Теплого червневого ранку, згадка про який тепер з ним на все життя, головний сержант ЗСУ Анатолій Осуховський лежав на землі зі зв’язаними руками, притиснутий важкою колодою, і чекав страти. Ще кілька хвилин тому йому здавалося, що це лише затяжний сон, хворобливі видіння в гарячковому маренні. Все відбулося так стрімко, ніби над плівкою його життя попрацював …
Більше про це на: www.pravda.com.ua
