Чому українці та весь світ божеволіють від кей-попу

Підпис до фото, Учасниці кей-поп вечірки в Києві, організованої фанспільнотою UAverse

• • Author, Вікторія Приседська
  • Role, BBC News Україна
• 8 жовтня 2025

“Чесно кажучи, я просто не уявляю, про що говорять мої однолітки, які не цікавляться кей-попом”, – каже 13-річна Марина.

Вона показує мені свою кімнату – справжній клондайк для поціновувача популярної корейської музики.

На стінах – плакати з її улюбленими виконавцями, на полицях – колекції карток з їхніми фото, музичні альбоми, наліпки, ліхтарики для концерту (лайтстіки), фігурки співачок.

Кей-поп допоміг їй знайти друзів, коли у 2022 році вона переїхала з мамою до Варшави. Вона розповідає, що познайомилася з ними під час рандом-денсу – танцювального заходу, який часто проводять прихильники кей-попу.

Її першим захопленням став гурт Blackpink, адже “їхні пісні були практично всюди”.

А зараз вона слухає кей-поп “четвертого покоління” – так називають хвилю корейських виконавців, які зʼявилися після 2021 року, пояснює Марина. Серед них гурт Ive, співачка Yves, а також група ARTMS, на концерті якої вона побувала минулого року в Варшаві.

Утім, найбільше її вразила випадкова зустріч з корейським гуртом, який в центрі Варшави знімав кліп.

Марина знає все про життя своїх біасів, як у кей-поп називають улюблених учасників гурту, й може не замислюючись назвати у правильному порядку пісні на десятках їхніх альбомів.

“Але це не лише музика, мені подобаються їхні образи на сцені, як вони взаємодіють одна з одною, а ще – як вони спілкуються з фанатами”.

Вона погоджується, що це захоплення змінило її життя – вплинуло на стиль одягу і макіяжу, на фільми, які вона дивиться, і навіть на їжу. Серед її улюблених страв – рамен і бульдак (корейська локшина).

Підпис до фото, Кей-поп гурт Ive на церемонії Golden Disc Awards в ЯпоніїМарина не уявляє свого життя без цього світу, який більше нагадує яскраву казку.

Утім, ця індустрія, створена за зразком західного шоубіза, але з азійською наполегливістю доведена до найвищого стандарту, приносить цілком реальні багатомільярдні прибутки.

Чим же кей-поп так захоплює людей і як живуть його фанати в Україні?

Корейське цунамі

Сьогодні шалений успіх кей-поп вже нікого не дивує. З нішевого продукту на початку 2000-х він перетворився на частину глобального музичного мейнстріму.

Кей-поп гурти посувають західних виконавців на верхніх сходинках музичних чартів та бʼють рекорди прослуховування на Spotify.

Підпис до фото, Джісу із Blackpink – амбасадорка бренду DiorТопові зірки, як-от Дуа Ліпа та Леді Гага, Каньє Вест, Coldplay та Ед Ширан, записують дуети з південнокорейськими музикантами. А ті стають хедлайнерами найпрестижніших музичних фестивалів, як Lollapalooza та Coachella, що свідчить вже про визнання не лише від фанатів, а й від самої індустрії.

Кей-поп ідолів обирають обличчям Chanel, Dior та Bulgari, а їхні пісні можна почути у сандтреках голлівудських блокбастерів, як-от “Чорна пантера”, “Фантастична четвірка”, “Співай” чи “Барбі”.

І наче куди вже більше, але цього літа стався ще один прорив.

Мультфільм Netflix “Кейпоп-мисливиці на демонів” підірвав водночас й рейтинги стримінгової платформи, й музичні чарти.

Історія жіночого кей-поп бенду, який вдень збирає стадіони фанатів, а вночі рятує світ від демонів, стала найпопулярнішим фільмом (станом на цей серпень) в історії Netflix. А пісні двох вигаданих гуртів, що фігурують у стрічці, обійшли в музичних чартах реальних гігантів кей-поп – BTS та Blackpink.

Підпис до фото, Героїні мультфільму “Кейпоп-мисливиці на демонів” вдень співають у гурті, а вночі рятують світ від темних сил Популярність корейської попкультури на заході вийшла за межі музики, охопивши кіно, серіали, моду, бьюті-ідустрію, їжу та цифрову культуру й ставши одним із найсильніших культурних експортів ХХІ століття.

Цей феномен вже давно називають корейською хвилею, hallyu, але останнім часом вона все більше нагадує цунамі.

Західний продукт східного виробництва

Утім, це не стихійний результат – саме так все й було задумано, каже BBC News Україна музичний оглядач і письменник Ігор Панасов.

Успіх кей-попу – це результат стратегічного мислення й інвестицій влади та бізнесу Південної Кореї.

Наприкінці 1990-х цей феномен формувався як частина великої культурної експансії країни у світ. А ця музика та її герої створювалися як універсальні та зрозумілі в будь-якій країні, каже оглядач.

Кей-поп – це не традиційний східний продукт, як корейське тхеквондо чи індійська йога, які стали елементом м’якої сили та популяризації образу Сходу, додає сходознавець і дослідник субкультур В’ячеслав Ліхачов.

Сам формат цих музичних гуртів свідомо скопійований з американської попсцени. “Але зі справжньою конфуціанською наполегливістю він доведений до ідеального стандарту”, – каже дослідник.

Йдеться про західний культурний продукт, який виготовляється на Сході й стає предметом експорту.

Хоча саме слово кей-поп вперше пролунало на початку 1990-х, багато хто вважає, що його коріння треба шукати ще у 1950-х.

Підпис до фото, Південнокорейське тріо The Kim Sisters завоювало популярність у США ще у 1960-тихПісля завершення Корейської війни присутність США у Південній Кореї допомогла популяризувати там американську музику та кіно. Тоді ж почали зʼявлятися й перші корейські артисти, які виконували західну музику.

Найвідомішим із них стало тріо The Kim Sisters, яке завоювало популярність у США у 1960-ті. Дівчата співали американські пісні, не знаючи англійської мови й просто наслідуючи звучання. Але їхні виступи на шоу Еда Саллівана та успіхи у чарті Billboard вважають початком впливу корейських виконавців на американську музичну сцену.

Утім, кей-поп у сучасному розумінні почався з гурту Seo Taiji and Boys, які на початку 1990-х створили справжню революцію в корейській попмузиці.

Вони поєднали тексти корейською мовою з афро-американським хіп-хопом та ритмом європейської попмузики 1970-х, виконуючи це все під танці з синхронними рухами.

Цікаво, що дебютний виступ бойзбенду на шоу талантів з тріском провалився – судді дали їм найнижчі бали. Однак пісня I know, з якою вони виступили, та однойменний дебютний альбом протрималися на вершині хіт-парадів рекордні 17 тижнів і змінили історію.

Тоді починають зʼявлятися й фабрики зірок.

Жорсткий відбір, кілька років щоденних тренувань, суворий контроль ваги і фізичної форми та жодної гарантії успіху. Але мета одна – довести талант, зовнішність і харизму артиста до ідеалу – тобто створити “айдола”. Саме так прихильники кей-поп називають своїх кумирів.

Підпис до фото, Учасники гурту BTS Чімін, Чонгук, Шуга, Джей-Хоуп та Ві виступають на “Греммі” у квітні 2025 року Вони часом більше схожі на казкових істот з аніме, ніж реальних людей, але в цьому також частина їхньої непереборної привабливості.

Це індустрія прагне задовольняти смаки й приваблювати, вона має найвищий професійний стандарт всього – від власне музики та виконання до візажу чи операторської роботи, каже Ліхачов.

У ній сконцентровані значні гроші й достатній людський капітал, а це дозволяє застосовувати жорсткий відбір. Виконавців виводять на ринок лише після ретельної професійної підготовки, і кожен має свій детально продуманий образ та історію.

“Маркетингова сила кей-попу не має кордонів, вона дає результат усюди, де є інтернет”, – каже музичний оглядач Панасов.

Недарма ця музика і пов’язана з нею попкультура поширилася саме в епоху інтернету, вважає Ліхачов.

Хореографія з синхронними рухами та специфічна операторська робота буквально “заточені” під формат коротких відео, й саме у такому форматі в тіктоку та ютубі вони й поширюються найкраще.

Але також бездоганно працюють команди, які розкручують зірок у соціальних медіа.

“Масова любов до кей-поп артистів має навіть релігійний відтінок, – каже Панасов. – Це не просто інтерес до пісень, це поклоніння”.

Більше ніж фанати

Водночас самі прихильники кей-попу воліють порівнювати своє захоплення не з релігією, а радше активізмом.

“Мене вражає, як швидко реагує спільнота на будь-який соціальний виклик”, – каже Оксана Шиян, менеджерка поп/к-поп проєктів. Вона та її колеги пригадують, як після обстрілу лікарні “Охматдит” в Києві у 2024 році, українські фанати BTS за пів дня зібрали 170 тисяч гривень.

Масштаб кей-поп спільнот у світі та їхня здатність організовуватися та підтримувати одне одного перетворили їх на справжній феномен.

Підпис до фото, Привітання гурту BTS на ТРЦ “Гуллівер” у Київі від українських фанатів Фанатські спільноти кожного гурту, або фандоми, мають власну символіку й назву. Прихильники BTS, наприклад, називають себе ARMY, що не дивує, враховуючи їхню кількість у світі – 90 мільйонів за найскромнішими підрахунками.

Вони готові вкладати час, гроші та енергію в підтримку улюблених артистів набагато більше, ніж інші музичні фанати. Вони не просто стежать за своїми кумирами, вони їх “станять” – від англійського слова stan, яке поєднує stalker і fan.

Наприклад, влаштовують спільні прослуховування треків на Spotify, Apple Music та YouTube, щоб підняти статистику, або миттєво поширюють нові відео виконавців у соцмережах, щоби вони “залетіли” в тренди.

Підпис до фото, Фанати гурту Blackpink називають свою спільноту Blink Фан-спільноти також збирають величезні гроші для реклами й привітань своїх “айдолів” на вулицях міст.

У 2020 році на дубайському хмарочосі Бурдж Халіфа транслювали 3-хвилинний ролик з учасником гурту BTS Кімом Техьоном. Щоби привітати свого улюбленця з 25-річчям, фанати зібрали близько мільйона доларів.

Але так само швидко вони реагують й на соціальні виклики. У тому ж 2020 році BTS пожертвував на рух Black Lives Matter 1 мільйон доларів. Дізнавшись про це, ARMY за добу подвоїли збір, зібравши ще один мільйон.

“Ми солідарні з чорношкірими ARMY. Вони є важливою частиною нашої родини. І ми підтримуємо чорношкірих людей усюди. Ваші голоси заслуговують на те, щоб їх почули”, – заявили вони у пресрелізі.

Під час передвиборчої кампанії Дональда Трампа вони навмисно викупили більшість квитків на стадіон в Оклахомі, де проходила зустріч, – і не прийшли. Тодішній кандидат у президенти США, вочевидь, відчув ніяковість, зʼявившись перед порожніми трибунами.

“Всім відомо, що кей-поп має величезний вплив, але тепер іноді здається, що він готовий стати інструментом політичних дій, адже фанати надзвичайно добре організовані”, – каже професорка соціології Єльського університету Грейс Као.

Підпис до фото, Кей-поп магазин у ЛондоніТакий звʼязок між фанатами можна пояснити природною потребою молоді відчувати себе “на одній хвилі”, каже дослідник молодіжних субкультур Вʼячеслав Ліхачов.

“Фанатство формує добре соціалізовану особу, зорієнтовану на позитивну взаємодію”, – каже він.

Але у випадку кей-поп, мабуть, варто пригадати ще один факт.

Підписуйтеся на нас у соцмережах

Від самого початку уряд Південної Кореї розглядав його як інструмент пропаганди. Життєрадісні пісні кей-поп виконавців вмикали з гучномовців на кордоні з Північною Кореєю, щоби заманювати перебіжчиків “щасливим” життям південних корейців.

Сьогодні кей-поп – це інструмент культурної дипломатії, в який уряд вкладає величезні інвестиції. При міністерстві культури навіть існує спеціальний відділ, який фінансує музичні проєкти й допомагає молодим артистам виходити на світовий ринок.

І цей культурний експорт приносить цілком реальні гроші.

У 2020 році корейська влада підрахувала, що успіх лише одного синглу BTS Dynamite, який злетів на вершину хітпараду Billboard, принесе в економіку країни приголомшливі 1,43 млрд доларів.

Український фандом

Зрештою, корейська хвиля докотилася і до України.

Тут один за одним почали зʼявлятися каверденс гурти, відкриватися танцювальні студії та кафе з мерчем і корейською їжею.

Зʼявилися фанатські спільноти, які проводять на вулицях флешмоби та привітання “айдолів” та активно волонтерять. Влітку цього року великий фестиваль аніме та кей-попу пройшов у 21 місті України.

“Моє захоплення кей-попом почалося з важкої депресії”, – розповідає BBC News Україна Аліна Мацюрак, співзасновниця однієї з українських фанспільнот гурту BTS UAverse.

Дівчина повернулася з Єгипту, де пропрацювала рік аніматоркою, і не могла звикнути до холоду й сльоти в Україні. В якийсь момент до неї прибігла подруга зі словами: “Ти маєш це побачити”.

Підпис до фото, Так у Львові українські фанати привітали свого кумира, учасника гурту BTS. Хоча ані виконавець, ані сам гурт туди не приїжджали Вона показала їй кліп BTS 2016 року “Blood, Sweat, Tears”. У ньому учасники гурту в екстравагантних костюмах співають і танцюють у розкішному бароковому палаці.

“Мене вразила естетика кліпу, – каже Аліна. – Я просто одразу закохалася”.

Вона почала досліджувати творчість південнокорейського гурту, відкривши цілий пласт культурних шарів у їхніх піснях і водночас захопившись їхньою простотою.

“Вони такі свої хлопці, чуваки з району, з якими можна просто поговорити”, – каже Аліна.

На початку 2021 року разом із Анастасією Кіча, яка також була фанаткою “куленепробивних хлопців”, як розшифровується BTS, вони заснували фанспільноту UAverse.

“Ми поєднали UA, тобто Україна, й назву пісні, яку BTS записали разом із Coldplay, Universe”, – кажуть засновниці.

Почалося все з привітання учасників гурту на рекламних екранах ТРЦ Gulliver у Києві, для якого Аліна й Анастасія зібрали гроші в соцмережах.

“Насправді це більше для фанатів робиться, щоб вони об’єдналися, для них це справжнє свято”, – пояснюють вони.

На сьогодні UAverse провели півтори сотні різних заходів, а їхня спільнота в соцмережах нараховує понад 50 тисяч учасників.

Підпис до фото, Танцювальний кей-поп кавергуртВони організовують фан-кафе – тематичні вечірки, присвячені улюбленим виконавцям, клубні вечірки з каверденс виступами, кей-поп флешмоби та фестивалі.

Цілком у дусі міжнародної спільноти ARMY, UAverse весь час свого існування проводить благодійні збори. До великої війни – для дитячих будинків і притулків, а з 2022 року – на ЗСУ і волонтерам.

Разом з іноземними фанбазами вони організували декілька проукраїнських флешмобів у США. Так, під час концерту BTS у 2022 році американські фани роздавали відвідувачам значки та прапорці України.

На питання, як захоплення кей-попом змінило її життя, Анастасія відповідає, що воно принесло їй багато друзів. Це головна риса спільноти, додає вона.

“Люди приходять на наші заходи, знайомляться, знаходять однодумців, а дехто навіть поріднився”.

Звʼязок з традицією

Хоча кей-поп – це сучасна культура, вона може відкрити шлях у світ традиційної культури Кореї.

“Насправді, вони тісно повʼязані”, – каже Олена Іванченко, викладачка кей-поп танців і засновниця культурно-мистецького центру K-Fun Entertainment.

Вона каже, що кей-поп використовує багато рухів із традиційних корейських танців. Власне її захоплення корейською культурою й почалося з ансамблю народних корейських танців “Тораді”, учасницею якого вона була.

Разом зі своїм колегою, актором, хореографом і викладачем вокалу Олексієм Климовим Олена популяризує корейську культуру в Україні.

Підпис до фото, Засновниця K-Fun Entertainment Олена Іванченко (праворуч) захоплюється водночас і кей-попом, і традиційною корейською культурою Крім танців, це й театральні вистави за народними корейськими сюжетами, кей-поп балет та навіть створення традиційного корейського вбрання з українською вишивкою бісером.

У 2023 році Олена і Олексій організували фанклуб “ARMY BTS UA”. Організація влаштовує флешмоби з привітанням “айдолів”, фестивалі, рандом-денси і читання корейського репу.

Вони також випускають журнал про життя українських кей-поп фанатів.

Популярність цієї культури вони пояснюють просто.

“Це яскравий, безтурботний світ, в якому людина відпочиває, й очима, й душею, й слухом, – каже Олена. – Наші знесилені війною люди беруть цю енергію. Вона змушує їх рухатись, не впадати в депресію”.

Зворотний бік

Захоплення цим яскравим світом дослідник субкультур Вʼячеслав Ліхачов також пояснює потребою в ескапізмі – втечі від реальності.

“Коли навколо так багато напруги, горя, смерті й руйнувань, світ, в якому можна забути про реальне життя, стає ще більш привабливим”.

Особливо коли ця реальність існує переважно у віртуальному просторі. Під час війни музичні виконавці не приїжджають в Україну, але й до повномасштабного вторгнення через космічні гонорари корейських зірок привезти їх було складно.

Водночас безтурботність кей-попу – це скоріше зовнішня обгортка, яка має свій темний бік.

Коли я питаю Марину, чи хотіла би вона стати кей-поп “айдолкою”, вона одразу вигукує: “ніколи в житті, ні за які гроші!”. Вона вказує на нелюдські умови, в яких вирощують майбутніх зірок, а також на “хейт і сексуалізацію” виконавиць у соцмережах.

Ліхачов каже, що у підлітковому захопленні кей-попом також є свої мінуси – це й меркантильна орієнтація на успіх, і фіксація на нереалістичних стандартах зовнішності.

“Підліток поступово звикає до власного тіла, і воно йому зазвичай не подобається. А коли він бачить ці нереально ідеалізовані обличчя, це може бути боляче”.

Підпис до фото, Учасниця міжнародної фанспільноти ARMY з мерчем BTSВодночас для самих південних корейців кей-поп, можливо, став несвідомою відповіддю на почуття скорботи, яке сформувалося у нації після війни.

“Вони називають цей феномен – хан, – каже Олена Іванченко. – Це таке відчуття болю, трагедії, яке вкорінюється і передається через покоління”.

“Важливо, щоб воно не сформувалось у нас”, – додає Іванченко.