Джерело: www.volynnews.com
Однак ровер – не лише для переміщення. Його успішно використовують і просто для отримання задоволення від життя, для наближення до природи і, зрештою, спорту. Велосипед – невід’ємна частина міської культури і має свою історію.
Двоколісний довгий час для багатьох залишався чимось дуже незвичним і диким. Ширилися чутки, що велосипедисти, як і масони та євреї, винні в усіх бідах світу. Темні люди пов’язували двоколісну машину і її вершників з нечистими силами. Але такі часи і погляди давно забуті.
З часом ровер ставав усе популярнішим, у містах почали з’являтися велосипедні клуби. Влада вводила правила дорожнього руху і обов’язкову реєстрацію з номерними знаками. Коли вперше з’явився велосипед в Луцьку, сказати важко. Документально їх фіксують тільки на початку ХХ століття. Транспорт обладнували номерним знаком і брали щорічний податок.
Справжнє пожвавлення велосипедного руху в Луцьку відбулося у міжвоєнний період. Загалом спорт у той час був на важливій повістці дня. Циклісти, як тоді їх називали, на вулицях міста – дуже звичне явище і вже буденне. Саме в цей час ровер стає предметом особливої культури відпочинку, а не просто способом пересування чи дивною машиною. Лучани виїжджають велосипедами на природу, катаються містом, фотографуються.
На природу велосипедом
Кількість велосипедів стрімко збільшується. У 1925 році в місті зареєстровано 125 двоколісних. За п’ять років їх кількість збільшилася в кілька разів. У Луцькому повіті на той час було зареєстровано майже півтори тисячі роверів. Популярні марки: австрійський Puch, англійський Albion, німецький Göricke, польські Łucznik, Wisła та інші. Їх можна було купити в луцьких магазинах.
Читати ще: Була в Луцьку парова машина. Коротка історія старих млинів
Та все ж головна функція тодішнього міського велосипеда, окрім пересування, – змагання. У 1924 році було організовано перший велосипедний чемпіонат Луцька. Помітних рухів після цього не було. Вибух велосипедного життя почався 26 лютого 1928-го. Тоді утворилося Товариство велосипедистів у Луцьку з метою пропаганди велоспорту, туризму та організації змагань.
У червні 1928 року луцьке товариство за підтримки Союзу польських велосипедних товариств організувало чемпіонат Волинського воєводства з трасою на 100 км у ковельському напрямку. У ньому взяли участь велосипедисти, які мали легітимації від Союзу польських велосипедних товариств. Переможці отримали пам’ятні медалі. Це було перше велосипедне змагання, яке зібрало багато глядачів. Переможцем став представник луцького Єврейського спортивного клубу Самуель Гертнер. Сто кілометрів він подолав за 3 год 56 хв 17 сек.
Логотип Товариства велосипедистів у Луцьку
Усе ж цікавіше було, коли до змагань стали звичайні власники велосипедів. У листопаді 1928 року луцьке товариство організувало першість Луцька на трасі завдовжки 50 км. Участь взяли 25 осіб, із яких п’ять були членами товариства. До фінішу доїхали тільки 10. Це зрозуміло. По-перше, 50 км для непідготовлених людей – це багато. По-друге, врахувати треба, що змагання проходили міжміськими дорогами, покритими неідеальною бруківкою. Скільки кілометрів такої їзди на першість можна витримати?
Це змагання неабияк зацікавило місцеву публіку. Подивитися на нього в межах міста зібралося 500 осіб. Переможці отримали цінні призи та медалі. Чемпіоном став уже знаний Самуель Гертенр. А один із членів товариства велосипедистів посів лише третє місце, але також отримав приз як перший із представників організації, який виборов призове місце на змаганні.
Перед стартом у Луцьку. Велосипедист Г. Варух, ліворуч біля нього стоїть віце-президент луцького клубу Сокольський
Велосипеди можна було купити також в магазині Піновського, який був членом товариства
Велосипедний номер
За перший рік діяльності Товариство велосипедистів у Луцьку організувало більш як 30 туристичних поїздок із середньою довжиною 30 км. Виїжджали у Рожище, Олику, Клевань, Торчин, Ківерці, Рівне, Дубно, Кременець, Ковель. Кілька поїздок було до лісу по гриби, ягоди й горіхи. У туристичних мандрівках також брали участь жінки. У луцькій пресі тих часів, яка не минала увагою діяльність спортивних організацій, цей момент акцентується як важливий: що жінки доводять свою спроможність нарівні з чоловіками їздити у далекі поїздки велосипедом. На той час рух за права жінок був актуальний і мати погляди про нібито слабкість жінок перед чоловіками вважалося застарілим і моветоном.
Читати ще: Виставка коней у Луцьку в 1933-му: міць і слава волинських стаєнь
Серед членів товариства також були жінки. Наприклад, дочка знаного луцького кондитера Емілія Розаліні, дружина віце-президента товариства Анна Сокольська. Списків членів поки не виявлено. Імовірно, жінок було більше. Товариство організовувало й окремі жіночі змагання, що вже свідчить про те, що поціновувачок велоспорту в Луцьку було достатньо.
Краєзнавча мандрівка з Луцька, 1935 рік. Місце невідоме
На вулиці Ягеллонській (Лесі Українки)
У лютому 1929 року Товариство велосипедистів у Луцьку відкрило мотоциклетний відділ і змінило назву. Відтоді це вже Волинське товариство велосипедистів і мотористів у Луцьку із засягом діяльності на ціле Волинське воєводство. Робота мотоциклетного відділу – інша історія, про яку розкажемо згодом. Протягом першого, 1928 року товариство зросло до кількох десятків членів. Плани на 1929 рік: проведення 15 змагань (у тому числі великий «Пробіг Волині»), туристичні виїзди ще далі – до Львова і Любліна. Фінансовим джерелом діяльності товариства були членські внески і благодійні пожертви.
До велосипедного руху в місті вирішила приєднатися редакція тижневика «Волинський огляд» (це польськомовна газета, яка в оригіналі мала назву Przegląd Wołyński). Редакція газети стала співорганізатором першості «Пробіг Волині». Велозмагання було влаштовано 25 серпня 1929 року на відстані 169 км за маршрутом Луцьк-Рівне-Дубно-Луцьк. Подібні змагання влаштовувало кожне воєводство. На старт вийшло 27 учасників, із яких фінішували десятеро.
Читати ще: Історична мить на Kodak: фотографія в міжвоєнному Луцьку
Перше місце здобув поліцейський зі Львова, член львівського клубу Pogoń Францішек Бабяж з часом 6 год 42 хв. Друге, третє і четверте місця посіли лучани, представники товариства, далі місця розподілилися за велосипедистами з Луцька, Рівного, Клевані. Окрім медалей, серед призів переможцям – велосипед, кімнатний годинник, фотоапарат.
Група велосипедистів під час змагань на Волині
Значне пожвавлення спричинило будівництво у Луцьку сучасного спортивного комплексу з футбольно-легкоатлетичним стадіоном, окрема частина якого містила велотрек. Ідея спорудження стадіону з велосипедним тором належить саме Волинському товариству велосипедистів і мотористів, яку вони озвучили ще в 1929-му. Комплекс відкривали двома чергами. Спочатку – так званий йорданський сад. Облаштували окремі зони для дівчат і хлопців, бетонний відкритий басейн для плавання, зону для дітей з гойдалками, алеї з квітами, зони для стрибків, для бігу, для волейболу, павільйон. Кожна зона була обсаджена деревами та кущами і таким чином відділялася від іншої. Йорданський сад активно використовували для організації дитячого спортивного дозвілля усе десятиліття тридцятих.
У 1933 році відкрили стадіон. Юзеф Пілсудський дав особисту згоду на найменування його іменем цього стадіону на шість тисяч осіб. Крім футбольного поля, тут облаштували бігову доріжку завдовжки 400 метрів із шістьма смугами, поряд з нею – велосипедний тор завдовжки 500 метрів, трибуну на 400 глядачів, дрібнокаліберний тир, майданчик для чеського гандболу, тенісні корти, тунель під трибуною для виходу спортсменів.
Поява велотреку дозволила відкрити ще один напрямок професійного велоспорту в Луцьку.
Велозаїзд з нагоди відкриття стадіону, 1933 рік
Бігові доріжки та велосипедний тор на новому стадіоні, 1933 рік
У 1930-х веломототовариство організовувало змагання і для початківців. Довжина траси – всього 25 км. Такі малі заїзди проводили і для досвідчених роверистів. Іноді маршрут прокладали вулицями міста. Також відбувалися постійні чемпіонати Луцька на 50 і 100 км. Постійні туристичні виїзди набували все більшої популярності. Члени товариства пробували себе і в інших видах спорту.
Редакція тижневика Przegląd Wołyński була й надалі зацікавлена у співпраці з Волинським товариством велосипедистів та мотористів. Так, заснований раніше «Пробіг Волині» проводили щорічно.
У 1933 році газету Przegląd Wołyński перейменували на Wołyń. Вирішили, що переможець отримуватиме перехідний кубок Волині. «Пробіг Волині» (альтернативна назва – кубок Волині) був найпрестижнішим велосипедним змаганням. Різні установи, організації, окремі приватні особи і навіть волинські міста фундували окремі нагороди для переможців та учасників заїздів. У цьому виді завжди брали участь близько пів сотні спортсменів.
Учасник змагань
У 1935 році й надалі участь в Кубку Волині брали велосипедисти зі Львова, Варшави, Радома. Для різноманітності організатори спробували змінити місце старту. Цього разу це було Рівне. Але ідея була невдалою через організаційні вади.
Фінішували спортсмени завжди на стадіоні в Луцьку. З кожним наступним змаганням усе більше членів Волинського товариства велосипедистів та мотористів було серед переможців. Клуб все більше набував статусу спортивного. Проте і краєзнавчо-туристична секція не зменшувала своєї активності.
У другій половині 1930-х уже не тільки товариство організовувало велозмагання. У Луцьку діяло багато спортивних клубів, організацій, в яких працювали й велосекції. Ставали популярними і невеличкі маршрути від кількох до кільканадцяти кілометрів, які потребували менше часу й організації, ніж кубок Волині.
Історія луцького велосипеда має цікаві сторінки і після Другої світової війни. Про неї – згодом.
Олександр КОТИС
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
