Жінкам вхід заборонено: як влаштовані джентльменські клуби Лондона

Підпис до фото, Лондонські джентльменські клуби – ціла епоха в історії британського суспільства

• • Author, Клер МакГ’ю
  • Role, ВВС
• 6 хвилин(и) тому

Ось уже понад три століття Лондон є світовим центром приватних клубів.

У жодному іншому місці не з’являлося і не зникало стільки закритих елітних закладів. Навіть сьогодні у британській столиці діють 133 клуби, тоді як її найближчий суперник – Нью-Йорк – налічує лише 53.

Клуби джентльменів – унікальне явище англійського соціального життя і відображення історії англійського суспільства.

Підпис до фото, Відвідування клубів було не просто дозвіллям, а своєрідним ритуаломУ Британії вони мають особливий резонанс, вважає історик Александр Тевоз.

“Британцям завжди подобалася клубна традиція. Вони дуже люблять асоціативну культуру: від молоді, що вступає у різні братства, до літніх людей, які з ентузіазмом відвідують драматичні гуртки”, – розповів він ВВС.

Як усе починалося

А почалося все з кави. У другій половині XVII століття, коли в Англії вперше почали пити цей напій, кав’ярні стали бажаною альтернативою тавернам і асоціювалися з гарною бесідою.

Там збиралися, щоб обговорити новини, посперечатися, попліткувати, там сформувався той самий “громадянський дух”, притаманний англійцям, зазначає Тевоз.

1660 року автор знаменитого щоденника про повсякденне життя лондонців Семюель Піпс так описав свій вечір у кав’ярні в Корнгіллі: “Тут приємно бувати, є різноманітні компанії та розмови”.

Підпис до фото, “Реформ-клуб” є важливим місцем в романі Жуля Верна “Навколо світу за вісімдесят днів”, написаному 1872 року й екранізованому 1956-гоПерший клуб під назвою White’s відкрився в Лондоні 1693 року. Спочатку це була звичайна кав’ярня з гарячим шоколадом, але незабаром вона трансформувалася в клуб з акцентом на азартні ігри.

У цьому і полягала основна функція чоловічих клубів у перші роки їхнього існування: там можна було без побоювань грати та робити ставки, що за межами клубів у ті часи було заборонено.

White’s досі працює, і серед його членів – король Чарльз III, принц Вільям і колишній британський прем’єр Девід Кемерон (він, до речі, виходив з клубу на знак протесту, що туди не приймають жінок, але потім повернувся).

Король Чарльз провів у White’s свою парубоцьку вечірку перед весіллям із принцесою Діаною 1981 року.

У георгіанську епоху клубна культура розквітла, поширюючи свій вплив на архітектурний стиль Лондона, розповів ВВС історик Тевоз.

Клуби стали потужним засобом ідентифікації: за тим, до якого клубу людина належить, можна було оцінити її освіту, походження, рівень доходу та політичні погляди.

А оскільки багаті члени закладів вимагали, крім азартних ігор, їжі й інших розваг, управління взяли на себе професіонали готельного бізнесу.

Brooks’s (заснований 1764 року) – ще один георгіанський клуб, що зберігся до наших днів, разом з Boodle’s (1762), який спочатку називався Almack’s.

На вулицях Сент-Джеймс і Пелл-Мелл можна зустріти безліч пишних палаців у палладіанському стилі, які з часом переобладнали під потреби клубів.

Бум клубної культури

Справжнього розквіту британські клуби набули в XIX столітті: тільки в Лондоні налічувалося понад 400 найрізноманітніших чоловічих клубів.

Саме в XIX столітті джентльменський клуб остаточно сформувався у тому вигляді, яким ми бачимо його в класичній літературі.

Це стандартизований заклад із певним набором приміщень – рестораном, кімнатою для куріння та гри у карти, вітальнею та бібліотекою.

Клуби перетворилися на своєрідні бастіони, куди стороннім вхід заборонено. Вони мали статут з дрескодом, умовами поведінки, вступу та можливістю приводити гостей.

Що особливо важливо, вони почали відігравати центральну роль у британській політиці.

White’s вважався осередком прихильників торі (політичної партії в Англії, що представляла інтереси великої аристократії та вищого духовенства, яка згодом перетворилася на Консервативну партію – Ред.)

Водночас Brooks’s приваблював членів партії вігів (попередниці ліберальної партії – Ред.)

Це були не лише місця для відпочинку й розваг, а й своєрідні політичні центри, де вирішувалася доля країни й укладалися важливі угоди.

Членство в таких клубах стало неодмінним для так званого “істеблішменту” – впливового кола людей, до якого входили політики, бізнесмени та громадські діячі, що визначали курс розвитку країни.

Клуби були виключно чоловічими закладами. І навіть сьогодні, за часів рівноправності, існують заклади, куди не може ступити жінка.

Підпис до фото, “Реформ-клуб” відомий своїми ліберальними поглядами, 1981 року до нього почали приймати жінок, тоді як більша частина клубів лишається “джентльменськими”Для багатьох аристократів і представників найвищого класу Лондона клуби фактично ставали другою домівкою – настільки, що їхню особисту кореспонденцію надсилали не на домашню адресу, а просто в клуб.

Славилися клуби й традицією укладати парі.

Герой роману Жуля Верна Філеас Фогг саме в лондонському “Реформ-клубі” уклав парі, пообіцявши об’їхати земну кулю за 80 днів.

“Найкращий клуб у Лондоні”

Коли в жовтні 1834 року велика пожежа знищила старі будівлі парламенту, багато функцій уряду перемістилися в клуби.

Новий Вестмінстерський палац побудували для членів парламенту за зразком приватного клубу: з чайними, курильними кімнатами та бібліотеками.

Недарма 1864 року Чарльз Діккенс сказав, що “Палата громад – найкращий клуб у Лондоні”.

Один з перших клубів для чоловіків і жінок, Albemarle Club, заснували 1874 року. Він від самого початку був пов’язаний з рухом за права жінок.

Сумної слави клуб набув, коли його член, відомий письменник Оскар Вайльд зіткнувся там з маркізом Квінсбері, батьком свого коханця лорда Альфреда Дугласа. Це стало початком сумнозвісного процесу у справі про наклеп, який привів до засудження і тюремного ув’язнення Вайльда.

Королівські особи завжди полюбляли лондонські клуби, але найбільше – Альберт Едуард, принц Уельський, згодом король Едуард VII.

Принц, пристрасний бонвіван, був ситий по горло плітками, які просочувалися з White’s про його амурні справи, пояснює Тевоз.

У 1869 році він вирішив заснувати власний клуб Marlborough, названий на честь його лондонської резиденції. Перших 400 членів принц відібрав особисто і зберіг за собою право накласти вето на членство будь-кого, кому не довіряв.

Підпис до фото, Королівська родина вже багато поколінь відвідує клуби. На фото: принцеса Маргарет на балу в Hurlingham, 1951 рікНа початку XX століття лондонські клуби живили уяву письменників-фантастів. На думку Тевоза, клуб Drones, що фігурує у творах Водгауса, нагадує Buck’s, заснований 1919 року у Мейфері.

Заклад одразу ж став популярним завдяки коктейль-бару в американському стилі. Фірмовим напоєм тоді й зараз є Buck’s Fizz – пікантна суміш шампанського та апельсинового соку.

Ян Флемінг був членом Boodle’s, на основі якого створив клуб Blade’s у своїх книгах про Джеймса Бонда.

У романі Івліна Во “Повернення в Брайдсхед” головний герой Чарльз Райдер збирається з друзями у Bratt’s, найімовірніше, під враженням від Pratt’s, невеликого клубу в Сент-Джеймс, який з 1926 року належав сім’ї герцога Девонширського.

У 2023 році цей найконсервативніший заклад уперше відчинив двері для жінок, чим здивував багатьох.

Клуби для жінок зазнали розквіту наприкінці XIX – початку XX століття.

Їх, за підрахунками Тевоза, було 86.

Деякі клуби відвідували заможні жінки, що приїздили в місто на закупи та в театр. Інші – пропонували доступне житло самотнім жінкам, які починали кар’єру в столиці.

Підпис до фото, Британський джентльменський клуб Garrick із майже двовіковою історією не дозволяв жінкам вступати до закладу. У березні 2024 року група відомих юристок публічно розкритикувала його політику За останні 100 років закрилися дев’ять з 10 поважних клубів Лондона.

Тривалий занепад, що почався на початку 1920-х, загострився після Другої світової, сягнувши піку в 1970-х. Свою роль у цьому зіграли зміни в суспільних звичаях, зменшення кількості членів, які невпинно старіли, та вищі внески.

Ті клуби, які й далі існували, найчастіше мали яскраво виражену індивідуальність і обслуговували певну групу, наприклад, військових (клуб In and the Out), акторів (Garrick) або любителів кінних перегонів (Turf Club).

З багатьох старих приватних клубів для жінок у Лондоні зберігся тільки один – University Women’s Club у Мейфері.

Сучасний ренесанс

Першу спробу запустити серію “нових” клубів здійснив Марк Бірлі у 1963 році.

Він відкрив нічний закритий заклад Annabel’s на Берклі-сквер.

Він залучив свої зв’язки серед вищих класів, щоб популяризувати Annabel’s. Кажуть, це був єдиний нічний клуб, куди ступала нога королеви Єлизавети II.

Але справжній ренесанс лондонських клубів почався у 1985 році з відкриття Groucho – антиподу до старого джентльменського клубу.

Він швидко став популярним місцем серед письменників, акторів, музикантів та інших представників культури.

Клуб відомий своєю невимушеною й водночас вишуканою атмосферою, де можна зустріти цікавих людей і вільно поспілкуватися. А членство ґрунтується не на соціальному статусі, а на досягненнях.

Стівен Фрай склав перші правила клубу, які ґрунтувалися на традиційній британській розсудливості.

1985 року письменник Оберон Во разом з Вікторією Глендіннінг заснували Клуб “Академія”.

“Нетерпимість мого діда до будь-якого прояву пихи надихнула його на створення “Академії”, – розповів ВВС онук письменника П’єр Во.

“Він бачив, що в лондонських клубах домінує кліка зануд і бовдурів, самозакоханих, самопроголошених охоронців високої культури”.

Клуб Во і сьогодні залучає до своїх лав літераторів. Тевоз описує його так: “Тут все доволі скромно, хоча в цьому є своя чарівність”.

Нове покоління модних приватних клубів набирає популярності, обіцяючи щось цікавіше, ніж їхні “задушливі старі колеги”.

І хоча для їхнього відвідування не треба бути випускником елітної школи чи університету, там все одно високі внески та суворі перевірки.

Клубу Soho House має 18 філій у всьому світі, включно з Нью-Йорком, Стамбулом, Берліном і Мумбаї.

У Лондоні в цю групу входять заклади на Грік-стріт та Дін-стріт, куди Гаррі та Меган, герцог і герцогиня Сассекські, за чутками, пішли на своє перше побачення.

Підпис до фото, Hurlingham – один з перших клубів, що об’єднав стрільців по голубахДосвід минулого підказує: лондонський клуб й надалі буде частиною життя столиці, що свідчить про незмінний інтерес її мешканців до спілкування, їжі й випивки в місцях, які вони певною мірою можуть назвати своїми.

Клуби, без сумніву, залишаться предметом захоплення і пліток.

Підписуйтеся на нас у соцмережах