Зеленський у тіні Путіна. Чому Вашингтон важливіший за Аляску для України?

Підпис до фото, З якими почуттями Володимир Зеленський приїхав до Вашингтона?12 хвилин(и) тому

Президент України Володимир Зеленський прибув до Вашингтона на переговори з президентом США Дональдом Трампом.

Це відбувається на тлі саміту на Алясці, де Трамп і президент Росії Володимир Путін не змогли домовитись про припинення війни в Україні.

До зустрічі в Білому домі приєднаються лідери Німеччини, Франції, Великої Британії та Європейської комісії.

Напередодні Дональд Трамп написав у своїй соцмережі TruthSocial: “Президент України Зеленський може припинити війну з Росією практично відразу, якщо захоче, а може продовжувати воювати. Згадайте, як усе починалося. Не можна повернути Крим, який віддав Обама (12 років тому, без єдиного пострілу!), до НАТО УКРАЇНА НЕ ВСТУПИТЬ. Деякі речі ніколи не змінюються”.

Трамп додав, що на Білий дім чекає “великий день”, відзначивши рекордну кількість європейських лідерів, які зібралися для підтримки України.

Відповідаючи на звинувачення в тому, що Путін “отримав усе, що хотів на Алясці”, Трамп заявив, що “насправді ніхто нічого не отримав”.

Тож на якому ж етапі перебуває зараз дипломатична гра між ключовими гравцями – і що заважає реальному миру на українській землі?

Путін посилився – і це видно

Путіна фізично не буде у Вашингтоні, але він уже виглядає переможцем, пише кореспондент BBC Том Бейтман.

Російський лідер отримав те, про що давно мріяв: вихід на велику геополітичну сцену нарівні з лідером найпотужнішої країни світу – і водночас не поступився ні на йоту у своїй позиції щодо війни.

На Алясці Трамп, судячи з усього, сподівався домогтися від Путіна угоди про припинення вогню. Але замість цього дав російському президенту все: урочистий прийом, політичне визнання і медійну увагу – в обмін на… нічого. Москва не зробила жодного видимого кроку назустріч.

На тлі дедалі жорсткіших риторичних погроз з боку Білого дому – “якщо не припините вогонь, підуть санкції” – Трамп поки що не застосував жодних нових обмежень.

У липні він поставив Путіну ультиматум: зупинити війну за 10 днів або зіткнутися з наслідками. Відповідь Кремля? Продовження війни.

І що? Замість санкцій – запрошення на саміт із Трампом.

Трамп заявляє про “прогрес”, без пояснення, в чому саме він полягає. А Путін отримав стратегічну перемогу, пише Бейтман.

Підпис до фото, Після зустрічі з президентом США минулого тижня Володимир Путін, схоже, зміцнив свої позиціїКлючовим елементом динаміки стає зміна акцентів у Вашингтоні: Трамп більше не вимагає негайного припинення вогню – він говорить про “довготривалий мир”.

І тут Путін знову отримує перевагу.

Попри роки дипломатичних зусиль Заходу, включно із самітом в Алясці, позиція Путіна залишається незмінною, вказує редактор BBC Monitoring Віталій Шевченко.

Російський лідер знову і знову повторює: щоб досягти миру, потрібно усунути “першопричини” конфлікту.

Під цим Москва традиційно має на увазі ліквідацію української державності в її нинішньому вигляді – саме з цим гаслом починалася так звана “спецоперація” РФ.

Підпис до фото, Хоча Путін і є головним винуватцем війни Росії проти України, йому дозволили виступити на одній з найпрестижніших міжнародних аренІ тепер, як не парадоксально, Трамп дедалі більше схиляється до думки, що саме “стійкий мир”, а не просто перемир’я, може бути рішенням.

І якщо цей “мир” означає поступки Путіну – не виключено, що він готовий до них.

Путін, схоже, знову зумів схилити Трампа на свій бік.

Європу посунули на задній план

Хоча найближчі союзники України з Європи їдуть до Вашингтона, зрозуміло: саміт на Алясці відсунув їх на другий план.

Протягом усього конфлікту європейські столиці виступали за негайне перемир’я. Але тепер, коли Трамп відмовився від цієї мети, між США і Європою утворилася тріщина щодо подальшої стратегії.

Кореспондент BBC в Україні Джеймс Вотерхаус підкреслює: ігнорування ідеї перемир’я – це серйозний удар по Києву і країнам ЄС, адже саме вони наполягали на цьому як на першому кроці.

Підпис до фото, Європейські лідери, зокрема британський прем’єр Кір Стармер, будуть у Вашингтоні, однак позиція Трампа, схоже, розходиться з їхнім поглядомЯк зазначає Том Бейтман, саміт в Алясці став для Путіна потужною трибуною: він не просто демонстративно нагадав європейцям, щоб не заважали його зближенню з Трампом – він зробив це з викликом.

Це була спроба знову розгойдати і без того крихкий міст між адміністрацією Трампа і європейськими союзниками Америки. Прийом, до якого Кремль вдавався не раз у роки попереднього президентства.

Але тепер Путін пішов ще далі. У безпрецедентній заяві він фактично підтримав тезу Трампа про те, що цієї війни б і зовсім не було, якби Трамп залишався при владі, а не Джо Байден.

Для Путіна це – не просто реверанс. Це чіткий сигнал американським виборцям, особливо тим, хто досі вірить у міф про “вкрадені вибори” 2020 року. І все це – на території США, на майданчику, наданому особисто Трампом.

У кількох фразах Путін зміг вдарити відразу по двох больових точках: по єдності Заходу і по внутрішньому розколу всередині самих Сполучених Штатів.

Зеленський – з надіями, але без гарантій

З якими почуттями Володимир Зеленський приїхав до Вашингтона на тлі цих подій?

Можливо, з розчаруванням і тривогою, розмірковують кореспонденти ВВС. Остання його зустріч із Трампом у Білому домі, у лютому, закінчилася вкрай невдало.

Зараз, перед обличчям дедалі агресивнішої Росії, Києву потрібні конкретні гарантії безпеки. Але після саміту в Алясці, де не було ні Зеленського, ні його союзників, ці надії виглядають дедалі ілюзорнішими.

Про членство в НАТО в найближчому майбутньому немає мови. А отже – тільки реальні, надійні гарантії можуть стати основою хоча б для припинення вогню, вважає Пол Адамс, дипломатичний кореспондент ВВС.

Без них, як стверджується, ніщо не зупинить Росію від повторного нападу в майбутньому.

Від початку року Велика Британія і Франція обговорюють ідею “коаліції охочих” – сил, що захищатимуть українське небо і море в разі перемир’я.

Прем’єр Британії Кір Стармер навіть говорив про “зрілі операційні плани” щодо розміщення “гарантійних сил”. Але хто до них увійде, коли і як – поки що неясно.

А тепер, коли Трамп відмовляється від ідеї перемир’я як такого, Зеленський опиняється в ще більш уразливому становищі, ніж тиждень тому.

Саміт у Вашингтоні важливіший, ніж здається

Однак зустріч у Білому домі в понеділок може виявитися значно доленоснішою – не лише для України, а й для всієї архітектури європейської безпеки, вважає кореспондент ВВС Френк Гарднер.

На тлі саміту на Алясці, де Україну фактично виключили з діалогу, у Вашингтоні Зеленський не буде один. Поруч з ним – лідери Німеччини, Франції, Британії та Єврокомісії. Це сигнал: Україна та її союзники мають намір не дати США і Росії укласти “мир” за її спиною.

Кір Стармер, Еммануель Макрон, Фрідріх Мерц, Марк Рютте – кожен з них везе до Вашингтона одну думку: мир неможливий без України. І він неможливий без твердих, юридично зафіксованих гарантій її безпеки.

Стармер просуває план “Коаліції охочих” – обмеженої, але надійної військової присутності в Україні для захисту її неба, морів і відновлення армії.

Але доля цих планів – у руках Трампа, який може або їх підтримати, або – на догоду Путіну – відмовитися.

Підпис до фото, Європейські лідери, багато з яких 17 серпня провели відеоконференцію для обговорення війни РФ в Україні, заявили, що поїдуть до Вашингтона, щоб підтримати Зеленського під час його зустрічі з ТрампомПоки що на столі, за даними джерел BBC, обговорюється потенційна угода: Україна відмовляється від частини територій в обмін на гарантії безпеки.

Але чи погодиться на це Київ, якщо мова піде, наприклад, про 30% Донецької області, які Росія ще не окупувала? І чи не стане це кроком до стратегічної незахищеності української столиці?

Очільниця європейської дипломатії Кая Каллас свого часу сказала: перемога України – це не тільки про території. Це насамперед – про виживання вільної та незалежної держави. Якщо домовленість, що народжується зараз у Білому домі, дасть Україні такі гарантії, це теж буде формою перемоги.

Але всі військові аналітики впевнені: навіть якщо бойові дії припиняться, Путін не зупиниться. Через 3-4 роки, посиливши армію, він може знову піти в наступ.

Ось чому мова сьогодні – не просто про мир. Мова про те, хто буде готовий випустити першу ракету, коли Росія спробує знову напасти.