З перерізаним горлом 5 діб повз до українських позицій: історія військового, який втік з полону...

Що згадує та які прогнози дають лікарі — читайте у матеріалі Суспільного.

“Його спочатку одні впіймали, а потім вже завели в підвал, там вже були зовсім інші військові. Там їх було двоє, і ці двоє знущалися над ними”, — каже дружина військового.

Вікторія розповідає, як російські військові катували її чоловіка — 33-річного нацгвардійця Владислава. Йому перерізали горло і залишили помирати. Але він зміг врятуватись. Нині боєць у відділенні реанімації лікарні області. Говорити не може — про все, що відбулося, написав у щоденнику. Пригадує: кілька тижнів тому його бригада втратила контроль над позицією поблизу Покровська. Намагаючись допомогти побратимам, Владислав потрапив у полон.

“Те, що він розповідав, що першим хлопцям, які потрапили в полон — вони були з розвідки — їм виколювали очі, відрізали губи, чоловічі органи обрізали, вуха, ніс”, — каже брат Владислава Євген.

Владислав був останнім серед восьми бійців, кого російські вйськові скинули в яму — вони думали, що всі мертві, розповів рідним поранений. Дочекавшись, коли військові РФ пішли — Владислав перев’язав горло тканиною і майже пʼять діб повз до українських позицій.

“Він каже, що йому повезло тим, що коли їх викинули в яму, зверху ще сміття висипали, щоб не так видно було. Там була побита пляшка, у нього ж руки були зв’язані, і так він зміг тією пляшкою порізати мотузку”, — розповідає Вікторія.

17-го серпня його доставили до одного з медзакладів Дніпропетровщини у вкрай важкому стані, каже гендиректор Сергій. Додає: у Владислава була велика крововтрата, рани почали загнивати.

“Коли перерізають горло, коли людина стікає кров’ю — шансів мало. Він тримався до кінця, але, знаєте, відрізняє те, що він до кінця був впевнений, що все буде добре”, — каже медик.

Сергій зазначає: військовослужбовцю вже провели операцію. Додає: лікарі зроблять все можливе, аби Владислав знову міг говорити.

“Вже взяли зобов’язання всі лор-хірурги зробити настільки класну операцію, щоб і шовчику не було видно, щоб міг розмовляти і дихати самостійно. Все це скласти в одне ціле, все очистити, все привести до порядку, а потім зробити операцію”, — розповів Сергій.

Попри те, що пережив — Владислав вже думає про повернення на фронт, каже його брат Євген.

“Пише, що щоб ті тварюки всі відчули те, що відчув я і ті сім наших хлопців-козаків”, — каже брат пораненого.

Додає: найбільше чоловік зараз мріє побачити свою 4-річну доньку.

“Вона дуже до нього так тягнеться, вона схожа на нього, трошки так є, що кажуть. І теж така непосидюча, як він точно”, — розповіла дружина Владислава.

За 11 років війни таке поранення серед військових в цьому медзакладі лікують вперше, каже гендиректор Сергій.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!