«Знайомі території з новим населенням і триколорами»: Мелітопольщина за понад три роки російської окупації

Валерія КонстантиноваПредставники Центру стратегічного розвитку територій у 2021 році провели опитування серед жителів Мелітополя та навколишніх сіл, яке виявило основні проблеми, що хвилювали місцеве населення на той час. Вирішення цих проблем мали стати основою Стратегії розвитку регіону до 2030 року.

Втім, повномасштабне вторгнення Росії в Україну докорінно змінило життя Мелітопольського району. Директор згаданого центру Андрій Орлов нині обіймає посаду начальника Приазовської селищної військової адміністрації. Ця громада, як і низка інших у Запорізькій області, вже понад три роки перебуває під російською окупацією.

В інтерв’ю проєкту Радіо Свобода «Новини Приазов’я» Орлов розповів про те:

• Як живе в окупації Мелітопольський район Запорізької області?
• Наскільки він змінився за три з половиною роки окупації?
• З якими викликами може стикнутися Україна при звільненні цих територій?

До початку повномасштабного вторгнення жителі регіону називали пріоритетними для себе цінностями – мир та безпеку, каже Орлов. Попри те, що бойові дії на той час велися далеко від Мелітополя, місцеве населення вже усвідомлювало ризики. Втім, більша частина жителів вважали цей регіон абсолютно безпечним і комфортним для проживання.

– Лінія конфлікту того часу була на 300 кілометрів далеко від нас, люди ці ризики вже враховували. За опитуванням, понад 52% жителів Мелітополя та Мелітопольського району визначали регіон абсолютно безпечним для себе. Але була частина тих, хто вказав, що є певні проблеми в цьому напрямку.

Співпраця з безпековими органами та структурами була максимально високою і на той момент нарощувалася. Тобто регіон у межах внутрішньої безпекової комфортності був на дуже високих показниках.

Під час опитування, за словам Орлова, населення звертало увагу і на забезпечення базовими ресурсами – водою, електроенергію, оскільки частина району мала певні проблеми з водопостачанням. Серед інших аспектів, увага мелітопольців була також сконцентрована на розвитку інфраструктури, якості адміністративних послуг, освіті та медицині, додає він.

– Ці показники коливалися від 40% до 70%. Люди дійсно називали регіон комфортним. Були вислови про робочі місця, вищу заробітну плату тощо. Стратегія була спрямована на те, щоб розбудовувати максимально економічний, туристичний потенціал регіону, який би дозволив людям не виїжджати з території у пошуках роботи або нормального заробітку, а максимально отримувати все тут на місці, працювати на свій регіон.

«Мелітополь – логістичний центр півдня»Після окупації Мелітополя та району всі сфери, які українська влада успішно розвивала, занепали, стверджує Орлов. Почалися утиски місцевого населення з боку російських військових.

– Ми розуміємо, що Мелітополь є вузловим, ключовим логістичним центром півдня, де проходить дорога до Криму. Це важливий логістичний місток між заходом, Маріуполем і Кримом. Для окупантів – це дуже важлива локація, яка повинна бути в сенсі силової і військової безпеки максимально утримана. Всі методи пов’язані з тим, щоб забезпечити цю безпекову ситуацію по військових, силових об’єктах, які там знаходяться, забезпечити логістику через місто.

Тому утиски присутні. Там перебувають представники силових структур – ФСБ, військові, козацтво. Вони, не узгоджуючи один з одним, проводять рейди, перевірки, певні дискримінаційні заходи щодо населення міста.

«Точиться боротьба за владу»Начальник Приазовської селищної військової адміністрації зауважив, що після окупації Мелітополь наповнився великою кількістю представників кримінальних груп, які приїхали в місто з Росії. Зараз в Мелітополі не припиняється боротьба за владу, каже Орлов.

– Ми ж знаємо, що революція завжди з’їдає свого вожака. Це відома історія, а на сьогодні – практика ФСБ та адміністрації Путіна на «нових територіях», як вони їх називають. Тобто усунення тих, хто допомагав окупантам, але по суті зрадив і надалі буде зраджувати. Вони не потрібні навіть тій державі, яка їх, так би мовити, найняла на цю роботу. Ми цю історію вже чули й бачили на прикладі тимчасово окупованого Криму та Донбасу. Там навіть відбувалося фізичне знищення цих осіб.

До повномасштабного вторгнення в регіоні намагалися максимально розвивати економічні можливості громад – тобто, щоб вони виробляли та вирощували продукцію, яка найбільш притаманна для них, розповідає Орлов. Метою було розвивати внутрішній ринок, щоб ним насичувати економіку. Далі – поява нових робочих місць. На сьогодні окупаційна влада ці сфери не розвиває, зазначив він.

– Агровиробництво занепало: з понад 200 підприємств регіону працює десь до 50. Складно сказати, в якому вони стані. Розуміємо, що багато сільгосптехніки окупанти вивезли на Кавказ, до Ростовського та Ставропольського країв. Є докази, що підприємства працюють зараз старою технікою.

З водою великі проблеми. Бурять свердловини для зрошення. Але цих потужностей не вистачає на ті об’єми, які треба зрошувати для вирощування адекватних культур. Тому вони максимально перейшли на певні зернові культури, які не потребують потужного догляду. У них навіть є гасло, пов’язане з тим, щоб повернутися до сортів та культур, які були за радянських часів.

На світанку 6 червня 2023 року стало відомо про руйнування Каховської ГЕС. Українська влада тоді звинуватила у підриві греблі російських військових, які захопили, замінували і контролювали станцію з 24 лютого 2022 року. Російська окупаційна влада натомість стверджувала, що це начебто Збройні сили України вночі обстріляли і пошкодили об’єкт.

«Знищили історичні сади черешні»Мелітопольський район наразі є повністю дотаційним, зазначив Андрій Орлов. За його словами, окупаційна влада не зацікавлена у розвитку економіки регіону, попри заяви про його відновлення.

Цей край славився своїми черешневими садами, які стали своєрідним брендом. Очільник громади стверджує, що окупанти вирубають сади, аби висадити сорти черешні, популярні ще за радянських часів.

– Вони вирубали декілька великих ділянок історичних черешневих садів: Мелітопольська дослідна станція садівництва імені М. Ф. Сидоренка, сади Філібера – найвідоміші у світі, які були брендом міста. Окупанти не відновлять це все. Їхнє завдання – зробити картинку, щоб виділяли дотаційні кошти з державного бюджету.

З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.

«Місто для армії РФ»Призначений Кремлем керувати окупованою частиною Запорізької області Євген Балицький прогнозував, що до 2026 року населення складатиме 500 тисяч осіб. До повномасштабного вторгнення у Мелітополі проживало 150 тисяч людей. Орлов пояснив, яким чином окупаційна влада планує збільшувати населення в регіоні.

– Для Мелітополя це була комфортна кількість населення – 150 тисяч. Місто та регіон хотіли розширювати для нових жителів. Планували побудувати котеджі навколо міста. Нові населені пункти такі, як Семенівка та Нове, мали можливість взяти частину населення на себе. Дороги та інфраструктуру повинні були підтягувати, щоб максимально розселити людей.

Я розумію, що так званий «керівник» може звітувати (про збільшення населення міста), враховуючи ті військові підрозділи, які знаходяться в Мелітополі та інші силовики. Але це теж мешканці, які п’ють воду, ходять по дорогах, їдять і так далі. Він каже, що буде 500 тисяч. Думаю, це буде армія, яку вони хочуть розташувати там, щоб вижити максимально місцевих.

Андрій Орлов каже, що утримувати молодь в регіоні намагалися через освіту, саморозвиток та спорт. У Мелітополі ще до повномасштабного вторгнення побудували льодову арену, басейн, відновили й іншу спортивну інфраструктуру, яку зараз окупаційна влада подає як власні здобутки.

«Примусовий відпочинок»До повномасштабного вторгнення Мелітопольський район був налаштований на активне економічне зростання, розповідає начальник Приазовської селищної військової адміністрації. Особливу увагу планували зосередити на аграрному виробництві та туристичній галузі. З приходом окупаційної влади ці сфери у регіоні занепали, каже Орлов.

– Окупанти постійно звітують і роблять картинку, скільки людей приїхало на узбережжя. По-перше, це зона бойових дій, люди туди не їдуть. Жителям Росії примусово видають путівки в Кирилівку. Приїжджають на узбережжя і жителі окупованих територій, які там залишилися. Балицький декларував, що в Приморську вони зроблять потужний туристичний хаб на незаконно відібраних об’єктах. Наприклад, Family Apartments, які будували і розвивали мелітопольські підприємці. Вони хочуть нібито зробити щось своє, але на вкрадених базах. Віджали, вкрали, захопили й тепер цим хизуються.

«Кадровий голод»Андрій Орлов понад 20 років присвятив освітній діяльності у Мелітопольському державному педагогічному університеті імені Богдана Хмельницького. Нині університет релокувався та продовжує свою діяльність на підконтрольній Україні території. У будівлі мелітопольського закладу окупаційна влада продовжує навчати студентів, розповідає він.

– Їм довелося об’єднати два виші – ТДАТУ (Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного – ред.)і педагогічний університет в один, щоб перекрити кадровий голод. Фахівців небагато, велика кількість виїхала. Так, там залишились певні люди, які підтримали цю владу. Ми з ними працювали свого часу разом, але на сьогодні для нас ці люди є зрадниками. Вони підтримують ту освіту та напрямки, є деканами факультетів і обійняли певні посади. Хоча свого часу їм ніхто не заважав це робити: розкривати себе, реалізовуватися як викладачі. Зараз вони просто колаборанти.

Науковець підкреслив, що вся освіта на окупованій території працює на російську ідеологію та пропаганду, починаючи з дитячого садка і закінчуючи вишами.

Що буде після деокупації?Начальник військової адміністрації вважає, чим довше триватиме окупація, тим складніше буде відновити життя після деокупації. Українська влада заходитиме на ці території з абсолютно новим населенням.

– Це населення зі своєю свідомістю, своїм розумінням того, що і як відбувається. Відверто скажу, сподіваюсь, що буде дуже потужний відтік «нових» мешканців під час деокупації, що вони самі звідти виїдуть.

Сподіваюсь, що ми не дійдемо до якихось серйозних правових, безпекових або навіть кримінальних моментів. Розумію, що жителям довелося пережити, вони мають певну злість, образу на те, що відбулося, а також на людей, які будь-яким чином причетні до втрати домівки, родини. Щоб через цю злість вони не почали влаштовувати «суд Лінча» під час деокупації.

Андрій Орлов впевнений, що відновлення Мелітополя та району відбуватиметься поетапно. Багато людей одразу туди не повернеться і пояснює, чому.

– Це дуже потужна ерозія державного суверенітету, який ми там втратили. Багато людей вірять у повернення України. Вони тихенько сидять вдома, намагаються працювати так, щоб не бути залученими до будь-яких рухів у межах тієї окупаційної адміністрації та влади. Але у багатьох в голові відбувається зсув: правовий, адміністративний, певною мірою державний. Вони бачать триколор на кожному кроці. І ми ж розуміємо, що день-два – це нічого, три роки – вже потужно впливає. Жителі звикають до цього.

Проблема може бути і з так званою «сірою зоною». Насиченість маргінальними прошарками населення, криміналітетом на сьогодні дуже висока на тимчасово окупованих територіях. Відповідно криміналітет так просто звідти не вийде. Коли ми туди зайдемо, стикнемося з його високим показником. Він додасться ще через те, що наші люди почнуть влаштовувати певні розборки. Це теж велика проблема. Територія певною мірою буде «сірою зоною», поки не наведемо там порядок.

«Потрібна «армія відновлення»На думку науковця, після деокупації Україна відчує економічні наслідки через деградації виробництва та знищення малого бізнесу на цій території.

– Війна спричинила максимальний виїзд людей і фахові проблеми. Важливо, коли будемо деокуповувати територію і відновлювати її, щоб була можливість залучити фахівців, готових там жити, працювати та допомагати. Є програми з приводу так званої «армії відновлення». Це освітяни, інженери, комунальники та інші.

Орлов звертає увагу і на майбутні соціально-психологічні наслідки російської окупації. Зокрема, доведеться вибудовувати нову довіру між людьми, які весь час перебували під впливом російської пропаганди в окупації, та тими, хто заїде на звільнену територію.

– Буде проблема згуртованості. Люди, які приїдуть туди – одне населення, хто залишався там – розпорошене населення. Треба буде затягнути їх на певні активності, рух, на толоку, наприклад. Одне з завдань – це довіра, щоб люди знову почали довіряти тим людям та тій владі, яка повернулася туди, справжній та історичній.

Нині релокована Приазовська громада працює у Запоріжжі, звідки не хочуть виїжджати, попри російські атаки. Орлов пояснює, чому.

– Ніхто не хоче їхати із Запоріжжя, тому що це місто форпост. Люди вірять в деокупацію та повернення до своїх домівок. Ми піклуємося про наших жителів, підтримуємо їхню згуртованість, ідентичність.

• Російське масштабне військове вторгнення в Україну триває від ранку 24 лютого 2022 року.
• У вересні 2022 року Москва оголосила про анексію чотирьох українських областей. Україна і Захід засудили цю спробу анексії.
• У Росії заперечували, що ведуть проти України загарбницьку війну і назвали це «спеціальною операцію». Також російська влада заперечує, що скоює злочини проти цивільних жителів України.