Джерело: www.radiosvoboda.org
Леране і Володимир жили в одному житловому комплексі в Ірпені, в Київській області. Спочатку цей кримськотатарський прапор належав Хайбуллаєвій. Але кілька років тому Володимир попросив подарувати полотнище йому. Коли Росія почала повномасштабне вторгнення, намагаючись захопити Київ, армія РФ окупувала передмістя – зокрема, Ірпінь. Леране довелося покинути місто, яке після анексії Криму стало її домівкою. Жінка переїхала до Львова, де відкрила заклад кримськотатарської кухні. Наприкінці березня 2022 року українські війська звільнили Ірпінь. Володимир – морпіх ЗСУ – забрав прапор, який пережив окупацію, із собою. Він побував з ним у багатьох місцях на фронті. Зараз Володимир перебуває на одному з найгарячіших напрямків – під Покровськом. Кримськотатарський прапор скоро повинен знову вирушити до нього – збирати нові підписи.
Написи на прапорі залишили військовослужбовці ЗСУ
Леране в Ірпені. Травень 2025 року
І цей кримськотатарський прапор, який тепер належить українцю, Леране називає «символом солідарності кримських татар і українців». «І те, що ми, кримські татари і українці, пліч-о-пліч захищаємо нашу країну. І прапор, цей клаптик тканини, дуже важливий. Адже це не тільки солідарність самого Володимира, але й тих людей, які також торкалися цього прапора. Їм же Володимир передавав: що це, чий цей прапор, що він означає, тому що він знає. І вони погоджувалися з тим, що кримські татари – братній народ. І ця солідарність дуже важлива», – впевнена кримська татарка.
Підпис командувача ВМСУ Олексія Неїжпапи
Леране з кримськотатарським прапором. Львів, травень 2025 року
На прапорі є підпис командувача ВМСУ Олексія Неїжпапи. «Все своє повернемо» і «Найтемніший час – перед світанком» – частина послань, які залишили на блакитному полотнищі українські військові. «Тут кожна цитата як кремінь, як би пафосно це не звучало», – вважає Леране. Вона сподівається, що одного прапора Володимиру буде достатньо. «Не хотілося б дарувати йому кілька прапорів, щоб не затягувати цю війну. Правда, не хотілося б», – каже жінка.
Леране з прапором кримських татар у День Незалежності України в Ірпені
«У своїх витворах на тлі своїх витворів». Кримчанка Ельміра Катакі
До того як Ельміра «захворіла» кримськотатарською вишивкою, вона працювала юристкою в Криму
Прапор, який пошила Ельміра, унікальний. У 2017 році вона створила невелику партію, в якій кожне полотно було зроблено за каноном. «Я вивчала, яким саме має бути прапор. Саме нормативна складова, тому що, згідно з постановою Меджлісу під час Курултаю 1991 року, це блакитне полотнище і в лівому куті – золота тарах-тамга. Саме золота, а не жовта. Для мене це теж стало несподіванкою, тому що я жодного разу не бачила, щоб вона була золотою. Скрізь вона була жовтою. Я почала шукати саме золоту тканину, щоб це відповідало нормам. Шукала [спеціальну] тканину, з якої шиють прапори. Потім заморочувалася з тим, щоб [тамга] була у вигляді двосторонньої аплікації, щоб матеріал не кришився по краях», – згадує Ельміра.
Один із прапорів, які Ельміра пошила у 2017 році
Кок-байрак (блакитне полотно) і герб тарах-тамга є національною символікою кримських татар. Маві кок (блакитний колір) у тюркських народів – синонім чистоти і свободи. Він асоціюється з небом і морем. Тарах-тамга є родовим знаком Гіреїв, правлячої династії Кримського ханства.
«Оскільки ми вважаємо, що ми – спадкоємці Кримського ханства, цей знак для нас важливий. Це знак, що у нас була своя держава, сильна держава, і нам важливо, щоб цей знак існував і надалі», – каже Катакі. Зараз жінка живе в Канаді. Бровари їм довелося покинути через побоювання за своє життя під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Вона згадує, що виїжджати їй було того разу ще складніше, ніж у 2014 році з Криму. «У мене була істерика, тому що це дуже боляче», – каже Ельміра.
Кримчанка Ельміра Катакі в традиційному костюмі
Зараз вона продовжує створювати традиційні костюми і бере участь у заходах, завдяки яким може робити свій народ «видимим». До анексованого Криму жінка повернутися не може. «Тільки після повернення Криму в Україну. Якщо це буде, я не знаю, через 30 років, і Крим не повернеться, може, поїду помирати туди», – каже кримська татарка.
Ельміра на одному з українських фестивалів у Канаді
Леране (ліворуч) із сестрою перед будинком у селі Джанкойського району в Криму
«Кожен, хто залишив свій підпис, у це вірить. Сподіваюся, разом з нами побачать вільний Крим, мою батьківщину. І сподіваюся, я всіх цих людей додам до свого списку – кому я винна каву у вільному Криму», – обіцяє Леране.
Леране Хайбуллаєва готує каву в «Кримському дворику» у Львові
Леране мріє повернутися до Криму
26 червня – День кримськотатарського прапора. Це неофіційне свято, що відзначається за рішенням органів самоврядування кримськотатарського народу з 2010 року, символізує єдність, наступність поколінь кримських татар та їхню боротьбу за свободу і право на самовизначення, інформує Український інститут національної пам’яті.
Кримськотатарський прапор Леране має скоро знову відправити своєму другові морпіху на фронт