Інженерне диво: У Швеції величезну церкву перевозять на колесах

Підпис до фото, Церкву помістили на платформу з багатьма колесами 39 хвилин(и) тому

У шведському місті Кіруна відбудеться унікальна подія: будівлю церкви, збудованої в 1912 році, повністю перевезуть на інший кінець міста.

Піднята на гігантську платформу на колесах церква здолає шлях у п’ять кілометрів. Очікується, що поїздка займе два дні, оскільки рухатиметься процесія з максимальною швидкістю 500 метрів на годину.

Необхідність перевезти 113-річну церкву виникла через загрозу просідання ґрунту. Це пов’язана з розломами, що утворилися внаслідок столітнього видобутку залізняку в цих місцях.

Висота церкви складає 35 метрів, ширина – 40 м, а вага – 672 тонни. Колись її визнали найкрасивішою будівлею Швеції, збудованою до 1950 року.

З моменту будівництва церква є символом і головною пам’яткою шведської крайньої півночі.

Місто Кіруна розташоване на півночі країни за Полярним колом.

Підпис до фото, Вікарій церкви Олена Тьярнберг сказала, що, на жаль, церква залишає своє споконвічне місце, але це необхідно зробити задля її збереженняПодорож церкви розпочалася у вівторок із короткої церемонії, під час якої вікарій церкви Лена Тьярнберг та єпископ єпархії Лулео Оса Нюстром благословили переїзд.

Після чого споруда на платформах рушила в дорогу, проїхавши за першу годину лише 30 метрів.

За повільним просуванням величезної дерев’яної конструкції спостерігають сотні людей, що стоять вздовж дороги. Багато хто називає те, що відбувається, дивом інженерної думки.

“Натовп зібрався величезний. Це не лише жителі Кіруни, люди приїхали з інших куточків Швеції та з-за кордону. Я чула розмови різними мовами, — каже Софія Лагерльоф Мяттяя, експертка з питань із культури, — Це історія, яка твориться на наших очах”.

“Це історична подія, дуже масштабна та складна операція, і ми не маємо права на помилку. Але все під контролем”, – запевнив керівник проєкту Стефан Хольмблад Юханссон.

Підготовка до переїзду зайняла кілька років. За словами Юханссона, найбільшою проблемою була підготовка дороги для перевезення настільки широкої будівлі.

“Ми розширили її до 24 метрів, прибрали ліхтарі, світлофори, а також міст, який все одно планувалося знести”, – сказав Юханссон.

Одним із найделікатніших аспектів переїзду є збереження внутрішніх скарбів церкви, які не можна винести і знову занести.

Серед іншого йдеться про картину над вівтарем, написану принцом Євгеном (1865-1947), сином короля Швеції Оскара II.

“Вона приклеєна безпосередньо до кам’яної стіни, її було б складно зняти, не пошкодивши. Тому під час переїзду вона залишиться всередині церкви надійно закріплена. Те саме зроблять з органом із тисячею труб”, — пояснює керівник проєкту.

Підпис до фото, Церква побудована в 1912 роціЗагроза просідання ґрунту торкнулася багатьох районів Кіруни. До середини 2010-х років багато будівель міста вже перевезли, знесли, чи перебудували.

Зокрема, годинникову вежу старої ратуші перенесли і тепер вона розташована поряд із новою ратушею.

Перенесення церкви відкладалося наскільки це було можливо. Фахівці розуміли, що перевозити її можна лише всю разом, на відміну від багатьох інших будівель, які переміщали частинами.

За шведським законодавством, гірничодобувна діяльність заборонена під заселеними районами, і в Кіруні вона не проводилася.

Місто відчуває на собі наслідків змін у підземних шарах, що формувалися в безпосередній близькості від нього протягом десятиліть.

Підпис до фото, Стіни церкви закріпили“Ризики падіння людей у тріщини немає. Але тріщини можуть пошкодити водопостачання, електропостачання та каналізацію. Людям треба переїхати, поки інфраструктура не вийшла з ладу”, – попереджає Роберт Ілітало, генеральний директор компанії-девелопера Кіруни.

Міська влада оцінила проєкт із переселення людей та перенесення будівель у безпечніші райони Кіруни більш ніж у 10 млрд шведських крон (1 млрд доларів США).

Ці витрати взяла на себе компанія LKAB, оператор залізниці і найбільший роботодавець Кіруни.

Місцеві жителі із сумом коментують ці події. Багато хто пам’ятає, як уперше прийшли до церкви ще зі своїми бабусями та дідусями, а потім водили туди вже своїх онуків.

“Церква служила духовним центром і місцем зустрічі нашої громади протягом поколінь”, – каже Софія Лагерльоф Мяеття.

Вікарій церкви Олена Тьярнберг також говорить, що церкву, на жаль, доводиться відривати від коріння, але це краще, ніж дозволити їй зруйнуватися.

“Всі знають, що її потрібно перенести: ми живемо в шахтарському селищі і залежимо від забаганок шахти. Я вдячна, що її переносять у новий центр, куди ми підемо за нею”, — сказала вікарій.

Якщо все піде за планом, до нового місця церкву доставлять до вечора середи.