернатор області.

Ще 70, за даними українського проєкту “Хочу к своим” – це засуджені колаборанти.

У 31 з 70 із них є профілі на сайті “Хочу к своїм”.

Тепер навпроти них стоїть помітка – “виїхали до РФ одночасно з поверненням справжніх українців з російського полону”.

Хто ці люди, звідки вони та за що саме вони отримали кримінальні вироки в Україні?

Хто ці люди та що вони зробили в Україні

Серед засуджених, які виїхали до Росії 23 травня, – вихідці з різних областей України.

Це як Харківська, Донецька, Київська, Запорізька і Херсонська області – місця, де проходила російська окупація, так і області без досвіду окупації, от як Івано-Франківська, Вінницька, Хмельницька, а також місто Київ.

Найбільша кількість людей, які виїхали до Росії 23 травня через сайт “Хочу к своим” – із Дніпропетровщини.

Переважно всі вони – чоловіки різного віку, але також є кілька жінок.

Вони чекали на виїзд від місяця до року.

59-річний Віктор Миколайович Кирилов, наприклад, чекав 11 місяців. Він родом із Херсонщини і під час окупації, за версією слідства, погодився на пропозицію окупаційної адміністрації зайняти посаду в поліції.

Він, судячи з інформації на сайті, став працювати поліцейським-водієм одного з місцевих відділків.

Кирилова засудили за статтею 111-1 Кримінального кодексу України за колабораціонізм, тобто за співпрацю з агресором під час воєнних дій.

У його профілі на сайті “Хочу к своим”, як і в інших профілях, прикріплене фото заяви засудженого. Це добровільна згода на участь в обміні до Росії “як військовополоненого”.

Переважну більшість людей із тих, хто виїхав у п’ятницю до Росії, засудили за те, що вони передавали російським військовим координати розташування українських військ чи техніки в своїх областях через канали у вайбері чи телеграмі.

Деякі з них, як твердить слідство, також придбали чи отримали вибухівку чи іншу зброю – для чого саме це їм було потрібно, не зазначено. Але ці речі знайшли за місцем обшуку в засуджених.

52-річний Володимир Назаров із Дніпропетровщини майже рік чекав виїзду до Росії, тому що у фейсбуці, як каже слідство, публікував відео та фото, з інформацією “щодо виправдовування, схвалення та заперечення збройної агресії Росії проти України, а також глорифікація осіб, які беруть участь у збройному вторгненні РФ Україну”.

65-річний Петро Гресько із Івано-Франківщини, як вказує слідство, робив подібні дописи на своїй сторінці в російській соцмережі “Одноклассники”. Він теж майже рік чекав виїзду до Росії та сидів у колонії за свій вчинок.

Подібними дописами, але у фейсбуці, за даними слідства займався земляк Греська – 40-річний Іван Мартищук із Верховини.

Підпис до фото, До кожного профілю на сайті “Хочу к своим” є фото засуджених. На цьому фото – Петро Гресько із Івано-ФранківщиниПодібних випадків багато, але є і більш незвичні історії.

Наприклад, 66-річний Олександр Тарнашинський із Києва, як каже слідство, за домовленістю із громадянином Росії створював в Україні різні благодійні фонди та громадські організації.

Туди з Росії мали надходити гроші, які мали йти на розповсюдження звернень та матеріалів із дискредитацією чинної української влади.

Також за ці гроші мали робити різні збори, засідання, круглі столи, підготовку і підписання різних меморандумів та угод, що “створювало сприятливі умови для подальшого здійснення зміни силовим шляхом конституційного ладу та захоплення державної влади”.

Спільники, як каже слідство, також планували писати листа і звернення до російського президента Володимира Путіна.

68-річний Віталій Васильєв із Київщини, як свідчить його справа, мав інший план. У лютому 2020 року він нібито отримав паспорт “ЛНР” і виїхав до Луганська. Там він зустрівся із знайомим, який працював у так званих силових органах “ЛНР”.

Чоловік, згідно зі слідством, запропонував Васильєву надати інформацію про співробітників СБУ, яких можливо залучили до підривної діяльності проти України.

Васильєв надав йому інформацію про одного такого співробітника, а той, судячи із записів на сайті “Хочу к своим”, надав інформацію ще про 14 співробітників СБУ, яких планували використати.

Підпис до фото, Так виглядають профілі засуджених колаборантів на сайті “Хочу к своим”Олександр Скобляк у 2016 році був у окупованій Горлівці, і висловив бажання вступити до незаконного силового блоку “ДНР”. У той же день його зарахували.

У обов’язки Скобляка входило спостерігати за позиціями ЗСУ і передавати дані “ДНР”.

У 2021 році біля селища Новгородське Скобляка затримали українські військові.

Із інформації в профілі на “Хочу к своим” невідомо, коли винесли вирок 49-річному чоловіку і скільки часу він провів у колонії. Але з моменту його заяви про бажання взяти участь в обміні і до виїзду в Росію пройшло 11 місяців і 9 днів.