Джерело: www.volynpost.com
Історію одужання розповіли 13 червня у Волинському обласному медоб’єднанні захисту материнства і дитинства.
Евеліна Киричук отримала важкі травми в дорожньо-транспортній пригоді: на пішохідному переході її збив мотоцикл. Евеліна вже перенесла декілька операцій, зокрема нейрохірургічних, в майбутньому їй також будуть необхідні оперативні втручання. Позаду у неї тижні реанімації, триває наполеглива робота з фізичної реабілітації. Евеліна зберігає оптимізм та завдяки своїй наполегливості вже самостійно ходить.
1 травня о 14.37 Евеліна вийшла з тролейбуса на вулиці Конякіна і стала на пішохідний перехід, щоб перейти дорогу. Вона йшла на зустріч із друзями, однак дорогу так і не перейшла, оскільки в цей момент в неї врізався мотоцикл. Водій транспортного засобу розігнався і втратив керування, тож щоб убезпечити себе — зістрибнув, а мотоцикл, який розкрутився, ніби дзиґа, влетів у Евеліну. Спочатку він зламав дівчині ногу, а внаслідок падіння і удару головою вона зазнала також черепно-мозкової травми та забою легені.
Евеліну доправили до дитячої обласної клінічної лікарні і того ж дня нейрохірурги Оксана Трохимук та Віталій Лагода прооперувала дівчину, адже у неї була гематома в мозку. Наступного дня, 2 травня, відбулася ще одна нейрохірургічна операція.
Загалом 2 тижні після дорожньо-транспортної пригоди Евеліна провела в реанімації, 12 травня їй провели операцію на нозі. Хірург ортопед-травматолог дитячий Сергій Давидюк пояснює: «В Евеліни був складний закритий багатоуламковий перелом обох кісток правої гомілки. Оперативне втручання передбачало вправлення і фіксацію перелому металофіксаторами, які необхідно буде видалити після зрощення кісток».
Вже у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії, коли Евеліна навіть не була у свідомості, розпочалася її реабілітація. Фізична терапевтка Вікторія Кульчинська пояснює, що робота із пацієнтами у такому стані необхідна для запобігання застійних явищ у легенях та формування контрактур.
«Я працювала пасивно з руками та ногами Евеліни, розробляла суглоби, щоб не допустити формування контрактур (обмеження рухів у суглобах). Також важливо було запобігти застійній пневмонії. В процесі виконання цих пасивних вправ я постійно говорила до Евеліни. Коли вона опритомніла, то сказала, що пам’ятає мій голос», — розповідає Вікторія Кульчинська.
Сама Евеліна каже, що окрім фізичного болю, пережити таку подію непросто й морально, адже прикутою до ліжка важко бути людині, яка звикла вести активний спосіб життя.
«Мій прогрес починався із елементарних рухів, наприклад, декілька кроків на милицях. Після цього почала вчитись ходити сходами — з підтримкою фізичної терапевтки Вікторії та ерготерапевтки Тетяни. Далі почала займатись у реабілітаційній залі з гантелями, гумками, на сходинках. Працювала з ерготерапевткою — це дуже цікаво і весело, адже можна і займатись, і спілкуватись водночас. Зараз я піднімаюся сходинками достатньо швидко, досить впевнено ходжу, хоч і з допомогою милиць. Можу навантажувати травмовану ногу орієнтовно на 50%. Найголовніше для мене те, що я бачу і відчуваю свій прогрес», — говорить Евеліна.
Над реабілітацією Евеліни працює мультидисциплінарна команда спеціалістів: лікар фізичної та реабілітаційної медицини, фізичний терапевт, ерготерапевт, терапевт мови і мовлення. Також дівчині допомагала психотерапевтка.
«Найпершим викликом для нашої роботи з Евеліною був підбір милиць», — говорить фізична терапевтка Вікторія Кульчинська. «Для юної, активної дівчини важливим було відчуття самостійності, ми одразу старалися дати їй можливості подбати про себе. За місяць Евеліна успішно пройшла цей шлях: від маленьких кроків до самостійної ходьби».
Працювала Евеліна й з ерготерапевткою Тетяною Корець – поліпшувала моторику, концентрацію уваги, тренувала пам’ять. На щастя, порушень когнітивних функцій в Евеліни не було.
Мама Евеліни, пані Майя Киричук-Шмаль, дякує усім лікарям та персоналу відділень анестезіології та інтенсивної терапії, хірургії, персоналу відділення дитячої реабілітації.
«Окрім лікування, ми з донькою відчули справжню підтримку, піклування, і, що дуже важливо, тактовність. Тут донька почувається не лише пацієнткою, а й особистістю — людиною, яка має право на свій настрій і психологічний стан, і на стан дитини завжди зважають».
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
