«Поїхали з батьком у Київ, не маючи житла й роботи». Як гімнастка з Волині стала...

Як йдеться в сюжеті ТРК «Аверс», рідні зустріли дівчину на пероні вокзалу в Луцьку.

«Дівчата важко працюють по 12 годин. А ще зараз такий час, коли вибухи. Але вони настільки цілеспрямовані, що з вірою прийшли до перемоги», – відзначила бабуся Олександри Світлана Іванівна.

І дідусь, і батько Віктор, і тітка Ольга – усі зі гімнастикою знайомі. Доля дівчини була вирішена задовго до її появи на світ.

«Батько казав: якщо народиться дівчинка, то буде займатися художньою гімнастикою. Бо це так прекрасно, елегантно і граційно. У три роки віддав дочку на гімнастику», – додала бабуся.

Читати ще: Спортсмени з Волині вибороли дві нагороди на масстартах чемпіонату України з біатлону

У Луцькій спортивній школі № 2 Олександра займалася до 14-ти років, поки її не помітила відома тренерка Альбіна Дерюгіна. Вона запросила дівчину в збірну України. Тато Олександри розрахувався з роботи, щоб разом із донькою переїхати до столиці.

«Вони із батьком поїхали в Київ, не маючи житла й роботи. Потім почалася повномасштабна війна. І треба було вибирати: або продовжувати тренування з гімнастики, або їхати додому», – розповіла тітка Ольга.

Гімнастка продовжила тренування. Братика Дмитра Олександра бачить рідко, а маленьку сестричку Варвару по приїзду побачила вперше у житті. Батько, який вклав стільки зусиль у розвиток доньки, зараз боронить Україну.

«Це перемога кожної з дівчат. І кожна, думаю, присвятила її комусь. У нас це ще більш символічно, бо тато зараз на дуже складному напрямку. Вона навіть не знала, чи він має змогу дивитися трансляцію», – поділилася тітка.

Приїхавши в Луцьк, Олександра більше говорила не про себе, а про команду.

«У День Незалежності ми зробили свято для України, адже золота в групових вправах не було 23 роки. Тренувалися складно, бо в Києві майже щоночі повітряні тривоги», – прокоментувала Олександра Ющак.

Читати ще: «Починаємо 31 серпня грою в Луцьку». Тренер ФК «Любарт» – про зміни у складі й підготовку до сезону Екстра-ліги

Як казала дівчина, складніше морально через відстань від найрідніших, яким присвятила перемогу.

«Дякую батькам, сім’ї і тренерам, які підтримують мене. Ми кожного дня на зв’язку. Іноді після важкого тренування хочеться обіймів, розмов на кухні. Але головне – вірити і йти далі», – акцентувала спортсменка.

До слова, Олександра привезла не тільки світове золото, а ще дві медалі із чемпіонату Європи, бронзову нагороду чемпіонату світу за індивідуальні вправи.

Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу