Джерело: www.volynpost.com
Журналісти сайту «Конкурент» побували на місці подій.
До інтенсиву долучились працівники департаменту молоді та спорту спільно з працівниками Луцького міського молодіжного центру та представниками патрульної поліції Волинської області. Ментором виступив радник міського голови з питань безбар’єрності Євген Сивопляс.
Захід проходив у три етапи: спочатку учасники мали пересуватись у кріслі колісному, потім йти наосліп із білими тростинами, а наприкінці – на милицях із загіпсованою ногою.
Стартували від Волинської обласної лікарні та рухались проспектом Грушевського в сторону «Променя».
Першим викликом для тих, хто пересувався на кріслі колісному, стала нова зупинка біля лікарні – біля неї є пандус для заїзду, але, щоб виїхати на тротуар далі, треба здолати сходинку.
За кілька метрів – яма біля решітки стічних вод, до якої спершу треба не втрапити колесом, а потім ще виїхати під гірку.
Далі шлях щоразу переривався бордюрами без понижень, тому учасникам доводилось вставати з крісла та переставляти його. Тільки на виїзді з одного двору є пониження бордюрів та попереджувальні тактильні смуги.
«Важко, тому що треба бути у дуже гарній фізичній формі, особливо у верхній частині тіла. Морально складно, бо ти розумієш, що не можеш зробити рутинні завдання, які на перший погляд здаються простими. Дуже багато перешкод, які треба подолати – це сумно насправді», – ділиться учасниця Катерина.
Покриття пішохідних зон неоднорідне, асфальт змінюється бруківкою та навпаки, тоді як їх стики утворюють нові перешкоди для крісел колісних.
На деяких ділянках коріння дерев руйнує покриття, внаслідок чого утворюються горби, які неможливо здолати без допомоги.
Долаючи нелегкий шлях, учасники тестували деякі пандуси. Пандус Нової пошти особливо їх вразив, його кут – 18,9°. Щоб заїхати на нього кріслом колісним, директору департаменту молоді та спорту Володимиру Захожому довелось докласти немало зусиль та виштовхувати себе руками.
На одному з переходів учасниця Анна з’їхала з високого бордюру й одразу застрягла колесом у решітці водостоку.
Щоб дістатись до будівлі спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву плавання – кінцевої локації першого етапу, учасникам довелось здолати кілька пішохідних переходів без понижень та високі розбиті бордюри.
До входу в басейн веде пандус. Зі слів Євгена Сивопляса, пандус завузький, має покриття з фаскової бруківки, яка створює перешкоди, а кут ухилу перевищує норму на пів градуса. Попри це двоє учасників досить легко його здолали. Поріжки вхідної групи ускладнили заїзд до установи.
«Першим ділом понизимо пороги в приміщенні не до двох сантиметрів, а просто в нуль. Навіть ті 2 сантиметри були незручними, бо передні колесика не дають можливості проїхати», – каже Володимир Захожий.
З цієї локації учасники рухалися вже наосліп. На шляху зустрічались обмежувальні стовпчики, пішохідні переходи, стовпи та бордюри. Орієнтуватись їм допомагала тростина та хлопки супроводжуючого, який виступав для них своєрідним «маячком».
Також одним із завдань було наосліп зайти до аптеки та здійснити покупку.
Начальниця відділу молодіжної політики департаменту молоді та спорту Зарина Дацик, яка виконувала його, розповіла про цей досвід:
«Найскладніше – це дезорієнтація. Хотілося згадати, де ти знаходишся і що є поряд. В аптеці до мене поставились добре, але це було все одно складно: знайти двері, зрозуміти. Я сама попросила аптекарку говорити зі мною, щоб я йшла на голос. Якби цього не було, то я не знаю, як довго я до каси йшла б».
Пізніше ще двоє учасниць мали наосліп придбати продукти у мінімаркеті, з чим вони впорались, задяки небайдужості працівниць магазину: їм допомогли знайти товар та розрахуватись.
Третій етап інтенсиву розпочинався зі скверу біля Головного управління Національної поліції. Там учасникам наклали на одну ногу гіпс і видали милиці, після чого вони отримали завдання відвідати супермаркет в ЦУМі та вирушити до Луцького міського молодіжного центру.
У ЦУМі викликом став траволатор, яким треба було спуститися до магазину. Учасникам довелось застрибувати на нього, намагаючись одночасно втримати від падіння себе та милиці.
У супермаркеті вони мали придбати 2 літри води, яблуко, плавлений сирок, пачку вологих серветок та булочку. Усе це повинні були зробити без сторонньої допомоги.
Поліцейська Анастасія вважає, що супермаркет абсолютно не пристосований для людей із милицями:
«Ті самі кошики – взагалі незручно із ними ходити. Нічого не передбачено для людей із милицями в супермаркеті, слизько. Максимально незручно з пакетами йти, треба передбачати це, бо поки дійдеш – навіть яблуко в мене розчавилось».
Придбавши все необхідне, учасники дійшли до зупинки громадського транспорту, тролейбусом доїхали до зупинки «Ліцей № 4», а звідти пішки через парк долали останню ділянку маршруту.
До Луцького міського молодіжного центру вони дістались суттєво втомленими.
Своїми враженнями поділився Директор КЗ «Луцький міський молодіжний центр» Юрій Семчук:
«Це було складно, тому що ми зазвичай не цінуємо те, що ми маємо. Я пересувався за допомогою милиць, нога була ніби відсутня і це було складно. Складність у тому, що дуже втомлюєшся. Не приділяють увагу тому, що в магазині людині потрібно відпочивати, незручно носити кошик. У магазині однозначно потрібні лавки. Починаєш хапати товари, які ближче, бо тобі важко ходити далі. У місті – чим більше лав, тим більше можливостей перепочити».
Також він зазначив, що бажано, щоб люди, які приймають рішення по забудові, брали участь у таких експериментах, аби розуміти ці нюанси.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
