Джерело: www.volynnews.com
До Всесвітнього дня боротьби з раком молочної залози, який відзначають 20 жовтня, лучанка поділилася своєю історією боротьби з хворобою, пише Суспільне.
Як зазначила Олена Майданець, уперше симптоми раку помітила влітку 2022 року, коли під час самомасажу виявила утворення у правій молочній залозі. Проте не відразу звернулася до лікаря.
«Я поділилася з колегою, вона каже – телефонуй. Я набираю номер, але це реєстратура, часто буває зайнято. Кладу трубку з думкою: «Я пізніше зателефоную». Дала відмазку, що ще трошечки відтягну ось цей процес, бо страх все-таки був присутній», – зізналася жінка.
Згодом Олена Майданець пройшла обстеження. Їй поставили діагноз: доброякісна пухлина. Прописали лікування. Після чергового обстеження лікар повідомив, що в тілі пацієнтки виявили злоякісні клітини.
«Напевно, найтяжчим періодом було очікування результатів. На той момент рак для мене був тотожний слову «смерть». Зараз це на вигляд комічно, але на той момент я справді собі готувала одяг в разі чого… Я ж дівчинка, я ж маю бути гарною», – поділилася спогадами лучанка.
Про хворобу знало обмежене коло людей, розповіла Олена. Пояснює це тим, що була зовсім не готова ділитися своїм станом, бо не хотіла відчувати, як шкодує її оточення.
«Це буде витрачанням мого внутрішнього ресурсу. Було цілковите нерозуміння, як рухатися далі, як буде складатися моє життя і, напевно, все, що мене підбадьорювало, – це те, що в мене дорослі діти. Я розуміла, що вони впораються», – пояснила пацієнтка у ремісії.
Читати ще: «Головне – вчасно прийти до лікаря», – волинський онкохірург про діагностику раку молочної залози
Першими, хто дізнався про хворобу, були чоловік та сестра. Зі слів лучанки, новина спершу викликала у рідних шок та страх, але згодом вони заявили: разом усе подолають.
Також перед операцією Олена Майданець розповіла про діагноз своєму керівництву. Зі слів жінки, від колег вона отримала підтримку, розуміння, фінансову та емоційну допомогу.
«Перший дзвіночок, який дав мені змінити ставлення до своєї хвороби, стався уже після операції. Я була вдома, це була субота. Я лежала і в мене просто лилися сльози. Це не була істерика, створювалося враження, що відкрили кран з водою. Це я зараз розумію, що то було своєрідне очищення», – сказала вона.
Тоді жінка почала шукати в інтернеті позитивні досвіди подолання раку молочної залози.
«Я проплакала, продивилася ці всі сюжети й згадую, що мені потрібно продати диван. Того дня я його продала і купила нове ліжко. Зараз, коли мої близькі люди питають, як я, то між нами побутує фраза «поплакала і продала диван», – додала Олена Майданець.
Вона зауважила, що дуже вдячна друзям та сестрі, які навпростець запитували: «Лєно, скажи, будь ласка, як краще нам поводитися з тобою?» Слова про те, що вона може на них розраховувати, якщо захоче поділитися емоціями, були дуже важливими у той момент.
«На сьогодні я розумію, що вчинила неправильно, моя мама дізналася про мою хворобу тільки минулого літа. Вона дорікнула: «Як ти могла не сказати, весь цей жах ти проходила одна». Ми думаємо, що оберігаємо наших рідних, але насправді ми їх ображаємо», – сказала Олена.
Жінка розповіла, що пройшла операцію та променеву терапію, наразі перебуває на гормональному лікуванні. Поділилася, що терапію перенесла важко.
«Я живу близько біля онкоцентру, і цей шлях долала за 10 хвилин, то під час променевої терапії мені треба було 40 хвилин. У мене була слабкість, я постійно зупинялася. Мала жахливу нудоту», – розказала вона.
Читати ще: Рак молодшає: волинський онкохірург – про операції, тести Джолі та стрес. Інтерв’ю
Зі слів Олени Майданець, зараз вона намагається не допускати негативних думок, а проживати своє найкраще життя. Після операції почала робити те, що раніше відкладала на потім, зокрема під час лікування вступила в магістратуру на факультет психології. Припускає, що колись зможе допомагати таким же онкопацієнтам.
На її думку, одна з найбільших проблем у лікуванні – відсутність психологів в онкоцентрах. Водночас їхня фахова допомога важлива, особливо на початкових етапах, коли людина дізнається про свій діагноз.
Підтримку для себе вона шукала у громадській організації «Афіна. Жінки проти раку», про яку дізналася випадково, в черзі до онколога.
«Коли я почула довгоочікуване слово «ремісія», радості не було меж. У мене бувають думки про те, що хвороба може повернутися, але я намагаюся переключатися, шукати нові сенси, те, що надихає, що заспокоює: цілковита підтримка сім’ї, родини, друзів, колег, знайомих. Я дякую їм за це», – додала жінка.
Олена Майданець закликала жінок любити себе, проходити огляди, адже не всі види раку можна виявити самообстеженням.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
