Джерело: www.volynnews.com
До цього Олег працював машиністом за кордоном. «Я закінчував Львівський технікум залізничного транспорту та інститут у Дніпрі, тобто це – моє», – говорить він.
Із відпустки до роботи машиніста на польську залізницю він не встиг повернутися через початок масштабної війни. Своїй професії не зрадив, бо з юності мріяв про залізницю.
«Як вчився в Дніпрі, це були 90-ті роки, я там запровадив традицію. Вони не знали, що на Різдво їдять кутю. Не знаю, чи після мене це збереглося в гуртожитках», – каже Олег.
Читати ще: «Укрзалізниця» посилює заходи безпеки. Що зміниться
Є свої традиції і в залізничників. Кожен потяг, що проїжджає повз, має привітатися – подати особливий звуковий сигнал. «Обов’язково. Це в нас – сигнал пильності», – зауважує залізничник.
За його словами, сьогодні люди не цікавляться роботою на залізниці: «Зі старту виходить мінімальна зарплата, тому молодь не хоче йти до нас працювати. Лише той, хто має прихильність до цієї професії, не звертає увагу на зарплату і йде».
На запитання, кого більше, жінок чи чоловіків, у цій професії, Олег відповідає так: «У нас немає поділу. Ми всі – залізничники. Це відповідальна робота. Тут треба бути пильним 12 годин нон-стоп. Залізниця – це критична інфраструктура, одна зі складових нашої економіки».
Олег постійно на ногах. Зміну проводить наодинці. Лиш інколи можуть завітати колеги. Однак чоловік самотнім себе на роботі не відчуває. «Я знаходжу гармонію в собі. Мені не сумно з собою», – каже черговий блокпоста.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
