“Повномасштабне вторгнення Росії в Україну, що розпочалося 24 лютого 2022 року, стало безпрецедентним випробуванням для всіх сфер життя, і освітня система не стала винятком. Від перших днів війни, коли мільйони дітей були змушені залишити свої домівки, а тисячі шкіл та університетів опинилися під обстрілами, до сьогодення, коли освіта демонструє вражаючу стійкість та інноваційність — вона”, — повідомляє: ua.news
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну, що розпочалося 24 лютого 2022 року, стало безпрецедентним випробуванням для всіх сфер життя, і освітня система не стала винятком. Від перших днів війни, коли мільйони дітей були змушені залишити свої домівки, а тисячі шкіл та університетів опинилися під обстрілами, до сьогодення, коли освіта демонструє вражаючу стійкість та інноваційність — вона перетворилася з об’єкта крихкості на рушій змін.
Цей період воєнного стану став каталізатором для трансформацій, які могли б зайняти десятиліття в мирний час. Українська освіта не просто вижила, а й активно адаптується та шукає нові шляхи для забезпечення безперервного освітнього процесу, захисту прав здобувачів освіти та побудови міцного фундаменту для майбутнього країни.
Якими є найгостріші проблеми сьогоднішньої освіти в Україні? Які інноваційні рішення вже впроваджені? Як освіта стає центральним елементом національної незламності? Читайте в матеріалі UA.News.
Вплив війни на освіту: інфраструктурні втрати та психологічні виклики
Повномасштабна агресія призвела до тяжких наслідків для освітньої системи, завдавши нищівного удару по її інфраструктурі та учасниках освітнього процесу. З лютого 2022 року в Україні було пошкоджено або зруйновано понад 3790 навчальних закладів, включаючи школи, дитячі садки та університети. Міністерство освіти і науки навіть створило спеціальний сайт з інтерактивною мапою руйнувань, але масштаби завданої шкоди збільшуються швидше, ніж модератори встигають оновлювати інформацію.
Найбільше постраждала освітня інфраструктура Харківщини, яка до війни мала реноме «студентської столиці» України. Руйнування університетів у цьому регіоні, де навчалося понад 160 тисяч студентів, стало подвійним ударом по системі освіти та науковому потенціалу держави.
Цілеспрямоване знищення освітніх закладів — це не просто побічний ефект бойових дій, а глибоко стратегічна атака на людський капітал України. Руйнуючи школи та виші, агресор завдає удару по майбутньому економічному та науковому потенціалу країни, прагнучи позбавити державу її найціннішого ресурсу — освіченої молоді. Збереження освітнього та наукового потенціалу в умовах війни стає питанням національної безпеки та ідентичності. Окрім руйнувань, війна забрала життя вчителів, учнів та батьків, що перетворює цю агресію на глибоко людську трагедію для всього освітнього середовища.
Військові дії значно змінюють емоційний стан усіх учасників освітнього процесу, викликаючи серйозні психологічні проблеми для дітей, молоді та педагогічного персоналу. Серед здобувачів освіти спостерігається підвищена тривожність, порушення концентрації уваги, знижена мотивація до навчання та емоційна нестабільність. Травматичний досвід, страх та втрата близьких зменшують здатність зосередитися на навчанні, що негативно впливає на когнітивний розвиток та успішність.
В цих умовах освіта перестає бути виключно процесом передачі знань, а набуває нової, критично важливої функції — психологічної стабілізації та соціалізації. Саме тому школи почали активно впроваджувати психологічні тренінги, уроки емоційного інтелекту та практики майндфулнес, щоб допомогти дітям адаптуватися до нової реальності та повернутися до навчання. Створення безпечного, підтримуючого середовища є ключовим завданням, яке допомагає пом’якшити негативний вплив війни та забезпечити дітям можливість зосередитись на здобутті освіти.
Трансформація освітнього процесу: гнучкість, інновації та адаптація
У відповідь на виклики війни українська освітня система продемонструвала надзвичайну гнучкість, швидку адаптацію та впровадження інноваційних рішень. Одним з наймасштабніших і найважливіших досягнень став оперативний перехід на дистанційне навчання. Цей перехід був забезпечений широким використанням онлайн-платформ, таких як Google Classroom, Zoom та Microsoft Teams, а також запуском «Всеукраїнської школи онлайн», що надала доступ до якісних відеоуроків для школярів по всій країні.
Онлайн-навчання стало рятівним кругом, забезпечивши безперервність освітнього процесу, навіть коли очна форма навчання була неможливою через бойові дії чи евакуацію. Дистанційне навчання також має значну перевагу для психологічної стабільності, оскільки дозволяє дітям навчатися вдома, у безпечному середовищі, без постійного страху перед фізичною небезпекою. Ця можливість допомагає зменшити стрес і зберегти фокус на навчанні в складних умовах.
Хоча виклики, пов’язані із соціалізацією, залишаються, онлайн-школи активно використовують живі уроки, інтерактивні завдання та групові проєкти, а батькам рекомендується підтримувати участь дітей у гуртках та спортивних секціях для живого спілкування. Українська система онлайн- освіти швидко розвивається, і сьогодні на ринку працює низка акредитованих дистанційних шкіл, які пропонують повноцінну середню освіту з усіма необхідними документами державного зразка, що визнаються у будь-якому українському виші. Ці школи також надають підтримку тьюторів та підготовку до НМТ, забезпечуючи якісну освіту навіть поза межами традиційної шкільної будівлі.
В умовах постійної небезпеки, особливо в прифронтових містах, таких як Харків, виникла унікальна та надзвичайно важлива інновація — підземні школи. Це не просто укриття, а повноцінні навчальні заклади, що дозволяють відновити офлайн-навчання та забезпечити фізичну безпеку учнів. Станом на вересень 2025 року, у Харкові було відкрито сім підземних шкіл, які стали доповненням до навчальних кабінетів, облаштованих на станціях метрополітену. Одна з таких шкіл, відкрита у Шевченківському районі, розрахована на 1000 учнів і має найвищий ступінь захисту.
Ці заклади повністю адаптовані для інклюзивного навчання та оснащені сучасною технікою, включаючи обладнання для уроків інформатики, надане за сприяння Харківського IT-кластера. Попит на навчання в цих школах шалений, що свідчить про гостру потребу в безпечному офлайн-середовищі. Фінансування будівництва, яке спершу велося виключно з міського бюджету, тепер доповнюється допомогою міжнародних партнерів та урядовими субвенціями. Цей досвід показує, як криза стимулює інженерні та соціальні інновації, які стають моделлю для забезпечення освітнього процесу в умовах, що раніше здавалися неможливими.
Право на освіту в умовах воєнного стану
Право на освіту є одним із фундаментальних прав людини, гарантованих Конституцією України. Однак умови воєнного стану створюють значні виклики для забезпечення цього права, особливо через активні бойові дії, окупацію територій та вимушену міграцію населення. Для подолання цих проблем держава впровадила низку законодавчих та нормативних рішень, спрямованих на захист освітніх прав українських громадян.
Зокрема, Міністерство освіти і науки оновило методичні рекомендації для навчання в умовах війни, які стосуються учнів, що виїхали за кордон та перебувають на тимчасово окупованих територіях (ТОТ). Діти, які перебувають за кордоном, можуть поєднувати навчання в місцевій школі з українською освітньою програмою, обираючи дистанційну, сімейну або екстернатну форми. Результати навчання, здобуті в іноземних школах, визнаються автоматично на основі спеціальних шкал перезарахування балів, що дозволяє уникнути перевантаження учнів і зберегти їх зв’язок з українською освітньою системою. Для учнів з ТОТ передбачені індивідуальні форми навчання, такі як педагогічний патронаж, що враховують обставини безпеки та потреби дитини. Це є стратегічним кроком держави, що спрямований на збереження освітнього потенціалу та утримання українських дітей в освітній орбіті країни, зменшуючи ризики асиміляції та втрати зв’язку з Батьківщиною.
Окрім цього, для забезпечення безперервності освітнього процесу та збереження наукового потенціалу, у Верховній Раді були зареєстровані законодавчі ініціативи щодо надання відстрочки від мобілізації для окремих категорій викладачів, науковців та здобувачів освіти. Ці заходи відображають розуміння того, що освіта є не лише соціальною, а й стратегічною сферою, підтримка якої є критично важливою для майбутнього відновлення та розвитку держави. Таким чином, законодавство використовується не лише для регулювання, а й для гарантування права на освіту в найскладніших умовах.
Майбутнє української освіти: від відновлення до стратегічного розвитку
Незважаючи на колосальні втрати, спричинені війною, українська освіта не просто відновлюється, а переживає наймасштабнішу трансформацію в історії. Керівництво держави розглядає кризу як унікальну можливість для модернізації та стрибка вперед.
Міністерство освіти і науки України реалізує амбітний проєкт, що охоплює 2024-2026 роки, з метою системного оновлення освітньої інфраструктури. У рамках цієї ініціативи планується модернізувати та збудувати понад 1500 освітніх просторів. Ключові напрями включають будівництво 200 підземних шкіл-укриттів, які дозволять повернути очне навчання в небезпечних регіонах. Паралельно відбувається модернізація майстерень у профтехах, яких буде створено 200, та понад 100 сучасних лабораторій, що надасть учням доступ до передових технологій та інноваційних підходів до навчання. Також передбачено оновлення 210 шкільних харчоблоків та створення 963 осередків «Захисту України» для формування в молоді національної ідентичності та базових навичок самозахисту. Ця стратегія свідчить про перехід від простого «відновлення» до цілеспрямованої «модернізації», де кожна інвестиція в інфраструктуру є інвестицією в людський капітал.
Крім інфраструктурних змін, відбуваються фундаментальні реформи змісту та підходів до навчання, які закріплені у Стратегічному плані діяльності МОН до 2027 року. Одним з найважливіших елементів є реформа старшої школи, яка передбачає запровадження профільного навчання з 2027 року, що дозволить учням обирати предмети та курси відповідно до їхніх інтересів та майбутніх професійних планів. Пілотування окремих елементів цієї реформи розпочнеться вже у вересні 2025 року в 30 ліцеях. Це створює реальний зв’язок між освітою та потребами економіки, що особливо важливо в період післявоєнної відбудови.
Трансформації також охоплюють і вищу освіту. Вже запроваджено індивідуальні освітні траєкторії, що надають студентам змогу самостійно формувати свій навчальний план, а також обирати предмети та навіть змінювати спеціальність без повторного вступу. Понад 13 тисяч студентів уже отримали гранти на навчання, а програма подвійних дипломів з університетами Великої Британії, реалізована в рамках ініціативи Twinning, дозволяє українським студентам отримати одночасно два дипломи, не виїжджаючи з країни. Ці зміни спрямовані на підвищення якості та конкурентоспроможності української освіти на міжнародному рівні, а також на її інтеграцію в європейський освітній простір, що є ключовим стратегічним пріоритетом для держави.
Резюмуючи, сьогодні освітня система України переживає, можливо, найскладніший період у своїй сучасній історії. Вона зазнала значних інфраструктурних втрат та зіткнулася з гострими психологічними викликами. Однак, замість того, щоб піддатися кризі, вона демонструє дивовижну стійкість та здатність до адаптації. Масштабний перехід на онлайн-навчання та унікальний досвід будівництва підземних шкіл у Харкові є яскравими прикладами того, як інновації, народжені відчаєм, стають каталізаторами прогресу.
Цей процес підкреслює, що освіта є не лише сферою, що потребує захисту, а й потужним інструментом, який Україна використовує для боротьби та побудови свого майбутнього. Освіта стала фундаментом незламності, що забезпечує безперервність життя в умовах війни.
