Джерело: www.bbc.com
Підпис до фото, Сестри Рита, Регіна та Бернадетта були змушені залишити монастир і перейти до пансіону у 2023 році
-
- Author, Бетані Белл
- Role, Кореспондентка ВВС в Австрії, Зальцбург
- 16 хвилин(и) тому
В Австрії три літні монахині з Августинського ордену — сестра Бернадетта (88 років), сестра Регіна (86) та сестра Рита (82) — втекли з будинку для людей похилого віку і повернулися туди, де минуло їхнє життя, — у монастир Гольденштайн біля Зальцбурга.
Гольденштайн — старовинний замок XIV століття, який з 1877 року служив монастирем. Сотні дівчат навчалися тут у приватній школі, якою опікувався орден.
Монахині присвятили йому все життя: навчали, виховували, доглядали за садом і стінами. Сестра Регіна навіть була директоркою школи, а її товаришки десятиліттями викладали.
Але у 2022 році монастир закрили, школу передали архієпархії Зальцбурга, а сам замок — новому власнику.
Єпископат вирішив, що тримати величезну будівлю заради трьох жінок недоцільно. І сестер перевезли до спеціального пансіону для літніх служительок церкви.
“Нас вигнали”
Для Бернадетти, Рити й Регіни це стало ударом.
“Нас просто вигнали, ніхто нічого не питав. Ми навіть уявити не могли, що церква так обійдеться з нами”, — обурювалася сестра Бернадетта в інтерв’ю австрійській пресі.
У новому місці вони почувалися полонянками. І тоді визріло рішення — повертатися, хай що буде. Допомогли втілити задум колишні учениці.
Жінки зібрали контейнери з особистими речами, перевезли їх у замок і знову сіли на улюбленій терасі, дивлячись на гори.
“Я сказала собі: я точно не помру там. Краще вже серед поля, ніж у чужому домі. Це наш монастир. Ми маємо право бути тут”, — розповіла сестра Бернадетта Der Standard.
Підпис до фото, Для сестер ці мури стали не просто оселеюНасправді те, що сталося, важко назвати справжньою втечею — адже сестри прихопили з собою кілька контейнерів речей, і зробити це потайки було неможливо. Та все ж їм дуже подобається говорити саме про “втечу.
Сестра розповіла, що колись навчалася в одному класі з Ромі Шнайдер, яка потім стала кінозіркою.
Сама ж вона провела в монастирі все життя і пережила зміну п’ятьох настоятельок. Та, за її словами, жодна з них не ставилася до сестер так погано, як остання.
Загроза життю та здоров’ю
Тим часом остання настоятелька, на яку нарікає сестра Бернадетта (її ім’я не називають), разом із провостом абатства Райхерсберг Маркусом Граслем переконують: самостійне життя у спорожнілому монастирі — небезпечний крок, що загрожує здоров’ю й навіть життю літніх жінок.
Грасль назвав вчинок монахинь “абсолютно незбагненним”.
У заяві, яку цитує Der Standard, він наполягає: рішення переселити сестер у будинок для літніх людей ухвалювали “задля їхнього ж блага”.
За його словами, кожен етап цього процесу погоджувався з монахинями. Але самі сестри категорично заперечують і наполягають: їх ніхто не питав.
Автор фото, @nonnen_goldenstein
Підпис до фото, Сестри насолоджуються життям у монастиріПевні підстави для занепокоєння у Грасля є. За час відсутності сестер у замку демонтували ліфт, встановлений ще 1994 року. І тепер трьом дуже літнім жінкам, двоє з яких пересуваються з ходунками, доводиться самотужки підійматися крутими сходами до келій на третьому поверсі.
Перші дні після повернення теж були непростими: без світла, без води, бо будівлю вже давно зняли з обліку комунальних служб. Зараз електрика і вода з’явилися знову, але провост наполягає: замок не можна вважати придатним для життя.
“Приміщення монастиря вже не відповідають жодним нормам, щоб говорити про гідний догляд і безпеку”, — переконаний він. Тому Грасль закликає сестер повернутися до центру для літніх людей, де їм гарантують турботу і медичну допомогу.
“Повернення додому”
Але сестри налаштовані рішуче. І щоб полегшити їхнє життя, на допомогу прийшли колишні учениці й місцеві мешканці.
Заступник мера Зальцбурга Кай Михаель Данкл пообіцяв виділити їм гроші з соціального фонду, що формується із зарплат політиків.
Підпис до фото, Рішучість сестер залишитися в монастирі поділяють і місцеві жителіНе залишилися осторонь і місцеві заклади харчування: три ресторани по черзі привозять монахиням обіди.
“Гольденштайн без сестер — це не те, — каже Софі Тошер, одна з учениць. — Коли їм потрібна допомога, вони просто телефонують — і ми їдемо. Сестри змінили стільки життів на краще”.
Аліша, ще одна з випускниць, додає: “Вони завжди впізнають колишніх учениць — кожну на ім’я. Це особливий зв’язок”.
У соцмережах з’явилися відео: монахині під час молитви, на службі, за обідом, як вони обережно спускаються вузькою крутою сходинкою.
“У школі знову почалися заняття. Діти повернулися, і це безмежно нас радує”, — каже сестра Бернадетта.
Схоже, архієпархія, якій тепер належить школа, дозволила їм брати участь у її житті.
А сестра Рита тим часом найбільше журиться за садом:
“Він трохи заріс. Але це нічого. Нам просто потрібно почати все знову”, — усміхається вона.
І поки три сестри сидять за столом у трапезній, слухають дитячі голоси в коридорах і моляться, вони ясно дають зрозуміти: цього дому не віддадуть без бою — навіть якщо весь світ каже інакше.
