Розповідь із Кремля. Як Путін у глупу ніч обіграв весь західний світ у дипломатичний покер

Підпис до фото, Путін

• Author, Стів Розенберг
• Role, Редактор ВВС по Росії
• 51 хвилин(и) тому

Це переклад статті Стіва Розенберга. Оригінал можна прочитати тут.

Час доби – о пів на третю ночі.

Я самотньо блукаю по величезній території Кремля, намагаючись відшукати вихід — але його не знаходжу.

Попереду маячить контрольно-пропускний пункт. Підходжу, показую паспорт.

“Немає виходу!” – Відповідає охоронець. Рукою він вказує у протилежному напрямку.

Я іду назад і зрештою доходжу до іншого КПП.

“Виходу немає!” — каже вартовий.

Я заблукав. У Кремлі. Непроглядної ночі.

Чим не сцена із роману Джона Ле Карре!

Вечір видався дуже насиченим. Приїхав я ще о п’ятій вечора. Разом із невеликою групою журналістів мене запросили на “захід із президентом Путіним”.

Що за захід? Спочатку у Кремлі нічого не сказали. Зрештою нам повідомили, що Володимир Путін відповідатиме на запитання.

Через вісім годин президент увійшов до Малахітового фоє Великого Кремлівського палацу і сів за стіл.

Лише план змінився. Жодної пресконференції. Жодних питань. Натомість у прямому ефірі російського телебачення Путін виступив із заявою, в якій запропонував провести прямі переговори між Росією та Україною у Стамбулі.

Захід закінчився, на виході з Кремлівського палацу я повертаю кудись не туди… Знаходжу, нарешті, потрібний вихід, сідаю в таксі і майже відразу починаю клювати носом.

Втім, як стане зрозуміло пізніше, це був лише початок захоплюючого атракціону, що розтягнувся аж на два тижні. За нічною заявою в Кремлі відбулися обіцяні мирні переговори в Туреччині, а завершилося двогодинною телефонною розмовою Володимира Путіна з Дональдом Трампом.

Тож чи наблизилися ми хоч трохи до миру в Україні?

Щось не схоже.

Підпис до фото, У минулому Трамп неодноразово згадував про свої стосунки з Путіним, які сам американський президент називав дуже близькимиПопри те, що обговорення подальших переговорів йде з регулярною згадкою якогось “меморандуму” про “можливий майбутній мир”, все це звучить досить невизначено.

Поки що бойові дії не припинялися.

Від ідеї безумовного припинення вогню Росія, як і раніше, відмовляється. Повертати будь-що з окупованих українських земель Москва теж не збирається. Навпаки, там хочуть ще більше.

Тож мирний процес в Україні зараз трохи нагадує моє нічне блукання Кремлем.

Виходу поки що не видно.

Крок убік

Підпис до фото, Після наймасованішого удару Росії по Києву цими вихідними Трамп назвав Путіна божевільним, але жодних дій за цим не було. Тим більше, що Трамп знову оголосив претензії і ЗеленськомуІ все ж чимало за останні два тижні прояснилося.

По-перше, стало зрозуміло, як Росія нейтралізує потенційні загрози та точки тиску.

Критики Кремля назвали б це інакше: як Росія затягує час.

10 травня — за кілька годин до вищеописаної сцени в Кремлі, після телефонної розмови з Дональдом Трампом європейські лідери висунули Путіну ультиматум: протягом двох днів погодитися на безумовне довгострокове припинення вогню в Україну.

Ще з березня адміністрація Трампа закликає Росію та Україну погодитися на 30-денне безумовне припинення вогню. Київ давно погодився. Москва — ні.

Від європейського ультиматуму Путін ухилився, висунувши зустрічну пропозицію — про прямі переговори в Туреччині. В Україні та в цілому в Європі ідею цю зустріли скептично. Але цього було достатньо, щоб заспокоїти Трампа і переконати його, що Росія справді налаштована на мир. Він повністю підтримав переговори. Нові «нищівні» санкції було відкладено.

Перед зустріччю в Стамбулі 16 травня Трамп активно натякав, що там може з’явитися Путін. Російський лідер у результаті не приїхав, відправивши переговорників рівнем нижче, які в черговий раз відкинули ідею довгострокового припинення вогню.

Але, знову ж таки, дуже скромних результатів переговорів було достатньо, щоб переконати президента США в тому, що прогрес є.

Потім 19 травня відбулася телефонна розмова Трампа і Путіна.

За підсумками розмови Росія так і не погодилася на негайне і повне припинення бойових дій. Натомість, як сказав Трамп, “Росія та Україна негайно почнуть переговори про припинення вогню і, що ще важливіше, про ЗАКІНЧЕННЯ війни”.

Але Москва вже висловлює сумніви щодо того, чи підпише вона в майбутньому з президентом України Володимиром Зеленським хоч якийсь мирний договір. Вже рік російська влада намагається делегітимізувати українського президента через закінчення термінів його президентських повноважень.

Хоча проводити вибори у воєнний час безпосередньо забороняє Конституція України. А причина воєнного часу — російське вторгнення.

“Сяде Росія за стіл переговорів і підпише мирну угоду з президентом Зеленським?” — запитав я в п’ятницю міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова.

“Ви ставите віз попереду коня,— відповів мені Лавров. — Спочатку потрібно мати договір, а коли він буде погоджений, ми вирішуватимемо. Але президент Зеленський, як неодноразово казав президент Путін, легітимністю не має […] Напевно, оптимальним варіантом було проведення виборів…”.

Підпис до відео, Стів Розенберг ставить Сергію Лаврову питання про готовність Москви укласти мир з Україною на чолі з президентом ЗеленськимВпевнена Росія

Російські ЗМІ дійшли висновку, що за два тижні дипломатичні зусилля Москви дозволили їй зміцнити свої позиції.

“Немає сумнівів у тому, хто переміг у цій складній, заплутаній грі в дипломатичний покер. Переможцем став [президент Росії] Володимир Путін і Росія”,— написала газета “Известия” минулого тижня.

“Дональд Трамп зайняв максимально вигідну для Москви позицію. Він фактично підтримав російську формулу „спочатку переговори, а потім припинення вогню”, відмовився посилити санкції проти Росії», — написав “Комерсант”.

Один суспільствознавець сказав “Комерсанту”: “Дональд Трамп — принаймні, поки — наш ідеологічний партнер з деяких питань. Його погляди значно ближчі до російських, ніж до європейських”.

А ультрапрокремлівська “Комсомольська правда” звернулася до європейських лідерів з таким посланням: “А вас же попереджали — ну не махайте перед обличчям ведмедя погрозами та ультиматумами. Не лізьте зі своїми умовами в чужі переговори. Сидіть собі в тамбурі і нюхайте запах нового світоустрою. Не послухали — тепер обтікайте”.

Впевненість Москви підкріплюється ще й тим, що в Україні вона володіє ініціативою на фронті.

Чому Трамп не чинить тиск на Росію

Ще 2023 року Дональд Трамп обіцяв у разі перемоги на президентських виборах домогтися припинення “жахливої ​​війни між Росією та Україною”. “Я знаю Зеленського, я знаю Путіна. Все буде зроблено протягом 24 годин, ось побачите”, – стверджував Трамп.

Трамп займає Овальний кабінет вже понад чотири місяці, а “жахлива війна” все ще продовжується.

У поодиноких випадках він публічно дорікав Кремлю і погрожував Росії новими санкціями. У квітні він сказав: “В останні кілька днів Путін не мав жодних причин запускати ракети по житлових районах, містах і селищах. Це змушує мене думати, що, можливо, він не хоче зупиняти війну, він просто водить мене за ніс, і з ним треба вчинити по-іншому – запровадити “банківські” чи “вторинні санкції”?

Але ніяких подальших дій не було. Президент США, мабуть, не бажає посилювати тиск на Кремль, натомість дає Москві сигнал про своє бажання перезавантажити відносини між США та Росією.

Підпис до фото, У квітні Трамп та Зеленський говорили у Ватикані на похороні Папи Римського ФранцискаПісля телефонної розмови президентів радник Путіна із зовнішньої політики Юрій Ушаков, який був присутній під час дзвінка, повідомив журналістам: “Трамп розглядає Росію як одного з найважливіших партнерів Америки у торговельно-економічному напрямі”.

Президент Трамп, схоже, сповнений рішучості продовжувати зближення з Росією, хоч би що відбувалося в Україні.

І у Москві це розуміють.

“Трамп не пов’язує подальший діалог Росії та США з врегулюванням в Україні”, — такий був заголовок цього тижня у “Російській газеті” — в офіційному виданні уряду Росії.

Це не означає, що Кремль повністю позбавився загрози запровадження нових обмежень. Сенат США пригрозив Росії новими жорсткими санкціями, якщо Москва не почне серйозно ставитись до переговорів.

Досі Кремлю вдавалося уникати та ухилятися від будь-якого тиску, який мав змусити Москву йти на компроміси та поступки щодо України.

Здається, Путін впевнений, що зможе продовжувати так само й надалі.