«Немає у Путіна грошей». Росія більше не дає окупації дешеву комуналку

Росія підвищила тарифи на комунальні послуги на тимчасово окупованих частинах Донецької та Луганської областей. Окупаційні адміністрації називають це «поетапною індексацією» до «загальноросійських стандартів». Однак фактично це означає остаточну відмову РФ від однієї зі своїх пропагандистських обіцянок Донбасу під час гібридної агресії у 2014-му – «дешевої комуналки».

У Росії платіжки дійсно були дешевшими, ніж в Україні – і такими вони досі були на захоплених територіях Донеччини та Луганщини. Однак тепер вартість комунальних послуг там буде подекуди навіть вищою, ніж на вільній території України. І це при тому, що місто-мільйонник Донецьк уже 3 роки живе з подачею води по днях і годинах: через те, що армія РФ у 2022-му зруйнувала атаками обладнання каналу Сіверський Донець-Донбас.

Як саме змінилися цифри у платіжках? Як на це реагують місцеві? Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) розповідають.

На початку цього року окупаційні адміністрації вже переглядали тарифи, зокрема квартплату. А черговий виток подорожчання має такий вигляд: з 1 липня платіжка зросла в середньому майже на 30%.

Дорожчають усі послуги: опалення, газ, холодна та гаряча вода, водовідведення та електроенергія. А за вивезення сміття доведеться платити одразу вдвічі більше.

Тарифи на окупованих територіях обіцяють підвищувати поетапно до «загальноросійських стандартів». Тобто це не останнє здорожчання: наступне, за інформацією пропагандистських ресурсів, заплановане рівно за рік, з 1 липня 2026-го.

«Підвищені індекси затверджені для «нових регіонів» (так в Росії називають захоплені українські території – ред.) у рамках графіку вирівнювання тарифів із Ростовською областю до 2029 року», – заявив російським ЗМІ окупаційний «голова Комітету з тарифів» угруповання «ДНР» (окупована частина Донецької області, де діє створене Росією угруповання «ДНР» – ред.) Олександр Аліпов.

Окупанти намагаються переконати жителів: мовляв, підвищення тарифів роблять для блага слюсарів. І скаржаться, що робота компаній комунального сектору – збиткова.

«Слюсарі повинні отримувати непоганий оклад, щоб годувати свої сім’ї, щоб був стимул йти на роботу», – пояснив російському держагентству РИА Новости представник комунального підприємства окупантів Євгеній Дротиков, визнавши, що тарифи піднялись десь у 2,5 рази, десь – втричі, а подекуди і вчетверо.

Обслуговування житлового фонду на окупованих територіях фактично здійснюють не місцеві комунальні підприємства, замість них діє централізована схема управління, створена заступником голови уряду Росії Маратом Хуснулліним, каже Донбас Реалії колишній радник мера Маріуполя, а нині керівник «Центру вивчення окупації» Петро Андрющенко.

«Ця система працює через його так звані «гаманці» – різні «фонди розвитку» та структури на кшталт «єдиної управляючої компанії», яка координує всю житлову сферу на окупованих територіях. Ця компанія – єдина для всіх окупованих територій і також для частини Росії, наскільки я розумію. Тому дійсно вони це вирівнюють без огляду на доходи. Тарифи дорожчають скрізь, в Росії також до схожих цифр», – зауважує він.

Дорожче, ніж в Україні: скільки доведеться платити?

«Проросійські канали публікують інформацію, де проводять розрахунки, що зміниться для жителів після зростання вартості комунальних послуг, і ці розрахунки вони приводять на одну людину за місяць. Тому там виходить здорожчання десь 100 рублів (53,5 гривні), в інших випадках – трохи більше, але таким чином вони намагаються показати, що збільшення не зачне і панікувати не варто. Та лише деяка частина помічає, що подорожчання комунальних послуг вони зробили в декілька етапів – щоб протягом року ці зміни були не дуже помітні», – каже Донбас Реалії заступниця головного редактора онлайн-медіа «Трибун» Валерія Мельник.

Російські ЗМІ наводять такі цифри: витрати на електроенергію у разі споживання 150 кВт/год збільшаться на 37 рублів (19,8 гривень), газ – на 7,02 рублів (3,8 гривні) на людину на місяць. Центральне опалення подорожчає на 5,11 рублів (2,7 гривні) за квадратний метр площі, водопостачання – на 8,72 рублів (4,7 гривні) за 1 куб.

Тепер середня платіжка за комуналку в невеликій квартирі (на 50 квадратів) на окупованій частині Донецької області сягатиме 6 тисяч рублів в опалювальний сезон та 5 – влітку (це 2,6 –2,7 тисяч гривень). На підконтрольних Києву територіях в середньому рахунки за утримання житла такої ж площі становитимуть дві тисячі гривень в опалювальний сезон і тисячу – в теплу пору року.

Зарплати у містах Донецької і Луганської областей коливаються в межах 30-60 тисяч рублів (10-20 тисяч гривень), у Донецьку трапляються вакансії до 80 (це 25 тисяч гривень), але вони – рідкість. І добре, якщо взагалі є робота. Адже шахти окупанти закривають, прифронтові міста лежать у руїнах, підприємства там знищені.

Найбільш вразливі категорії населення (пенсіонери, малозабезпечені жителі) мають віддати на комуналку від п’ятої частини своєї заробітної плати до третини місячного доходу. Саме для таких випадків окупанти пропонують «компенсацію» (якщо оплата за послуги перевищує 15% сімейного доходу), але щоб отримати компенсацію, потрібно зібрати довідки, низький дохід не гарантує автоматичну компенсацію від окупаційних адміністрацій.

«Також між жителями Луганщини та Донеччини виник конфлікт, адже ціни на комунальні послуги різні, і для жителів окупованої Луганщини вони більші. Тому люди ставлять риторичні питання адміністрації типу «люди в «ЛНР» что, больше зарабатывают?», – каже Валерія Мельник.

Без води і трамваїв. Як на підвищення реагують жителі окупованих територій?«Вирівнювання» тарифів до «загальноросійських стандартів» розбите до 2029 року, але вже зараз б’є по гаманцях.

Люди скаржаться на катастрофічну якість послуг, які вони здебільшого навіть не отримують: вода технічна, пити її не можна, каналізація зношена, міста потопають у смітті, його вивозять раз-два на місяць, а платіжка за цю послугу дорожчає одразу на 50%.

До того ж, люди не розуміють, чим обґрунтоване подорожчання, адже кілька місяців тому ціни за деякі види комуналки вже піднімалися.

Соцмережі сповнені гнівних коментарів: «Їздимо на маршрутках-розвалюхах, у під’їздах ремонти не робили з моменту їх будівництва, пенсії не зростають, опалення вмикають невчасно і з ним виникають проблеми». Користувачі іронізують: нічого страшного, будемо економити і сидіти без світла.

Обіцянки росіян не підвищувати тарифи на ЖКП у зруйнованих прифронтових містах виявились порожніми словами, як і те, що вони обіцяли пробачити борги з початку окупації на прифронтових територіях, додає Валерія Мельник.

«Пізніше виявилося, що прощати ніхто не буде і платити замість них ніхто не буде, тому це стало справжнім ударом для місцевих, адже окупанти вчергове показали, що їхні слова нічого не значать», – розповідає заступниця головного редактора онлайн-медіа «Трибун».

Ситуацію із комунальними послугами в окупованому Маріуполі Петро Андрющенко називає словом «колапс». Керівник «Центру вивчення окупації» розповідає: каналізація та водовідведення у місті формально є, але фактично вони працюють лише на вулиці. За адресами фіксують затоплення каналізаційними стоками, бо колектор забитий і не виводить воду.

Схожа історія відбувається і з водопостачанням: водосховища обміліли вже на 70%, окупаційні адміністрації з цим нічого не роблять.

«Вивіз сміття не працює: немає ані чим його вивозити, ані кому це робити, тож воно систематично накопичується, постійно виникають і виникають звалища. Сьогодні помітив, що по проспекту Будівельників зняли тролейбусні дроти. Оце весь розвиток міста – в зворотний бік. Поприбирали трамвайні колії, які обіцяли відновити. Залишився лише один тролейбусний маршрут – і той скорочують. Якщо це розвиток, то це явно рух назад», – каже Андрющенко.

Ситуація з комунальними послугами та постачанням основних ресурсів на окупованих територіях залежить від того, чи йдеться про тилові міста, чи про населені пункти на лінії зіткнення, розповідає Донбас Реалії журналіст із Донецька Денис Казанський. У містах, які суттєво або повністю зруйновані, немає ані газу, ані світла, ані води.

«В деяких селищах і містах, які Росія захопила в 2022 році і де вже три роки немає бойових дій, люди досі живуть без світла, в руїнах. Воду добувають з криниць, іноді їм привозять «гуманітарку». Але там немає нічого – там абсолютний апокаліпсис», – пояснює журналіст.

У тилових містах ситуація трохи краща. Але проблема з водою – актуальна для всієї Донеччини, тому що в 2022 році росіяни зруйнували водогін, який постачав воду а Донецьк та агломерацію з Сіверського Донця.

Тож зараз, попри суттєве скорочення населення, води все одно не вистачає. Жителі Донецька, Макіївки, Єнакієвого масово скаржаться на відсутність води, публікують відеозвернення в соцмережах, але жодної реакції немає.

«Відчуття таке, що Росія повністю ігнорує проблеми цих людей і не планує вирішувати ситуацію», – підсумовує Казанський.

Чому Росія підвищує тарифи: економічне пояснення

«Насправді логіка в цьому підвищенні одна – просто у Росії закінчуються гроші, – каже Денис Казанський. – Тепер росіяни мають зібрати їх зі свого населення або з населення окупованих територій, щоб компенсувати нестачу в бюджеті. І зараз населення окупованих територій фактично оплачує війну проти своєї ж країни, свою ж власну окупацію».

За словами журналіста, суттєве подорожчання відбувається і на території Росії, «тому що вже нема у Путіна грошей, щоб, як раніше, кидати їх своєму населенню, як кістку – і купувати його лояльність».

Тарифи формуються не за ринковими правилами, а так, щоб штучно утримувати прибутковість підприємств, які працюють на окупованих територіях, вважає начальник Луганської ОВА Олексій Харченко.

«Насамперед треба пам’ятати, що окуповані території ніхто годувати не буде, для Росії підтримувати їх – дуже дорого. Тому, я думаю, що найближчим часом тарифи і все інше «дотягнуть» до рівня російських цін, а можливо навіть і встановлять більші тарифи, адже зараз, наприклад, ціни на продукти на окупованих територіях подекуди значно вищі», – зазначає вона.

«Нарешті економіка дісталася й до Росії, – каже Петро Андрющенко. – Раніше російський газ не був таким дешевим, як його продавали населенню. Різницю – фактично збитковість або безприбутковість – компенсували за рахунок надприбутків від експорту газу в Європу. Зараз же компанії працюють у збиток. Отже, економіка починає працювати так, як має: людина платить за реальне споживання».

Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко пояснює: компанія «Газпром» фактично не може обійтися без державної підтримки, оскільки втратила свій найбільш ліквідний ринок – європейський. Зараз газ постачається лише до кількох балканських країн, Угорщини та Словаччини.

«Крім того, з 1 січня цього року припинився транзит газу через територію України, що означає додаткові втрати для Росії – близько 6 мільярдів доларів щороку. Замінити ці ліквідні ринки компанії поки що нічим, оскільки Китай відмовився від проєкту «Північний Потік-2». Щоб компенсувати значні втрати «Газпрому», з держбюджету Росії виділяються колосальні гроші. Але оскільки бюджет дербюджет РФ основні кошти втрачає на фінансування війни, ресурси на покриття збитків вичерпуються. Єдиний вихід, який залишається, – підвищення цін, у тому числі для населення та бізнесу», – пояснює експерт.

За словами Омельченка, припинення транзиту російського газу через територію України ще більше погіршило фінансовий стан «Газпрому». Цьогоріч компанія скоротила близько півтори тисячі працівників центрального апарату. Скорочення відбуваються також у регіональних підрозділах по всій Росії, частина свердловин консервується.

Серйозні проблеми в Росії спостерігаються і в секторі електроенергетики. А вартість комунальних послуг безпосередньо залежить від цін на енергоносії, адже 70% електроенергії в країні виробляється за допомогою газової генерації, тобто ціна на газ визначає і ціну на електрику, додає Омельченко.

«Зростання внутрішньої ціни на газ автоматично тягне за собою подорожчання електроенергії. А це, у свою чергу, спричиняє ланцюгове зростання цін: на продукти харчування, де електроенергія є важливою складовою, на будівельні матеріали, промислову продукцію тощо», – каже директор енергетичних програм Центру Разумкова.

За його словами, логістика постачання російської нафти до Китаю чи Індії є значно складнішою і дорожчою, ніж транспортування трубопроводами до Європи, тому ціна на нафту марки Urals знизилася. У результаті, нафтова галузь працює на межі рентабельності.

Проблеми фіксуються в компаніях «Роснефть», «Сургутнефтегаз». Крім того, українські атаки дронами суттєво пошкодили або знищили низку нафтопереробних об’єктів. Усе це веде до суттєвого зростання цін на нафтопродукти всередині Росії, що знову ж таки впливає на собівартість промислової продукції та продуктів харчування.

На окупованих територіях ситуація ще гірша, ніж у самій Росії, відзначає Омельченко, адже до загальноросійських проблем додаються локальні.

«Місцеві адміністрації, які формуються в тому числі з приїжджих з Росії, займаються розкраданням ресурсів. Чоловіків примусово мобілізують до армії РФ, через що виникає серйозний дефіцит робочої сили: немає кому, а часто й за що ремонтувати обладнання, трубопроводи, трансформатори. Росія звертає увагу на окуповані території в останню чергу. Загалом ситуація на них залишається складною і очікується, що вона лише погіршуватиметься», – пояснює експерт.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:

Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви живете на окупованій території – пропонуйте теми, діліться міркуваннями через анонімну форму donbass.realii.info. Донбас Реалії працюють для аудиторії по обидва боки лінії фронту.