Путін підписав плани повернення людей на окуповані території. Чи вони реальні?

Керівник Кремля Володимир Путін підписав указ, яким затвердив концепцію державної міграційної політики РФ на 2026-2030 роки – у ній підбивають підсумки міграційних процесів за останні 6 років та визначають плани на міграцію у Росію на найближчі 5 років. Серед них – повернення людей на окуповані Росією території. Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) вивчили цей документ : ось які там є цікавинки щодо самої країни-агресорки та що у ньому стосується окупованої частини України.

У концепції державної міграційної політики РФ на 2026–2030 роки зазначається, що в попередні роки збільшилася кількість іноземців, які приїжджають до Росії на роботу – зокрема, з країн із візовим режимом. Російські чиновники очікують, що ця тенденція збережеться до 2030 року. Окремо наголошують, що державна політика Кремля зі «збереження та зміцнення традиційних російських духовно-моральних цінностей» стала одним із чинників, які стимулюють переселення до Росії.

Водночас, як зазначено в документі, через нові виклики та загрози національній безпеці російська міграційна політика потребує вдосконалення. Серед запланованих заходів – посилення контролю за цифровими сервісами, використанням біометричних даних, реєстрами контрольованих осіб та іншими інструментами нагляду.

Концепція також передбачає створення «сприятливого режиму» для добровільного переселення осіб, зокрема тих, хто раніше залишив Росію, – за умови, що вони «здатні органічно включитися в систему позитивних соціальних зв’язків». Що саме мається на увазі під таким «включенням», документ не уточнює.

Війна, якої немаєУ підписаній Путіним концепції жодного разу не згадується повномасштабна війна, яку РФ веде проти України з 2022 року. І йдеться не про гру визначень («СВО», «спецоперація») – жоден з цих російських синонімів війни не згадується ані як фактор, що сформулював нинішні демографічну та міграційну ситуацію у РФ, ані як фактор, що може вплинути на неї у 2026-2030-х.

Одночасно з тим у концепції згадуються такі фактори, що вплинули на міграційні процеси у РФ:

• залучення російськими роботодавцями низькокваліфікованих робітників;
• недостатньо високий рівень технологічного розвитку та організації праці у деяких галузях російської економіки;
• всі порівняння міграційних процесів роблять з періодом до COVID-19 та зараз, а не до та після 2022 року;
• при цьому державна політика РФ з укріплення духовних цінностей названа важливим фактором, що начебто сприяв переселенню до Росії іноземних громадян з держав, які «нав’язують деструктивні неоліберальні ідеологічні установки»;
• автори концепції вважають, що «політичний та економічний тиск деяких іноземних держав на Російську Федерацію не спричинив суттєвого впливу на структуру міграційних потоків у РФ».
• Кремль фіксує збільшення кількості трудових мігрантів з країн, що мають візовий режим з РФ.

Отже, укладачі концепції визнають відсталість російської промисловості та інших секторів економіки, що спричиняє більшу потребу у низькокваліфікованих працівниках. Та те, що рівень оплати праці для більш кваліфікованих працівників у Росії недостатній для конкуренції з роботодавцями в інших країнах (додамо до цього супутні ризики, експерти виокремлювали воєнні, відсутність свободи слова, шпигуноманію, політичні переслідування у Росії).

А от традиційні цінності та «духовність» Росії, на думку Кремля, компенсують ці недоліки. При цьому вплив санкцій на міграцію відкидається, а війна як фактор ігнорується.

А як розуміти тенденцію щодо громадян країн, які мають візовий режим з РФ? Варто зазначити, що віза для в’їзду до Росії потрібна для громадян з більшості країн Африки (крім ПАР та Намібії), Китаю та КНДР. А саме активне залучення вихідців з країн Африки ще від 2024 року спостерігається на російських підприємствах з виготовлення БПЛА.

До того ж, РФ залучила тисячі працівників з Китаю. Російські аналітики пов’язують це з дефіцитом працівників у будівельних, виробничих і технологічних галузях. Як коментував для російських ЗМІ старший науковий співробітник Інституту прикладних економічних досліджень Російської академії народного господарства та державної служби (РАНХіГС) Віктор Ляшок, це, у свою чергу, пов’язано з війною в Україні та політикою імпортозаміщення.

За відомою на сьогодні інформацією, близько 800 000 емігрантів залишили Росію тільки у 2022 році, й існує дефіцит працівників на ринку праці країни-агресора, викликаний повзучою мобілізацією (саме його і компенсують іноземцями з «візових» країн). Що свідчить про те, яким суттєвим є фактор війни.

Повернення у війнуОкремий пункт, що винесений у напрямки російської міграційної політики на 2026-2030 роки, – повернення людей на окуповані Росією територій України.

Там зазначається, що одним з напрямків реалізації є «створення умов для повернення, у тому числі з-за кордону, жителів «Донецької народної республіки»Мова про окуповану частину Донеччини. «ДНР» – підтримуване Росією угруповання, визнане в Україні терористичним , «Луганської народної республіки»Мова про окуповану частину Луганщини. «ЛНР» – підтримуване Росією угруповання, визнане в Україні терористичним , Запорізької області та Херсонської області, що залишили місця постійного проживання в період проведення «спеціальної воєнної операції».

(Це взагалі єдине місце на весь документ, де згадана «СВО» (так російська влада називає війну проти України).

Значний відтік населення Донбасу почали фіксувати ще з початку війни у 2014 році. Причому цей процес стосувався не тільки окупованих та прифронтових територій. Вже у березні 2015-го звіт ООН фіксував щонайменше 1,4 мільйона вимушених переселенців з Донбасу.

Станом на 2019 рік підконтрольна частина Донецької області була лідером в Україні за відтоком населення. Очевидно, що з початком повномасштабного вторгнення ця тенденція значно посилилася. Якщо вірити даним, які оприлюднила російська ФСБ, то тільки за лютий-червень 2022 року з захопленої Росією частини Донбасу у саму Росію виїхало не менше як 400 000 осіб. І це без урахування інших окупованих РФ територій.

Хоча у самій Росії засекретили велику кількість статистичних даних у розрізі регіонів, відкриті дані демонструють відтік населення з окупованих територій. За даними січня-листопада 2023 року, міграційний відтік з «анексованих» територій (без Криму) на територію РФ склав не менше 80000 осіб. По інший бік фронту лишилися майже спорожнілі території, які були захоплені після періоду швидкого просування 2022 року.

Дані по прифронтових регіонах, які підконтрольні Україні, різняться, але очевидно, що кількість людей, які їх залишають, зростає. Адже з наступом російських військ посувається і лінія фронту. Тільки у Покровську, за даними місцевої влади, на червень 2025 року залишилося жити тільки 1700 осіб, а евакуація й далі тривала. На 2023 року у Покровську було зареєстровано майже 22000 лише одних переселенців.

Цю проблему у Кремлі й хочуть вирішити. Засобів для цього не так багато, особливо з урахуванням продовження активної фази війни, коли навіть прикордонні регіони РФ підпадають під удари БПЛА чи ракет. До того ж, найбільша і найбільш населена міська агломерація на окупованій частині України – Донецька – перебуває у катастрофічній ситуації із водопостачанням, і рішення цієї ситуації не проглядається.

Що вже робить та що може зробити окупаційна влада, аби змусити людей повернутися чи залишатисяПочинаючи з 2014 року, адміністрація підконтрольних РФ територій України розуміла, що один із важелів, який дозволяє впливати на людей, – це їхнє нерухоме майно.

Для багатьох переселенців житло, яке залишилося в окупованих містах, є єдиним власним житлом, і вони не втрачали надії на повернення.

Росія створювала умови, за яких люди не втрачали свою нерухомість, але з часом для її утримання необхідно було все більше інтегруватися в окупаційну систему адміністрування. Зокрема, поставити майно на облік у Росреєстрі, отримати місцеві документи, російські паспорти.

Починаючи з 2024 року окупаційна влада почала надсилати повідомлення власникам житла на окупованих територіях з вимогою з’явитися за місцем проживання та підтвердити свої права на нерухомість. Вже у жовтні 2025 року в РФ почали розглядати законопроєкт, згідно з яким житлові будинки, квартири та кімнати, у яких «є ознаки безгосподарного майна», визнаватимуться власністю «республік» та областей або їхніх муніципальних утворень.

Сама логістика, за якою люди можуть залишити окуповані території, значно ускладнена та небезпечна. Ще задовго до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну на лінії розмежування перестали працювати КПВВ, які залишалися більш-менш надійним, швидким і дешевим шляхом сполучення. А після лютого 2022 року єдиним шляхом виїхати з окупованих територій стала територія РФ та третіх країн.

Окрім того, що це складний та дорогий маршрут, людей ще й перевіряють російські спецслужби. Допитати можуть з приводу зв’язків та родичів в Україні, листувань чи фотографій у смартфоні, ставлення до «СВО».

Разом з тим такі міста, як Бахмут, Вугледар, Попасна та багато інших населених пунктів, які з боями були захоплені російською армією, просто непридатні для проживання.

І хоч наприкінці 2024 року в Україні розгорілася публічна дискусія щодо тисяч людей, що вимушені були повернутися на окуповані та прифронтові території, офіційні дані не підтверджують таку кількість.

До того ж, сама неможливість вільного переміщення через лінію фронту та складнощі, які виникають у людей, які хочуть потрапити з/на окуповану територію об’їзними шляхами, об’єктивно нівелюють масовість цього явища.

Російська окупаційна влада намагається запроваджувати адміністративні заходи задля заманювання людей на окуповані території, зокрема, обов’язок ставити на облік житло чи отримувати документи для компенсації за зруйноване. Проте самі росіяни не фіксують системного повернення туди людей. Натомість у Росії фіксують: 70% людей, що виїжджають з Донбасу, – у віці 18-35 років.

Одночасно з тим на окуповані території залучають працівників з російських регіонів. Під питанням, чи ці люди хоча б частково покриють втрати населення, а також чи залишатимуться вони на окупованих територіях після завершення трудових контрактів. Адже із затягуванням активних бойових дій із паралельним погіршенням ситуації з інфраструктурою – люди все більше залишатимуть окуповані регіони.

«Потрібні» людиЦілі, що визначені у концепції державної міграційної політики РФ на 2026-2030 роки, загалом очевидні та стандартні: це і залучення мігрантів з урахуванням дефіцитних спеціальностей на ринку праці, і недопущення «територіального обособлення» іноземних громадян, що прибувають у РФ. Але при цьому основним джерелом відновлення населення Росії та відновлення трудових ресурсів у документі продовжують називати природне відтворення.

До тих, хто згідно з концепцією має приїжджати до Росії, є певні вимоги: інтеграція у російське суспільство, знання російської мови, повага до культури та правил. До них має посилюватися контроль за допомогою цифрових сервісів, біометрії, реєстру контрольованих осіб та інших заходів нагляду.

Але окремим пунктом вимог винесено розділення «традиційних російських духовно-моральних цінностей», перелік яких ніде не зазначений. Ніде не уточнюється і визначення «органічного включення у позитивні соціальні зв’язки»: саме у них, згідно з документом, мають включитися добровільно усі переселені в Росію особи (у тому числі ті, хто залишив її раніше).

Олександр Демченко – журналіст Донбас Реалії, у проєкті з самого старту, з 2016 року. Нині військовослужбовець, консультант фонду «Повернись живим».

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:

Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви живете на окупованій території – пропонуйте теми, діліться міркуваннями через анонімну форму donbass.realii.info. Донбас Реалії працюють для аудиторії по обидва боки лінії фронту.