Джерело: www.volynnews.com
Про красу носа і дихання на повні груди – в інтерв’ю журналіста Андрія Гнатюка із завідувачем відділення отоларингології Волинської обласної клінічної лікарні Георгієм Щуруком.
Волинські Новини пропонують своїм читачам текстовий варіант цієї розмови.
Що таке ринопластика?
Ринопластика – це операція, яка спрямована на зміну форми носа.
Наскільки ці операції поширені?
Ринопластика – це дуже поширена операція в світі. В Україні її виконують багато де. Операція спрямована на те, щоб змінити форму носа за бажанням пацієнта. Бувають медичні показання до ринопластики, бувають – естетичні. Трапляється комбінація цих двох аспектів.
Ми виконуємо такі операції давно. Понад 30 років я працюю в нашій обласній лікарні і ще з інтернатури почав освоювати ринопластику. Дуже багато в цьому плані дав мені батько Зіновій Степанович Щурук. Він навчив мене основам носової хірургії.
Існують два типи таких операцій. Це закрита ринопластика і відкрита. При закритій усі розрізи робляться всередині носа. У такому випадку ззовні жодних шрамів немає. Відкритий тип ринопластики переважно виконують пластичні хірурги. Вони перерізають колумеллу (це перегородка між ніздрями, що складається з хряща і шкіри) і відділяють шкіру спинки носа. Далі можна виконувати будь-який тип операції. Зараз спостерігається тенденція до закритого типу ринопластики.
Залежно від вад і дефектів розрізняють набуті деформації спинки носа й вроджені. До набутих належать різноманітні кривоносості в кістковому чи хрящовому відділах. Вони можуть бути в комбінації з деформацією носової переділки. До вроджених деформацій переважно належать горб спинки носа, сідловидна деформація (може бути й набута), а також різноманітні деформації кінчика носа. Кінчик носа може бути великим, кулевидним, квадратним, зміщеним в сторону. Найскладніша хірургія в ринопластиці – це пластика кінчика носа. Їй приділяють дуже велике значення. Бувають комбіновані деформації носа. Наприклад, є і горб спинки носа, і величезний кінчик носа чи опущений кінчик носа.
Читати ще: Лікар з Луцька: кому не можна купатися у відкритих водоймахЯким чином дефекти носа можуть впливати на його функціональність?
Найчастіше це трапляється при набутих деформаціях носа, наприклад, коли є післятравматичні ситуації. Тоді справді може бути деформація спинки носа або кінчика носа і в більшості випадків спостерігається деформація носової перегородки. Тоді треба робити не тільки пластику спинки носа, але й септопластику. Ця операція спрямована на вирівнювання носової перегородки.
Коли краще такі операції проводити, якщо, наприклад, ідеться про дитину з вродженими дефектами носа?
Операція може бути виконана людям після 18 років. Це пов’язано з розвитком. Справа в тому, що ніс, як і молода людина, росте. Це може вплинути на зони росту хрящів, кісток, тому рекомендують робити ринопластику після 18 років. У той же час септопластику або вирівнювання носової перегородки можна виконувати з 14 років, але бувають медичні покази, коли все-таки йдуть на ризик і виконують такі операції раніше. Наприклад, у мене був випадок, пов’язаний, правда не з ринопластикою, а з отопластикою (це пластика вушних раковин). Прийшов 12-річний хлопчина з відстовбурченими вухами і сказав: «Мені мої вуха треба відстоювати в школі щодня». Тому ми зробили йому пластику вушних раковин.
Такі ситуації можливі й із носом.
Так, до того ж, коли це пов’язано з носовим диханням. Наприклад, є деформація кінчика носа, яка пов’язана з деформацією носової перегородки. Звичайно, оперуючи носову перегородку, кінчик носа зміститься в своє серединне положення. В такій ситуації операцію можна робити раніше, а не з 18 років. Але якщо йдеться про спинку носа, про кістковий відділ, то краще все-таки зачекати до 18-ліття. Тому що не можна передбачити, як ростиме ніс.
Чи всі травми носа можна виправити операційно?
Бувають різні ситуації. Наприклад, буває, що ніс може бути взагалі відсутній. У такому випадку потрібно проводити реконструктивні операції. Вони також у нас виконуються.
Реконструктивна операція і пластична. В чому відмінність?
Фактично реконструктивна і пластична хірургія – це те ж саме. І там, і там використовуються елементи пластики, наприклад, переміщення шкіри. Усе залежить, знову ж таки, від ситуації. Наприклад, є сідловидна деформація спинки носа внаслідок травми чи якоїсь хвороби. В мене був такий випадок. Ми брали в пацієнта фрагмент реберного хряща, моделювали його і підсаджували на спинку носа. В результаті цієї операції чоловік отримав абсолютно рівний ніс.
Читати ще: Вражає чоловіків: у Волинській обласній лікарні прооперували пацієнта з рідкісною хворобою
Чи впливають такі операції на нюх?
Ніс виконує і дихальну функцію, і зігрівальну, і зволожувальну, і нюхову. Ми намагаємося передбачити відновлення всіх функцій, але основна функція – це дихання. Ніс повинен дихати. Після наших операцій всі люди в першу чергу дихають.
Як видалення аденоїдів може бути пов’язане з ринопластикою?
Перед ринопластикою потрібно в першу чергу вирішити питання з аденоїдами. Якщо в пацієнта є гострий гайморит, то це абсолютне протипоказання до ринопластики. Якщо йдеться про хронічний гайморит, то треба виконувати зовсім інший тип операції. Це ендоскопічна хірургія, яку ми також проводимо. У такому випадку потрібно відкласти ринопластику і зайнятися ліквідацією запального процесу, відновленням функції носа. Якщо таких патологій немає, але є погане носове дихання, тобто є якась патологія, наприклад, деформація носової перегородки або гіпертрофія нижніх носових раковин, то це вже можна усунути безпосередньо під час ринопластики. Тобто спершу ми робимо септопластику, потім турбінопластику, а далі приступаємо до ринопластики. Все – за одну операцію.
Якщо потрібно вилікувати хронічний гайморит, то через який час людина може сподіватися на естетичну операцію?
За місяць уже можна планувати ринопластику.
Читати ще: Хірург із Луцька розробив власну методику оперування щелепи
Що безпосередньо передбачає пластика носа, якщо не говоримо про його функціональність?
Це естетика носа. В більшості випадків люди обґрунтовано приходять і кажуть про горбинку носа, довгий кінчик носа, краплеподібний кінчик носа. З цими питаннями до нас звертаються. Я намагаюся зрозуміти, чого хоче пацієнт. Це дуже важливо. Кожен пацієнт повинен уявляти, що його чекає, який вигляд може мати його ніс. Я всіх пацієнтів фотографую в чотирьох проєкціях і показую їм ці знімки. Завдяки спеціальній програмі я можу показати людині той вигляд, який вона може мати.
Наприклад, у мене була пацієнтка з опущеним кінчиком носа та горбинкою. Завдяки програмі я показую їй, яким буде її ніс без горбинки, яким може бути кінчик носа. І ми знаходимо консенсус, тобто бачимо, що пацієнтці все подобається, що очі в неї горять. Для мене це – план. Навіть в операційну я беру з собою планшет, щоб бачити, наскільки підняти, наскільки опустити, що зробити… Коли я виконав операцію, то також пацієнта фотографую для того, щоб він відразу після операції побачив, що вийшло. Згодом, приблизно через 10 днів, ще одна фотосесія. І порівнюємо.
А якщо через ці 10 днів пацієнт хоче ще щось скоригувати?
У більшості випадків нічого коригувати не потрібно. Однак трапляється, що треба зробити так звані коригуючі операції. Ми не можемо передбачити, як усе буде гоїтися. Може статися, що пацієнт десь вдариться. Буває, що пацієнт не виконує наших порад. Наприклад, у мене був хлопчина з кривоносістю, тобто з деформацією в кістковому відділі спинки носа. Все зробили. Все добре. Ми поставили йому на спинку носа гіпсову пов’язку, але він зняв її на третій день після операції. І в результаті спинка носа змістилася. Через пів року ми повторно виконували операцію.
Читати ще: Як канадські хірурги проводять операції з реконструкції обличчя у волинській лікарні
Скільки часу триває загоєння?
Ми ставимо гіпсову пов’язку на спинку носа на 10 днів. За цей час зникають синці і кістки носа не скажу, що зростаються, але вже мобілізуються таким чином, що з ними навряд щось трапиться. Однак набряки ще утримуються, особливо на кінчику носа. Повне загоєння триває до року. Буває, що через три місяці ще набряк утримується на певній ділянці. Треба почекати. Тому, як кажуть і відомі світові ринохірурги, результат після ринопластики треба оцінювати через рік. Як через рік буде, так у принципі буде завжди.
Ніс – делікатний орган?
Так, дуже делікатний і дуже складний. Серед усіх пластичних операцій (не беручи до уваги реконструктивні; тут я порівнюю блефаропластику, отопластику, хейлопластику, імплантацію молочних залоз) пластика носа найскладніша. Тут дуже складна анатомія. Ніс складається з хрящів, кісток, дуже складний у будові кінчик носа. Тому необхідна багата практика.
Яка найскладніша ділянка носа?
Я вважаю, що найскладніша ділянка носа – це кінчик носа. Він складається з хрящів, які дуже піддатливі до хірургії. Раніше всі оперували відкритим способом, тобто пересікали колумеллу й піднімали шкіру. Зараз усі провідні хірурги намагаються зробити пластику носа, не пересікаючи колумеллу. Всі розрізи робляться в ніздрі, відділяються хрящі кінчика носа під шкірою і вивихується в ніздрю… Треба чітко знати, що ти робиш: скільки відрізати, скільки залишити, де накласти шов, де поставити підпірку… Усе це дуже складно. До того ж потрібно враховувати побажання пацієнта, щоб результатом він був задоволений.
Патології носа здебільшого вроджені чи набуті?
У випадку жінок я частіше спостерігаю вроджену патологію. Вони приходять з горбинками, з опущеними чи квадратними кінчиками. У багатьох випадках ідеться про комбіновану ринопластику, коли треба робити і кінчик носа, і спинку, і горб забрати, і ніздрі зменшити, і септопластику робити.
Деформований ніс може вплинути на дихання в майбутньому?
Так, якщо це деформація в комбінації з деформованою носовою перегородкою. Пластичні хірурги не вміють оперувати перегородку носа. Цим займається в більшості випадків отоларинголог. Хоч, якщо пластичний хірург освоїв цю технологію, під час відкритої ринопластики він може зробити і септопластику. Наскільки це буде якісно, залежить від конкретного пластичного хірурга. Але в більшості випадків вони направляють пацієнта до отоларинголога на септопластику, після чого пластичний хірург буде виконувати ринопластику. У нас ми все робимо відразу: і септопластику, і ринопластику.
Є такі випадки, коли ринопластику неможливо провести без септопластики. У випадку зберігаючої ринопластики вся технологія заснована на тому, що виконується резекція відповідних ділянок носової переділки, за рахунок чого можна опустити спинку носа.
Читати ще: Військовий хірург із Луцька: «На вибухи не зважаєш. Головне – врятувати життя»Як пацієнти можуть звернутися до вас?
Усі пацієнти повинні мати електронне направлення. Якщо вони йдуть на госпіталізацію, то повинні бути обстежені. Спочатку можна потрапити на консультацію.
Із власного досвіду можете поділитися, як змінювалися підходи до ринопластики?
За 30 років я спостерігав, як змінювалися ці методики. Раніше були так звані резекційні методики в пластиці носа. Наприклад, щоб забрати горб спинки носа, його потрібно було забрати під шкірою долотом чи рашпілем, а потім звести скати носа досередини. Але був один мінус – дрібні нерівності, що вимагало корекції. Час пройшов і на зміну прийшли зберігаючі методики, тобто ми робимо не резекцію горба, а опускаємо його. Ми робимо такі кроки, різні маніпуляції всередині носа і скатів носа, що дозволяють його опустити. Таким чином ми отримували спинку носа без нерівностей. Цю технологію ми засвоїли і впровадили. Послуговуємося новітніми способами.
Так само закрита і відкрита ринопластика. Раніше ми також виконували відкритий тип ринопластики і навіть не уявляли, що можна робити закритим типом. Тут я маю на увазі операції на кінчику носа. Зараз це вже увійшло у практику.
При ринопластиці, при будь-якій носовій патології, особливо хронічній, зараз ми всім пацієнтам робимо конусну комп’ютерну томографію. У нас в лікарні є необхідне обладнання. І бачимо немов на долоні: що з носом, що в носі, що біля носа. І відразу даємо чіткі рекомендації пацієнту. Це диво.
А де ви навчалися, де здобували необхідний досвід?
Поштовх мені дав, звичайно, мій батько Зіновій Степанович Щурук. Поволі я почав працювати.
Тоді не можна було просто замовити інструменти з каталогу. Доводилося виготовляти інструменти, просити слюсарів. Багато інструментів нам дісталися від Зіновія Степановича. Один розпатор ще його іменем названий, у світі він відомий як розпатор Щурука.
Я багато їздив, відвідував різноманітні конгреси та майстеркласи, наприклад, у Польщі, Німеччині, Туреччині. Зараз багато ресурсів доступні в інтернеті.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
